Султанат Могадішо

Протягом багатьох років Могадішо функціонував як найвидатніше місто в Білад аль-Барбар ("Країна берберів "), як середньовічні носії арабської мови називали узбережжя Сомалі.[9][10][11][12] Після свого візиту до міста сирійський історик 12-го століття Якут аль-Хамаві (колишній раб грецького походження) написав глобальну історію багатьох місць. Він відвідав Могадішо, і назвав його найбагатшим і найпотужнішим містом та центром Ісламу на всьому узбережжі Індійського океану.[13][14]

Під час археологічних розкопок було знайдено багато монет з Китаю, Шрі-Ланки та В'єтнаму . Більшість китайських монет датуються династією Сун, хоча, за словами Річарда Панкхерста, монети династій Мін та Цин також знаходили[15]

Вежа Альмнара, Могадішо.

На початку 13 століття Могадішу разом з іншими прибережними та внутрішніми сомалійськими містами на півдні Сомалі та східній Абіссінії потрапив під контроль Аджуранського султанату та пережив ще один Золотий Вік.[16] До 1500-х років Могадішо вже не був васальною державою і став повноцінним Аджуранським містом. Сім'я Мудуффар, з Аджурану заснувала в місті династію, таким чином, об'єднавши, обидва державних утворення на наступні 350 років.[17]

Під час подорожей Ібн Саїд аль-Магрібі (1213—1286) зазначав, що місто Могадішо вже стало провідним ісламським центром у регіоні.[18] На час появи марокканського мандрівника Ібн Баттути на сомалійському узбережжі в 1331 році місто було в зеніті свого процвітання. Він описав Могадішо як «надзвичайно велике місто» з багатьма багатими купцями, яке славилося своїми високоякісними тканинами, які, серед іншого, експортувалися до Єгипту .[19][20] Він також зазначає гостинність жителів Могадішо та те, як місцеві жителі гостинно приймають мандрівників у себе в оселях, щоб допомогти місцевій економіці. Після прибуття в гавань Могадішо маленькі човни підходили до судна, що прибуває, і місцеві мешканці пропонували їжу та запрошення до оселі торговцям на кораблі. Якщо купець приймав таку пропозицію, то він був зобов'язаний поселитися в будинку цієї людини і прийняти їх послуги в якості агента з продажу у будь-якої справі, яку вони здійснювали в Могадішо[21] Баттута додав, що містом правив сомалійський султан Абу Бакр ібн Шейх'Умар[22][23] який був мавром і вільно розмовляв місцевою сомалійською говіркою або Банадірі (або, як іменовав її Ібн Баттута,- Бенадір).[24] Султан також мав свиту візирів (міністрів), юридичних експертів, командирів, королівських євнухів та інших чиновників. Ібн Халдун (1332—1406) зазначав у своїй книзі, що Могадішо був величезним метрополісом . Він також стверджував, що в місті мешкало багато заможних купців .[25]

В цей період жив Абд аль-Азіз аль-Могадіші, одна з визначних фігур султанату, якого Ібн Баттута[26][27][28] називав губернатором і правителем Мальдівів[26][27][28] Його ім'я носила мечеть, яка протягом столітть залишалася одною з провідних архітектурних ознак міста.[29]

Селадонова ваза епохи династії Юань з Могадішо .

Султанат Могадішо направив послів до Китаю для встановлення дипломатичних зв'язків, створивши першу в історії африканську спільноту в Китаї, і найбільш відомим був Саїд аль-Могадіші, який був першим африканцем, який ступив на землю Китаю . Натомість імператор Йонг Ле, третій імператор династії Мін (1368—1644), відправив один з найбільших флотів в історії для торгівлі з султанатом. Флот під керівництвом знаменитого Чжен Хе прибув до Могадішо, в часи коли місто було в зеніті. Поряд із золотом, ладаном і тканинами, Чжен повернувся до Китаю в перше в історії з дикими тваринами Африки, серед яких були бегемоти, жирафи та газелі .[30][31][32][33]

Васко Да Гама, який мандрував в цих краях в 15 столітті, зазначав, що це було велике місто з будинками висотою чотири-п'ять поверхів і великими палацами в центрі, а також безліччю мечетей з циліндричними мінаретами. У 16 столітті Дуарте Барбоза зазначив, що багато кораблів з королівства Камбая плавали до Могадішо з тканинами та спеціями, за які вони натомість отримували золото, віск та слонову кістку . Барбоза також наголошував на великій кількості м'яса, пшениці, ячменю, коней та фруктів на прибережних ринках, що приносило величезні прибутки купцям. Могадішо, як центр потужного ткацького промислу, відомий як toob benadir (орієнтований на ринки Єгипту та Сирії)[34] разом із Маркою та Баравою також служив транзитною зупинкою для купців суахілі з Момбаси та Малінді та для торгівлі золотом з Кілвою .[35] Єврейські купці з Ормузу також привозили свій індійський текстиль та фрукти на узбережжя Сомалі в обмін на зерно та деревину.[36]

Португальській імперії не вдалося завоювати Могадішо, коли флот видатного та могутнього португальського мореплавця та вояка Жоао де Сепувельди був вщент розбитий потужним флотом Аджурану у битві при Бенадірі .[37]

За словами дослідника 16 століття, Лева Африканського корінні мешканці держави Могадішо мали таке саме походження, як і мешканці міста Сейли, що на північ, столиці Адальського султанату . Вони, як правило, були високого зросту з оливковою шкірою обличчя, а деякі темнішими. Вони носили традиційний одяг з насиченого білого шовку, обмотавши навколо своїх тіл, ісламські тюрбани, а прибережні люди носили лише саронги, і арабську мову вживали тільки як lingua franca. Їх озброєння складалося з традиційної сомалійської зброї, такої як мечів, кинджалів, списів, бойових сокир та луків, хоча вони також отримували допомогу від їхнього найближчого союзника Османської імперії, звідки до них потрапляла вогнепальна зброя, така як мушкети та гармати . Більшість з них були мусульманами, хоча деякі з них дотримувались язичницьких традицій бедуїнів; була також верства абіссінських християн далі вглиб країни. Сам Могадішо був багатим і добре побудованим містом-державою, який підтримував комерційну торгівлю з королівствами по всьому світу.[38] Місто мегаполісу було оточене мурованими кам'яними укріпленнями.[39][40]