Сіґрід Кааґ

Після навчання Кааґ працювала аналітиком Royal Dutch Shell у Лондоні, Велика Британія.[5][11] Згодом вона працювала в Міністерстві закордонних справ Нідерландів на посаді заступника голови Департаменту політичних справ ООН. Під час перебування на дипломатичній службі вона жила і працювала в Бейруті, Відні та Хартумі.

Кааґ почала працювати в Організації Об'єднаних Націй в 1994 році й спочатку працювала старшим радником ООН в Канцелярії заступника спеціального представника Генерального секретаря в Хартумі, Судан. З 1998 до 2004 року вона була головою відділу зв'язків із донорами Міжнародної організації з міграції та старшим менеджером програм Управління зовнішніх зв'язків UNRWA в Єрусалимі.[11] Працюючи на Близькому Сході, вона відповідала за такі райони, як окуповані Палестинські території, Ліван, Йорданія та Сирія.

З 2007 до травня 2010 року Кааґ була регіональним директором з питань Близького Сходу та Північної Африки в ЮНІСЕФ в Амані. У травні 2010 року вона призначена помічником Генерального секретаря та помічником адміністратора та директором Бюро зовнішніх зв'язків та адвокації Програми розвитку ООН у Нью-Йорку.[5] Як помічник, вона була заступницею Гелен Кларк і курувала стратегічне зовнішнє залучення ПРООН, спілкування та адвокацію в масштабах всієї організації, а також залучення ресурсів.[4] 

13 жовтня 2013 року Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун призначив Кааґ очолити Спільну місію ОЗХО-ООН з питань знищення хімічної зброї в Сирії. Рада Безпеки ООН повинна була проголосувати за її кандидатуру через три дні, 16 жовтня.[12] Її офіційно підтвердили на цю посаду.[13] Кааґ очолювала групу зі ста експертів, відповідальних за забезпечення ліквідації запасів хімічної зброї в Сирії до 30 червня 2014 року.[14]

Наприкінці терміну її повноважень у вересні 2014 року ЗМІ повідомляли, що Кааґ, за чутками, замінить Лахдара Брахімі на посаді спеціального посланника ООН у Сирії.[4] 1 грудня 2014 року Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун оголосив, що Кааґ стане Спеціальним координатором ООН з питань Лівану (РБ ООН), наступницею Дерека Пламблі.[6]

На початку 2017 року міжнародними ЗМІ Кааґ вважалася одним із кандидатів на пост Гелен Кларк на посаді адміністратора Програми розвитку ООН та керівника Групи розвитку ООН;[15] пост врешті-решт дістався Ахіму Штайнеру.

Зустріч Кааґ з Державним радником М'янми Аун Сан Су Чжі 2018 року

Державний секретар США Майк Помпео та Сіґрід Кааґ 2019 року

З 26 жовтня 2017 року до 3 серпня 2021 Кааґ обіймала посаду Міністра закордонної торгівлі та співпраці з питань розвитку у третьому уряді прем'єр-міністра Марка Рютте. Після відставки міністра закордонних справ Галбе Зейлстра (VVD) 13 лютого 2018 року вона була призначена тимчасово на його посаду, зберігаючи іншу посаду в уряді. Сіґрід Кааґ стала першою жінкою-міністром закордонних справ Нідерландів. 7 березня 2018 року її замінив Стеф Блок.

З 2018 року Кааґ працює у спільній Раді з моніторингу готовності Світового банку та ВООЗ (GPMB), співголовою якої є Елхадж Ас Си та Ґру Гарлем Брундтланн.[16] 2019 року вона приєдналася до Групи високого рівня з питань гуманітарних інвестицій Всесвітнього економічного форуму, у якій співголовують Берге Бренде, Кристаліна Георгієва та Пітер Маурер.[17]

21 червня 2020 року Кааґ оголосила про висунення своєї кандидатури на посаду голови списку партії Демократи 66 на загальних виборах у Нідерландах 2021 року, маючи намір стати першою жінкою-прем'єр-міністром Нідерландів.[18] Кааґ була обрана лідером партії 4 вересня 2020 року й очолювала партію під час загальних виборів у Нідерландах 2021 року.[19]

З 25 травня до 16 вересня 2021 — Міністр закордонних справ Нідерландів. Подала у відставку через ситуацію з евакуацією з Афганістану після захоплення влади в країні талібами після того, як Палата представників Нідерландів висловила вотум недовіри уряду[20].

• Африканський банк розвитку (AfDB), член Ради керівників (з 2017 р.)[23]
• Азійський банк розвитку (АБР), член Ради керівників (з 2017 р.)[24]
• Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), альтернативний член Ради керівників (з 2017 р.)[25]
• Міжамериканська інвестиційна корпорація (IIC), член Ради керівників (з 2017 р.)[26]
• Спільний комітет з розвитку Світового банку та МВФ, альтернативний член[27]
• Багатостороння агенція з гарантування інвестицій (MIGA), Група Світового банку, альтернативний член Ради керівників (з 2017 р.)[28]
• Світовий банк, альтернативний член Ради керівників (з 2017 р.)[29]
• OECD/UNDP Податкові інспектори без кордонів (TIWB), член Правління (з 2017 р.)[30]

• P4G — Партнерство заради зеленого зростання та глобальних цілей 2030, член Ради директорів (з 2019 р.)[31]
• Generation Unlimited, член правління (з 2018 р.)[32]
• Міжнародні ґендерні чемпіони (IGC), член (з 2017 р.)[33]
• Глобальна комісія зі стабільності кіберпростору (GCSC), член (2017)[34]