Степанівка (Роздільнянський район)
Степа́нівка (у минулому — Грінбергова, Штурпальци', Штурпельци, Адольфсталь) — село в Україні, у Роздільнянському районі Одеської області. Адміністративний центр Степанівської сільської громади. Розташоване на березі річки Кучурган на автошляху Р33 Вінниця — Кучурган. Населення становить 1844 особи.
| село Степанівка | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Одеська область | ||
| Район/міськрада |  Роздільнянський район | ||
| Громада | Степанівська сільська громада | ||
| Облікова картка | Степанівка | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1887 | ||
| Перша згадка | 1887 (135 років) | ||
| Населення | ▲ 1844 (01.01.2019)[1] | ||
| Площа | 1,97 км² | ||
| Густота населення | 873,1 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 67430 | ||
| Телефонний код | +380 4853 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 46°47′37″ пн. ш. 29°59′13″ сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
9 м | ||
| Водойми | р. Кучурган | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 67430, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Дружби, 27 | ||
| Карта | |||
  Степанівка | |||
 Степанівка | |||
| Мапа | |||
 | |||
|
| |||
Історія
В 1887 році у селищі Степанівка Розаліївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 19 чоловіків та 29 жінок[2].
Станом на 20 серпня 1892 року при селищі Степанівка 1-го стану були землеволодіння (692 десятини, 175 сажнів) поселенців сіл Зельц, Кандель, Страсбург, Мангейм, Ельзас, Баден (Одеський повіт)[3].
На 1896 рік в селищі Степанівка (Грінбергова) Розаліївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, було 64 двора, в яких мешкало 382 людини (181 чоловік і 201 жінка). В населеному пункті була лавка[4].
На 1 січня 1906 року у селищі Степанівка (Штурпальці, Грінбергова) Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, яке розташоване праворуч Кучургану, були товариство німців й десятинники на їх землях; був сільський староста й писар; католицький молитовний будинок; існували колодязі; 81 двір, в яких мешкало 442 людини (232 чоловіка і 210 жінок)[5].
У 1916 році в селищі Степанівка Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 330 людей (132 чоловіка і 198 жінок)[6].
Станом на 28 серпня 1920 р. в селищі Степанівка (Штурпельця, Грінбергерове) Розаліївської волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 139 домогосподарств. Для 129 домогосподарів рідною мовою була німецька, 7 — українська, 2 — болгарська, 1 — не вказали. В селищі 595 людей наявного населення (298 чоловіків і 297 жінок). Родина домогосподаря: 282 чоловіків та 271 жінка (родичів: 11 і 22; наймані працівники і прислуга: 5 і 3; мешканці та інші: 1 жінка). Тимчасово відсутні: солдати Червоної Армії — 8 чоловіків, військовополонені та безвісти зниклі — 6 чоловіків, на заробітках — 1 чоловік[7].
На початку 1924 року Степанівка була центром Степанівської сільради району Енгельса Одеської округи Одеської губернії. Більшість населення Степанівки становили німці (504 особи). Вони мали 120 господарств[8].
В 1925-1940 рр. Степанівка, а також села Олександрівка та Миролюбівка (пізніше увійшли до складу першого), входила до складу Тираспольського району (з 1935 року — Слободзейського району) Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (Українська РСР). З 1940 року у складі Роздільнянського району Одеської області.
В березні 1944 року, через наближення Червоної армії, за наказом командування вермахту німців-колоністів з Степанівки було депортовано до Вартегау[9].
Станом на 1 вересня 1946 року село було центром Степанівської сільської ради, до якої входили: с. Павлівка, с. Степанівка, с-ще Івано-Миколаївка, х. Труд-Гребеник[10].
На 1 травня 1967 року село входило до складу Кучурганської сільської ради[11]. У селі знаходився господарський центр радгоспу імені Котовського[11].
12 вересня 1967 року до складу Степанівки увійшли колишні села Бузинівка (до 16.05.1964 — Івано-Бузинівка[12][13][14]) та Милолюбівка (в минулому — Миролюбівка[15][16]).[17]
Сьогодення
У Степанівці розташовуються другі за значущістю виробничі потужності Одеського консервного заводу дитячого харчування.
Також в Степанівці розташована середня загальноосвітня школа I—III ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт, сільський клуб, дитячий садочок, супермаркети.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1790 осіб, з яких 803 чоловіки та 987 жінок.[18]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1719 осіб.[19]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[20]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 63,78 % |
| російська | 34,19 % |
| молдовська | 1,45 % |
| болгарська | 0,12 % |
| вірменська | 0,12 % |
| гагаузька | 0,12 % |
| білоруська | 0,06 % |
| румунська | 0,06 % |
Примітки
- Паспорт Степанівської сільської ради
- Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 17.(рос.)
- Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 16.(рос.)
- Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 385.(рос.)
- Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи. — Одесса: "Славянская" тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 155.(рос.)
- Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 320.(рос.)
- Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 34-35.(рос.)
- Національні меншості на Україні (реєстр селищ) — Харків: Друкарня Кооперативного Видавництва "Пролетарій", 1925. — С. 49.
- Немцы России: населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь / Сост.: В. Ф. Дизендорф.-М.,"ЭРН", 2006.- 471 с.(рос.)
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 387.
- Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 30–31, 113.
- Карта Одесского округа Одесской губернии 1923 года (рос.)
- Прадідівська слава. Бузинівка
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 191, 273.
- Карта РККА L-35 (Б и Г), 1941 (рос.)
- Прадідівська слава. Милолюбівка
- Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1973 р.) / Виконком Одеської обл. Ради депутатів трудящих; П. Ф. Руденко (відп.), В. М. Єгоренкова, М. С. Тищенко (упоряд.). — Одеса : Маяк, 1973. — С. 82, 87.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019.