Сімеон-Дені Пуассон

Сімео́н-Дені́ Пуассо́н (фр. Siméon-Denis Poisson) (21 червня 1781, Пітів'є, департамент Луаре, — 25 квітня 1840, Париж) — французький фізик і математик, член Паризької академії наук (1812), почесний член Петербурзької академії наук (1826).

Сімеон-Дені Пуассон
фр. Siméon Denis Poisson
Народився 21 червня 1781(1781-06-21)
Пітів'є, департамент Луаре, Франція
Помер 25 квітня 1840(1840-04-25) (58 років)
Париж
Поховання
Пер-Лашез : 
Місце проживання Париж
Країна  Франція
Діяльність математик, астроном, фізик, викладач університету, політик, статистик
Alma mater Політехнічна школа
Галузь математика,математична фізика
Заклад Політехнічна школа, Паризький університет
Посада пер Франції
Звання професор
Вчителі Жозеф-Луї Лагранж
Відомі учні Саді Карно, Мішель Шаль, Йоганн Петер Густав Лежен-Діріхле і Жозеф Ліувілль
Членство Société Philomathique de Parisd, Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Bureau des longitudes, Американська академія мистецтв і наук, Петербурзька академія наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італіїd і Туринська академія наук[1]
Відомий завдяки: рівняння Пуассона, розподіл Пуассона, коефіцієнт Пуассона
Діти Anne-Denise-Joséphine-Marie Poissond, Marie-Alexandrine Poissond і Simeon Jean Charles Poissond
Нагороди медаль Коплі
Автограф
 Сімеон-Дені Пуассон у Вікісховищі

Після закінчення в 1800 році Політехнічної школи в Парижі працював там же (з 1806 року професор). З 1809 року — професор Паризького університету.

Праці Пуассона відносяться до теоретичної і небесної механіки, математики і математичної фізики. Він вперше записав рівняння аналітичної механіки в складових імпульсу. У гідромеханіці Пуассон узагальнив рівняння Нав'є-Стокса на випадок руху стисливої в'язкої рідини з урахуванням теплопередачі. Розв'язав ряд задач теорії пружності, ввів коефіцієнт Пуассона і узагальнив рівняння теорії пружності на анізотропні тіла. У області небесної механіки досліджував стійкість руху планет Сонячної системи, займався розв'язком задач про збурення планетних орбіт і про рух Землі навколо її центру маси. У теорії потенціалу ввів рівняння Пуассона і застосував його до розв'язку задач з гравітації й електростатики. Пуассонові належать праці з інтегрального числення (інтеграл Пуассона), числення скінченних різниць (формула підсумовування Пуассона), теорії диференціальних рівнянь в частинних похідних, теорії ймовірностей, де він довів окремий випадок закону великих чисел і одну з граничних теорем (теорема Пуассона, розподіл Пуассона).

Досліджував питання теплопровідності, магнетизму, капілярності, розповсюдження звукових хвиль і балістики. Був переконаним прихильником атомізму Лапласа.

Див. також

Примітки
  1. Туринська академія наук — 1757.
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела
  • Храмов Ю. А. Пуассон Симеон Дени (Poisson Simeon Denis) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 225. — 400 с.
  • Джон Дж. О'Коннор, Эдмунд Ф. Робертсон Siméon Denis Poisson (англ.) — біографія в архіві MacTutor.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.