Степанівка (Роздільнянський район)

Степа́нівка (у минулому Грінбергова, Штурпальци', Штурпельци, Адольфсталь)  село в Україні, у Роздільнянському районі Одеської області. Адміністративний центр Степанівської сільської громади. Розташоване на березі річки Кучурган на автошляху Р33 Вінниця Кучурган. Населення становить 1844 особи.

село Степанівка
Герб
Країна  Україна
Область Одеська область
Район/міськрада  Роздільнянський район
Громада Степанівська сільська громада
Облікова картка Степанівка 
Основні дані
Засноване 1887
Перша згадка 1887 (135 років)
Населення 1844 (01.01.2019)[1]
Площа 1,97 км²
Густота населення 873,1 осіб/км²
Поштовий індекс 67430
Телефонний код +380 4853
Географічні дані
Географічні координати 46°47′37″ пн. ш. 29°59′13″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
9 м
Водойми р. Кучурган
Місцева влада
Адреса ради 67430, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Дружби, 27
Карта
Степанівка
Степанівка
Мапа

 Степанівка у Вікісховищі

Історія

В 1887 році у селищі Степанівка Розаліївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 19 чоловіків та 29 жінок[2].

Станом на 20 серпня 1892 року при селищі Степанівка 1-го стану були землеволодіння (692 десятини, 175 сажнів) поселенців сіл Зельц, Кандель, Страсбург, Мангейм, Ельзас, Баден (Одеський повіт)[3].

На 1896 рік в селищі Степанівка (Грінбергова) Розаліївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, було 64 двора, в яких мешкало 382 людини (181 чоловік і 201 жінка). В населеному пункті була лавка[4].

На 1 січня 1906 року у селищі Степанівка (Штурпальці, Грінбергова) Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, яке розташоване праворуч Кучургану, були товариство німців й десятинники на їх землях; був сільський староста й писар; католицький молитовний будинок; існували колодязі; 81 двір, в яких мешкало 442 людини (232 чоловіка і 210 жінок)[5].

У 1916 році в селищі Степанівка Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 330 людей (132 чоловіка і 198 жінок)[6].

Станом на 28 серпня 1920 р. в селищі Степанівка (Штурпельця, Грінбергерове) Розаліївської волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 139 домогосподарств. Для 129 домогосподарів рідною мовою була німецька, 7 українська, 2 болгарська, 1 — не вказали. В селищі 595 людей наявного населення (298 чоловіків і 297 жінок). Родина домогосподаря: 282 чоловіків та 271 жінка (родичів: 11 і 22; наймані працівники і прислуга: 5 і 3; мешканці та інші: 1 жінка). Тимчасово відсутні: солдати Червоної Армії — 8 чоловіків, військовополонені та безвісти зниклі — 6 чоловіків, на заробітках — 1 чоловік[7].

На початку 1924 року Степанівка була центром Степанівської сільради району Енгельса Одеської округи Одеської губернії. Більшість населення Степанівки становили німці (504 особи). Вони мали 120 господарств[8].

В 1925-1940 рр. Степанівка, а також села Олександрівка та Миролюбівка (пізніше увійшли до складу першого), входила до складу Тираспольського району (з 1935 року Слободзейського району) Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (Українська РСР). З 1940 року у складі Роздільнянського району Одеської області.

В березні 1944 року, через наближення Червоної армії, за наказом командування вермахту німців-колоністів з Степанівки було депортовано до Вартегау[9].

Станом на 1 вересня 1946 року село було центром Степанівської сільської ради, до якої входили: с. Павлівка, с. Степанівка, с-ще Івано-Миколаївка, х. Труд-Гребеник[10].

На 1 травня 1967 року село входило до складу Кучурганської сільської ради[11]. У селі знаходився господарський центр радгоспу імені Котовського[11].

12 вересня 1967 року до складу Степанівки увійшли колишні села Бузинівка (до 16.05.1964 Івано-Бузинівка[12][13][14]) та Милолюбівка (в минулому Миролюбівка[15][16]).[17]

Сьогодення

У Степанівці розташовуються другі за значущістю виробничі потужності Одеського консервного заводу дитячого харчування.

Також в Степанівці розташована середня загальноосвітня школа I—III ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт, сільський клуб, дитячий садочок, супермаркети.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1790 осіб, з яких 803 чоловіки та 987 жінок.[18]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1719 осіб.[19]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[20]

Мова Відсоток
українська 63,78 %
російська 34,19 %
молдовська 1,45 %
болгарська 0,12 %
вірменська 0,12 %
гагаузька 0,12 %
білоруська 0,06 %
румунська 0,06 %

Примітки

  1. Паспорт Степанівської сільської ради
  2. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 17.(рос.)
  3. Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 16.(рос.)
  4. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 385.(рос.)
  5. Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи. — Одесса: "Славянская" тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 155.(рос.)
  6. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 320.(рос.)
  7. Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 34-35.(рос.)
  8. Національні меншості на Україні (реєстр селищ) — Харків: Друкарня Кооперативного Видавництва "Пролетарій", 1925. — С. 49.
  9. Немцы России: населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь / Сост.: В. Ф. Дизендорф.-М.,"ЭРН", 2006.- 471 с.(рос.)
  10. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 387.
  11. Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 30–31, 113.
  12. Карта Одесского округа Одесской губернии 1923 года (рос.)
  13. Прадідівська слава. Бузинівка
  14. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 191, 273.
  15. Карта РККА L-35 (Б и Г), 1941 (рос.)
  16. Прадідівська слава. Милолюбівка
  17. Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1973 р.) / Виконком Одеської обл. Ради депутатів трудящих; П. Ф. Руденко (відп.), В. М. Єгоренкова, М. С. Тищенко (упоряд.). — Одеса : Маяк, 1973. — С. 82, 87.
  18. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019.
  19. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019.
  20. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.