Стахура Данило

д-р Данило Стахура (19 грудня 1860, Поляни, Дуклянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — 20 грудня 1938, Прага, Чехословаччина) — український суспільний і політичний діяч, адвокат; організатор Самбірщини, Ярославщини, Любачівщини й Берегівщини, посол до австрійського парламенту від Національно-Демократичної Партії (1907–1911).

д-р Данило Стахура
д-р Данило Стахура
Посол до Австрійського парламенту
17.06.1907 — 30.03.1911
Наступник Цегельський Лонгин Михайлович
Народився 19 грудня 1860(1860-12-19)
м. Поляни, Дуклянський повіт, Королівство Галичини і Лодомерії, Австрійська імперія
Помер 20 грудня 1938(1938-12-20) (78 років)
Жижков, м. Прага,  Чехословаччина
Виборчий округ 67
Відомий як громадський і політичний діяч
Громадянство  Австрійська імперія →  Австро-Угорщина →  Чехословаччина
Національність українець
Освіта Львівський національний університет імені Івана Франка
Alma mater Львівський університет
Політична партія Українська національно-демократична партія
Діти Роман, Михайло
Рідня Байлюк Ієронім
Професія суддя
Звання доктор права
Релігія греко-католик

Життєпис

Данило Стахура народився в селянській родині в містечку Поляни Дуклянського повіту на Лемківщині.

Гімназію закінчив у Перемишлі, правничі студії у Львові. В Самбірщині працює з 1891 року, організатор «Просвіти» в Самборі з 03.09.1891. З 1898 закладає читальні «Просвіти», курси для неграмотних, торговельні спілки, каси, крамарські курси, курси хліборобського вишколу, організує політичне життя тощо. У 1903 організовує «Народний Комітет», в 1907 році його обирають до австрійського парламенту від 67-го двомандатного округу (судові повіти Ярослав, Радимно, Любачів, Чесанів, Сенява і Порохник). В парламенті увійшов до Руського клубу[1]. Співорганізатор каси «Народний Дім» (згодом галицький Українбанк), філії «Сільський Господар» в Самборі.

У квітні 1915 року вивезений росіянами до Симбірську, після лютневої революції 1917 року повертається та оселяється в м. Берегове на Закарпатті, де закладає філію «Просвіти» і та її кружки у довколишніх селах. Тут він отримує горожанство, у 1920 році стає радником, а у 1937 році — надрадником окружного суду, голови сенату та віце-президента суду[2].

1932 року віддає товариству «Бойківщина» у безоплатну оренду на 10 років частину своєї кам'яниці на вул. Тихій, 1 у Самборі під музей «Бойківщина», який згодом підтримував експонатами та розвідками бойківських писанок. З 1934 року на пенсії в Ужгороді, далі працюючи в «Просвіті».

Помер 20 грудня 1938 року у м. Празі, під час відвідин своєї родини на свята. Похований на Ольшанському цвинтарі у Празі[3].

Родина

Виховав п'ятеро дітей — двох синів Романа і Михайла, що продовжили справу батька і стали адвокатами; Роман мешкав у Сваляві, а Михайло — у Севлюші та трьох доньок[4].

Примітки
  1. Franz Adlgasser Kurzbiografie Stachura, Danylo Dr. iur. на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
  2. Симон Наріжний. Українська еміґрація: культурна праця української еміграції між двома світовими війнами ч. 1. — Прага, 1942. — 372 с. — (Студії Музею Визвольної Боротьби України. Том 1)
  3. Родина Стахурів і Байлюків. ukrmemorial.eu. Український меморіал. Процитовано 18 жовтня 2021.
  4. Яр. Ол. (24 грудня 1938). Д-р Данило Стахура помер у Празі. zbruc.eu. Zbruč. Процитовано 18 жовтня 2021.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.