Тит Войнаровський

Войнаровський-Столобут Тит Євген гербу Столобут[2] (за іншими джерелами гербу Стрем'я[3]) (16 лютого 1856, с. Ляцьке Шляхетське, тепер Тисменицького району 22 лютого[4][5] (або 21 лютого[6]) 1938, Львів) — український громадський і економічний діяч, священик УГКЦ. Нащадок козацького роду Войнаровських (з часів гетьмана Івана Мазепи).

о. Тит Войнаровський
Загальна інформація
Народження 16 лютого 1856(1856-02-16)
с. Ляцьке Шляхетське
Смерть 22 лютого 1938(1938-02-22) (82 роки)
м. Львів
Служіння в церкві
Конфесія УГКЦ
Рукоположення 18 січня 1881

Матеріали до статті на Вікісховищі
о. Тит Войнаровський
Посол до Австрійського парламенту
17.06.1907  30.03.1911
Народився 16 лютого 1856(1856-02-16)
с. Ляцьке Шляхетське, Тисменицький повіт, Станіславський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер 22 лютого 1938(1938-02-22) (82 роки)
м. Львів
Похований
Виборчий округ 56 двомандатний
Відомий як громадський і політичний діяч
Громадянство  Австрійська імперія Австро-Угорщина ЗУНР Польща
Національність українець
Освіта Станиславівська цісарсько-королівська гімназія
Alma mater Львівський університет
Політична партія Українська національно-демократична партія
Батько о. Петро Войнаровський
Мати Франциска Лопатинська
Професія священик
Релігія греко-католик

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 16 лютого 1856 року в с. Ляцьке Шляхетське Тисменицького повіту в сім'ї о. Петра (1822—1894) і Франциски з Лопатинських.

Закінчив цісарсько-королівську гімназію у Станиславові. Вивчав богослов'я у Львові в семінарії та на теологічному факультеті університету.[7] У 1881 році висвячений на одруженого священика, та, однак через рік став удівцем. Спочатку працював на Станиславівщині в селах: Колодіївка (сотрудник 1882—1884), Кулачківці (адміністратор 1886—1887), П'ядики (1887—1892), Топорівці (1892—1893), Балинці (1893—1909)[4]. У 1909 році переведений до клиру Львівської архиєпархії.

Посади церковні: митрат, кустос Львівської греко-католицької капітули, довголітній адміністратор митрополичих дібр.

У 1929 році обраний членом історично-правничої секції Богословського наукового товариства у Львові. Почесний доктор економічних наук Української Господарської Академії у Подебрадах.

Посол до віденського парламенту від Української національно-демократичної партії (1907—1911) у 56-му двомандатному виборчому окрузі (сільські громади судових повітів Печеніжин, Коломия, Жаб'є, Кути, Косів, Яблунів, Заболотів, Гвіздець і Отинія).[7] На виборах випередив кандидата-москвофіла Володимира Дудикевича. Його заступником обрали радикала Павла Лаврука, але о. Войнаровський волів бачити ним д-ра Олександра Кульчицького — директора товариства «Покупський Союз» у Коломиї.

Засновник парцеляційного товариства «Земля» 1908 і Земельного Гіпотечного Банку. Визначний діяч товариства «Сільський Господар» у Львові: заступник голови у 1918—1921 роках, голова товариства в 1929—1936. Заступник голови Львівської Хліборобської Палати (1934—1936).

Завдяки заходам Войнаровського між українськими селянами розпарцельовано близько 40 000 морґів землі дідичів.

Багато зробив для організації фахової сільськогосподарської освіти для українського селянства.

Помер у Львові і був похований у гробниці галицьких митрополитів і крилошан на Личаківському цвинтарі[8].

Автор праць

  • «Вплив Польщі на економічний розвій України»,
  • «Polen in Ost und West» (під псевдонімом Eugen von Slepowron),
  • «Das Schicksal des ukrainischen Volkes unter polnischer Herrschaft» та інших.

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.