Теорема Блоха (комплексний аналіз)
В комплексному аналізі теорема Блоха стверджує, що для кожної функції голоморфної в одиничному крузі, що задовольняє деякі додаткові вимоги в образі функції міститься круг деякого незалежного від функції радіуса, на якому існує обернена голоморфна функція.
Твердження
Нехай — голоморфна функція в деякій області, що містить одиничний круг . Припустимо що . Тоді існує круг , на якому дана функція є ін'єктивною і образ містить круг радіуса більшого, ніж . Зокрема обернена функція на цьому крузі буде біголоморфізмом.
З цього твердження легко одержується узагальнення: якщо — область у , — голоморфна функція і для деякої точки . Тоді містить відкрите кого радіуса , де , на якому існує обернена біголоморфна функція.
Теорема Ландау
Якщо є голоморфною функцією в одиничному крузі з властивістю , тоді образ містить круг радіуса , де є абсолютною константою, що не залежить від конкретної функції.
Ця теорема, яка іноді також називається теоремою Блоха — Ландау, названа на честь Едмунда Ландау.
Теорема Валірона
Історично значний вплив на формулювання теореми Блоха відіграла теорема Валірона:
Якщо є цілою функцією, тоді існують круги довільного радіуса і голоморфні в D функції , такі що для всіх .
Доведення
Лема 1
Розглянемо функцію , голоморфну у крузі , причому . Нехай і . Тоді і .
Доведення
Ввівши функцію , отримаємо, що є голоморфною в крузі , , і в твердженні теореми . Відповідно доведення можна здійснити у цьому випадку.
Для доведення теореми будемо виходити з розкладу в ряд Тейлора: .
Коефіцієнти розкладу задовольняють нерівності Коші для . Звідси, зокрема, .
На колі для модуля отримуємо оцінку
Припустимо . Тоді функція має нуль. Для маємо
Згідно теореми Руше має в крузі стільки ж коренів, скільки їх має в цьому крузі . Оскільки за припущенням то і для деякого . Тому .
Лема 2
Нехай є голоморфною функцією в крузі і також для всіх . Тоді є бієктивною функцією на .
Доведення
Якщо — дві точки у і — відрізок, що їх сполучає то згідно нерівності трикутника:
- .
Зважаючи на гіпотезу , тобто і функція є ін'єктивною.
Доведення теореми Блоха
Для позначимо і . Тоді є неперервною функцією і . Нехай . Тоді і для всіх виконується нерівність .
Нехай число таке, що і . Тоді .
Якщо то . Оскільки то з означення отримуємо:
для .
З попереднього .
Згідно леми Шварца звідси випливає, що для .
Тому якщо то . З леми 2 випливає що є ін'єктивним на .
Визначимо як . Тоді . Якщо тоді відрізок лежить у .
Тому з попереднього .
З леми 1 отримуємо, що де .
Якщо перевести це твердження для то , що завершує доведення.
Константи Блоха і Ландау
Константа 1/72 в теоремі Блоха не є оптимальною.
Число B, що рівне супремуму всіх b, для яких справджується теорема Блоха, називається константою Блоха . Згідно теореми Блоха але точне значення B залишається невідомим.
Подібним чином визначена константа L в теоремі Ландау називається константою Ландау. Її точне значення теж не є відомим.
Найточнішими відомими обмеженнями для B є
де позначає Гамма-функцію. Нижня межа була знайдена у статті Чена і Готьє, верхня межа — у статті Альфорса і Грунського.
Для константи Ландау відомі обмеження
В своїй статті Альфорс і Грунський сформулювали гіпотезу, що вказані верхні обмеження є рівними константам Блоха і Ландау.
Джерела
- Привалов И. И. Введение в теорию функций комплексного переменного. — 12-е. — Москва : Наука, 1977.
- Ahlfors, Lars Valerian; Grunsky, Helmut (1937). Über die Blochsche Konstante. Mathematische Zeitschrift 42 (1): 671–673. doi:10.1007/BF01160101.
- Baernstein, Albert II; Vinson, Jade P. (1998). Local minimality results related to the Bloch and Landau constants. Quasiconformal mappings and analysis. Ann Arbor: Springer, New York. с. 55–89.
- Bloch, André (1925). Les théorèmes de M.Valiron sur les fonctions entières et la théorie de l'uniformisation. Annales de la Faculté des Sciences de Toulouse 17 (3): 1–22. ISSN 0240-2963.
- Chen, Huaihui; Gauthier, Paul M. (1996). On Bloch's constant. Journal d'Analyse Mathématique 69 (1): 275–291. doi:10.1007/BF02787110.
- John B. Conway. Functions of One Complex Variable I, second edition. Springer-Verlag, 1995. ISBN 0-387-90328-3.