Теляков Микола Матвійович

Народився 5 травня 1902 року у місті Санкт-Петербург у робочій родині. Росіянин. Член ВКП(б) з 1925 року.

Після закінчення початкової школи працював слюсарем петроградського «Ново-Лестерського» заводу. 5 червня 1917 року вступив до лав Червоної гвардії, брав участь у Жовтневому перевороті.

У лавах РСЧА з жовтня 1918 року. Учасник громадянської війни в Росії. Воював на Південному фронті червоноармійцем, начальником кулеметного розрахунку 13-го стрілецького полку, командиром відділення 80-го окремого батальйону військ ВЧК.

В 1921 році закінчив прискорені курси червоних командирів при Вищій тактико-стрілецькій школі командного складу РСЧА імені ІІІ Комінтерну. З березня 1921 року — командир взводу 16-го залізничного полку військ ОДПУ, з жовтня 1921 року — командир полігонної роти 3-го авіаційного полку.

В 1923 році закінчив 2-і Смоленські командні курси. З жовтня 1923 року — командир взводу окремого кулеметного батальйону в Петрограді, згодом — командир взводу 48-го стрілецького полку 16-ї стрілецької дивізії, командир взводу окремого Куженкінського караульного батальйону.

З грудня 1928 року — начальник господарської команди при Ленінградській піхотній школі імені В. І. Леніна. З грудня 1930 по травень 1931 року — помічник командира роти 30-го Череповецького стрілецького полку 10-ї стрілецької дивізії.

В 1931 році закінчив стрілецько-тактичні курси РСЧА «Постріл» імені Комінтерна й у жовтні того ж року призначений помічником начальника штабу 2-го танкового полку Ленінградського ВО. З березня 1932 року — начальник 6-ї частини штабу 31-ї механізованої бригади. З липня 1934 року — начальник відділення штабу 33-ї механізованої бригади.

У січні 1937 року направлений на навчання на Ленінградські бронетанкові курси РСЧА, по закінченні яких направлений на навчання до Військової академії імені М. В. Фрунзе. В 1939 році закінчив академію й призначений інспектором групи контролю в Україні.

З листопада 1939 року — командир 13-го запасного танкового полку, а з грудня 1939 року — командир 32-го танкового полку 5-ї кавалерійської дивізії Київського ОВО.

Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Командував танковим полком у прикордонних битвах на Південному фронті, брав участь в оборонних боях під Кишиневом, на Дністрі, на Південному Бузі біля Первомайська, поблизу Дніпропетровська.

З жовтня 1941 року — командир 13-го танкового полку 13-ї танкової бригади, учасник Донбаської оборонної операції в жовтні-листопаді 1941 року.

З січня 1942 року — заступник командира 7-ї танкової бригади, з квітня того ж року — командир 107-ї танкової бригади в складі 1-ї гвардійської та 24-ї армій на Брянському, Сталінградському, Донському фронтах. Особливо бригада Телякова відзначилась у Сталінградській битві, по завершенні якої передана до складу 2-ї танкової армії Центрального фронту. Брав участь в Курській битві, Чернігівсько-Прип'ятській операції.

З жовтня 1943 року полковник М. М. Телюков — заступник командира 3-го танкового корпусу 2-ї танкової армії, а в період з 5 листопада по 16 грудня — командир цього корпусу. Учасник Київської та Корсунь-Шевченківської операцій.

18 лютого 1944 року постановою РНК СРСР № 187 присвоєне ваійськове звання «генерал-майор танкових військ».

З березня 1944 року — знову командир 3-го танкового корпусу 2-ї танкової армії на 2-му Українському фронті. Вміло організував бойові дії корпуса в ході Умансько-Ботошанської операції при визволенні міста Умань Черкаської області.

Після переведення корпуса до складу 1-го Білоруського фронту, брав участь в проведенні Білоруської наступальної операції, вдало діючі на магнушевському плацдармі.

З вересня 1944 року — командир 16-го танкового корпуса, перейменованого в листопаді 1944 року на 12-й гвардійський танковий корпус. Брав участь у проведенні Варшавсько-Познанської, Східно-Померанської операції 1-го Білоруського фронту, активно діяв при захопленні польських міст Варшава, Скерневице, Іновроцлав, Голлнов (Голенюв).

26 квітня 1945 року на підступах до Берліна у четвертий раз був важко поранений, підірвавшись на міні. Перемогу над Німеччиною зустрів у шпиталі.

Постановою РНК СРСР від 11 липня 1945 року № 1683 генерал-майорові танкових військ М. М. Телякову присвоєне військове звання «генерал-лейтенант танкових військ».

Після одужання — на викладацькій роботі. З травня 1946 року — начальник Полтавського танко-технічного училища. З жовтня 1947 року — викладач кафедри бронетанкових військ Академії прикордонних військ НКВС СРСР.

У 1948 році за станом здоров'я вийшов у відставку. Мешкав у Москві. Помер 26 листопада 1950 року. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 березня 1944 року за вміле командування танковим корпусом, зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками й виявлені при цьому відвагу та героїзм, гвардії генерал-майорові танкових військ Телякову Миколі Матвійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 3554).

Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденамиЧервоного Прапора, орденами Кутузова 1-го ступеня, Суворова 2-го ступеня й медалями.

Ім'я Героя Радянського Союзу М. М. Телякова носить музей бойової слави 2-ї гвардійської Червонопрапорної танкової армії, створений при середній школі № 324 міста Москва.

У Москві на стіні будинку, в якому мешкав Герой, встановлена меморіальна дошка.

• Теляков Микола Матвійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
• Музей школи № 324 м. Москва (рос.)