Стратегічні ядерні сили Російської Федерації

Стратегічні ядерні сили Російської Федерації (СЯС Росії) — узагальнена назва основного озброєння військ і сил у Збройних силах Російської Федерації, які мають як основне озброєння стратегічне і тактичне ракетно- ядерне озброєння .

Стратегічні ядерні сили Російської Федерації
Держава  Росія

Іноді називаються ядерною тріадою .

Станом на 1 вересня 2018 року, на підставі офіційної заяви МЗС РФ та за оцінкою групи міжнародних експертів (на підставі даних, наданих у рамках обміну за договором СНО-III[1]), у складі стратегічних ядерних сил Росії знаходиться 517 розгорнутих стратегічних носіїв ядерної зброї — міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів і важких бомбардувальників, оснащених 1420 ядерними боєзарядами[2] . При цьому загальна кількість носіїв (розгорнутих та нерозгорнутих) ядерної зброї становить 775 одиниць, що відповідає встановленим Договором СНО-ІІІ сумарним кількостям стратегічних наступальних озброєнь[3].

Російська ядерна зброя дісталася у спадок від СРСР (включаючи ядерні арсенали, вивезені з території колишніх трьох радянських республік: Білорусії, Казахстану та України). В даний час перебуває у віданні 12-го головного управління міністерства оборони Російської Федерації.

У другій половині 2014 року був знову досягнутий ядерний паритет із США[4] .

На початок 2019 року оснащеність стратегічних ядерних сил сучасним озброєнням становить 82 %[5].

Військова доктрина Росії

Згідно з новою редакцією військової доктрини, РФ залишає за собою право застосувати ядерну зброю у відповідь на застосування проти неї та (або) її союзників ядерної та інших видів зброї масової поразки, а також у разі агресії проти РФ із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу поставлено саме існування держави[6].

Стан СЯС

У складі Ракетних військ стратегічного призначення станом на початок 2017 року імовірно знаходилося близько 286 пускових установок ракетних комплексів міжконтинентальних балістичних ракет МБР, здатних нести близько 1185 бойових блоків, у тому числі на бойовому чергуванні РВСН[7]:

  • 46 важких ракет Р-36М2 (SS-18, Satan);
  • 30 ракет УР-100Н УТТХ (SS-19);
  • 63 рухомих ґрунтових комплексу РТ-2ПМ «Тополя» (SS-25);
  • 60 комплексів РТ-2ПМ2 «Тополь-М» шахтного базування (SS-27);
  • 18 мобільних комплексів РТ-2ПМ2 «Тополь-М» (SS-27);
  • 90 мобільних комплексів РС-24 «Ярс»;
  • 20 РС-24 «Ярс» шахтного базування.

У складі Військово-Морського Флоту Росії, станом на 5 листопада 2018 року, знаходяться 11 атомних підводних човнів з балістичними ракетами ПЛАРБ із 180 пусковими установками, здатних нести до 800 бойових блоків[7], з них бойове чергування несуть 9 ПЛАРБ зі 144 носіями.

Основу морських стратегічних сил Росії складають 6 ракетоносців проєкту 667БДРМ «Дельфін» (Delta IV), оснащених 96 (16х6) пусковими установками (ПУ) з балістичними ракетами підводних човнів (БРПЛ) Р-29РМУ2 «Синева», (SS-23) модифікацією Р-29РМУ2.1 «Лайнер».

У строю залишається 1 підводний човен проєкту 667БДР «Кальмар», (Delta III), оснащений 16 ПУ ракет Р-29Р . Цей човен пройшов ремонт і модернізацію в 2011—2016 роках[8] і повернувся до ладу в лютому 2017 року[9] . Також на бойову вахту заступили 5 підводних човнів проекту 955A «Борей», оснащених 80 (16х5) ПУ зі стратегічними ракетами Р-30 «Булава».

Останній важкий ракетоносець проєкту 941 «Акула» (Typhoon) «Дмитро Донський» перероблено під випробування ракет Р-30 «Булава».

Усього на ПЛАРБ розміщено понад 700 ядерних бойових блоків[10] .

Російські стратегічні МБР наземного базування у складі РВСН розгорнуті у позиційних районах одинадцяти ракетних дивізій трьох ракетних армій . Російські стратегічні ПЛАРБ з БРПЛ діють у складах Північного та Тихоокеанського флотів ВМФ ЗС Росії з п'яти військово-морських баз — баз ПЛАРБ. Стратегічні бомбардувальники далекої авіації Росії базуються на трьох авіабазах[11] .

Станом на 1 вересня 2018 р. у складі стратегічних ядерних сил Росії знаходилося 1420 ядерних боєзарядів на 517 розгорнутих стратегічних носіях, загальна кількість розгорнутих та нерозгорнутих носіїв становила 775 одиниць[12] .

За договором СНО-ІІІ кожен розгорнутий стратегічний бомбардувальник зараховується як носій з одним ядерним боєзарядом[13] . Кількість ядерних бомб і крилатих ракет із ядерною БЧ, яку можуть нести розгорнуті стратегічні бомбардувальники, не враховується[14] .

Ракетні війська стратегічного призначення
Ракетний комплекс Кількість Боєзарядів на носії Усього боєзарядів Місця дислокації
Р-36М2 «Воєвода» (шахтного базування) 46[15] 10 460 Домбаровський, Ужур
УР-100Н УТТХ (шахтного базування) 2[15] 1 2 Козельськ, Татищеве
РТ-2ПМ «Тополя» 45[15] 1 45 Сибірський, Виповзове
РТ-2ПМ2 «Тополь-М» (шахтного базування) 60[15] 1 60 Татищево
РТ-2ПМ2 «Тополя-М» (мобільного базування) 18[15] 1 18 Тейкове
РС-24 «Ярс» (мобільного базування) 135[15] 4 540 Тейкове, Йошкар-Ола, Нижній Тагіл, Новосибірськ, Іркутськ, Виповзове[16]
РС-24 «Ярс» (шахтного базування) 14[15] 4 56 Козельськ
Усього 320[15] 1181[15]

Морські стратегічні сили
Тип ракетоносця Ракетоносців БРПЛ Боєзарядів на БРПЛ Усього боєзарядів
667БДР «Кальмар» 1 16 Р-29Р 3 48
667БДРМ «Дельфін» 5 80 Р-29РМУ2 4 [19] 320
955 «Борей» 5 80 Р-30 «Булава» 6-10 480-800
941 «Акула» 0 0 0 Підводний човен використовується лише для випробувань БРПЛ
Усього  ? 176  ?  ?

У дужках зазначено загальну кількість розгорнутих та нерозгорнутих РПКСН (у строю, на ремонті та модернізації, на випробуваннях) [21]

Стратегічна авіація[22]
Тип бомбардувальника Бомбардувальників Тип та кількість крилатих ракет Усього крилатих ракет
Ту-95МС6 / Ту-95МС16 60[23] 6 Х-55СМ 300
Ту-160 17[24] 12 Х-55СМ або Х-101 192
Усього 77 492

Чисельність та співвідношення компонентів СЯС Росії
Співвідношення компонентів СЯС та динаміка їх скорочень з 1990 року до 2016 року.
Носії Кількість боєзарядів за роками
1990 липень 1997 липень 2000 жовтень 2005 липень 2010 січень 2015 квітень 2016
МБР
РС-10 326 0 0 0 0 0 0
РС-12 40 0 0 0 0 0 0
РС-16 188 0 0 0 0 0 0
РС-20 3080 1860 1800 850 590 480 460
РС-18 1800 1020 900 774 420 180 120
РС-22Ш 560 100 100 0 0 0 0
РС-22Ж 330 360 360 0 0 0 0
РС-12М 288 360 360 291 174 76 72
РС-12М2 0 0 20 40 49 60 60
РС-12М2 мобильный 0 0 0 0 15 18 18
РС-24 мобильный 0 0 0 0 24 216 252
РС-24 шахтний 0 0 0 0 0 16 40
Всього 6612 3700 3540 1955 1248 1026 1022
БРПЛ
РСМ-25 192 16 0 0 0 0 0
РСМ-40 280 192 48 0 0 0 0
РСМ-45 12 0 0 0 0 0 0
РСМ-50 672 624 576 288 207 192 96
РСМ-52 1200 1200 1200 0 0 0 0
РСМ-54 448 448 448 384 384 320 320
РСМ-56 0 0 0 0 0 96 288
Всего 2804 2480 2272 672 591 608 704
АСЯС
Ту-95МС 924 704 726 704 688 640 616
Ту-95 63 10 4 0 0 0 0
Ту-160 180 72 180 168 156 168 192
Всього 1167 786 910 872 844 808 808
Всього боєзарядів 10583 6966 6722 3499 3293 2312 2414
Боєзарядів на чергуванні 10583 6966 5518 2198 2002 1643 1735

Ядерно-технічне забезпечення та безпека

Основи зберігання ядерних зарядів перебуває під керівництвом 12-го головного управління Міністерства оборони .

Закриті адміністративно-територіальні утворення

Закриті адміністративно-територіальні утворення (ЗАТО) ядерного збройового комплексу:

  • Саров (Арзамас-16) — розробка ядерних боєприпасів (ВНДІЕФ), серійне виробництво ядерних боєприпасів (Електромеханічний завод Авангард)
  • Снєжинськ (Челябінськ-70) — розробка ядерних боєприпасів (ВНІІТФ)
  • Лісовий (Свердловськ-45) — серійне виробництво ядерних боєприпасів (комбінат «Електрохімприлад»)
  • Трьогорний (Златоуст-36) — серійне виробництво ядерних боєприпасів (Приладобудівний завод)
  • Зарічний (Пенза-19) — серійне виробництво компонентів ядерних боєприпасів (ПЗ Старт)
  • Озерськ (Челябінськ-65) — виробництво плутонію, виробництво тритію, виробництво деталей ядерних боєприпасів (високозбагачений уран, плутоній, тритій) (ПО Маяк)

Примітки
Коментарі
Джерела
  1. Договор между Российской Федерацией и Соединенными Штатами Америки о мерах по дальнейшему сокращению и ограничению стратегических наступательных вооружений.
  2. Russian Strategic Nuclear Forces Under New START // Arms Control Association
  3. Заявление МИД России от 5 февраля 2018 г.
  4. Россия догнала США по общему количеству носителей стратегического ядерного оружия
  5. В Москве под руководством Верховного главнокомандующего Вооружёнными силами России Владимира Путина прошло расширенное заседание коллегии Минобороны (рос.). Министерство обороны Российской Федерации. 18 грудня 2018. Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 26 січня 2019.
  6. Военная доктрина Российской Федерации. Электронный фонд правовых и нормативно- технических документов.
  7. Скільки ядерної зброї має Росія. BBC News Україна (укр.). Процитовано 2 березня 2022.
  8. Атомный подводный ракетоносец «Рязань» обещают вернуть в строй до 2017 года.
  9. Атомная подлодка ТОФ «Рязань» вернулась на Камчатку после модернизации.
  10. данные по морским стратегическим силам // Сайт «Стратегическое ядерное вооружение России»
  11. стратегичеких сил Сайт «Стратегическое ядерное вооружение России»
  12. Договор СНВ-III Число стратегических наступательных вооружений 1 сентября 2018
  13. Договор между Российской Федерацией и Соединенными Штатами Америки о мерах по дальнейшему сокращению и ограничению стратегических наступательных вооружений
  14. Договор СНВ-III
  15. Russian strategic nuclear forces. Strategic Rocket Forces.
  16. Сергей Каракаев: "Ярсы" придут на замену - ВПК.name.
  17. Атомная подлодка «Верхотурье» успешно поразила ракетой «Синева» полигон на Камчатке
  18. С АПЛ «Брянск» произведены два пуска межконтинентальной баллистической ракеты «Синева» — Головная часть РСМ-54 «Синева» может состоять из четырех или десяти ядерных блоков с индивидуальным наведением каждого.
  19. БРПЛ Р-29РМУ2 «Синева» может нести до десяти боевых блоков индивидуального наведения[17][18].
  20. Данные от 5 февраля 2018г.
  21. Что Россия и США сократили по договору СНВ-3[20].
  22. Стратегическая авиация — Стратегическое ядерное вооружение России
  23. Первоисточник: The Military Balance 2018.[недоступне посилання з Июнь 2019]
  24. 17-й «Белый Лебедь» России: в Казани достроили новый Ту-160.

Література
  • Стратегическое ядерное вооружение России. Под редакцией П. Л. Подвига. — М: ИздАТ, 1998. — 492 с.
  • Ташлыков С. Л., Коряковцев А. А. Морские стратегические ядерные силы СССР: 50 лет на страже Отечества // Военно-исторический журнал. — М., 2015. — № 7 (2 марта). — С. 3—7.

Посилання

Дані MOU

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.