Томаківка

Томакíвка — селище міського типу в Нікопольському районі України, колишній районний центр Томаківського району Дніпропетровської області. Розташоване за 90 км від Дніпра.

смт Томаківка
Герб Томаківки
Країна  Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Нікопольський район
Рада Томаківська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване До 1777 р.
Статус із 1956 року
Площа  км²
Населення 8 090
Поштовий індекс 53500—53504
Телефонний код +380 5668
Географічні координати 47°48′48″ пн. ш. 34°44′57″ сх. д.
Висота над рівнем моря 33 м
Водойма р. Томаківка
Відстань
Найближча залізнична станція: Мирова
До станції: 5,8 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 93,6 км
Селищна влада
Адреса 53500, смт Томаківка, вул. Лесі Українки, 17; тел. 2-22-13
Голова селищної ради Калашник Іван Володимирович
Карта
Томаківка
Томаківка

Томаківка у Вікісховищі

Близько 8 тисяч мешканців. У селищі розташований Цегельно-черепичний завод (закритий), розвинута харчова промисловість. Засноване у 16 ст. Було у складі Кодацької паланки Запоріжжя.

Старовинне запорізьке займище[джерело?].

Географічне розташування

Селище міського типу Томаківка на Причорноморській низовині в місці злиття двох річок — Томаківки та Кисличуватої. Вище за течією річки Томаківки на відстані 3 км розташоване село Михайлівка, нижче за течією примикає село Топила. До селища примикає село Кисличувата. По селищу протікає кілька пересихаючих струмків. Через селище проходять автомобільні дороги Н23 і Т 0420. Поруч проходить залізниця, станція Мирова за 3 км.

Етимологія назви

Про походження назви «Томаківка» існує кілька історичних версій. Томаківська Січ була заснована на острові Томаківка, який татари називали «тумак», тобто шапка. Доступитися до Січі було нелегко. Польський шляхтич Самуїл Зборовський, який був у Січі в XVI столітті, розповідав, що острів цей «такий широкий, що може вмістити двадцять тисяч чоловік і багато коней».

Легенда про Сірка

Нібито проїжджав він поруч із томаківською долиною під час рясного цвітіння маків. Схили були червоні від квітів, а саме село знаходилося в центрі, як макова коробочка серед пелюсток. І сказав тоді Сірко, — «Хіба ж то село — то маківка».

Археологія

Заселення нинішньої території селища почалося ще в далекій давнині. Про це свідчать збережені за течією річки Томаківка кургани епохи бронзи (III—I тисячоліття до Р. Х.) та скіфського часу. Під час археологічних розкопок 1861 року в одному з курганів було знайдено золоті прикраси, уламки грецького посуду, зброю[1].

Було знайдено поселення Черняхівської культури.

Історія

Томаківка — стародавнє запорізьке займище. У 1740-их тут влаштувалися на постійне місце проживання сім'ї поселенців, які відбували особливі державні повинності на Хортицькій верфі і при Хортицької митниці.

З 1777 Томаківка — державна військова слобода. Через 10 років тут у 27 дворах мешкало 112 чоловік[2]. У кінці XVIII ст. у селі вже мешкали 848 чоловіків і 502 жінки. В їхньому користуванні перебувало 25 600 десятин землі, зокрема 22 600 десятин орної[3].

Військові поселенці Томаківки спочатку не платили подушних податей, але їм ставилося в обов'язок виставляти по одному воїну від кожної земельної ділянки розміром 26-30 десятин і вносити поземельний збір. Але вже на початку XIX ст. вони стали платити подушний і оброчну податі.[виправити стиль]

Попри те, що військові поселенці вважалися незакріпаченими[якими?][уточнити термін], особисто вільними людьми, царський уряд будь-якої миті міг позбавити їх землі, збільшити повинності, примусово переселити. 1808 року з Томаківки було переселено на хутори, звані Чумаками, 205 жителів.

Мешканці села крім хліборобства і скотарства займалися рибальством, чумацьким та кустарним промислами. Жінки пряли льон і вовну, ткали полотно та сукна, здебільшого на продаж[4]. Щороку в Томаківці проводилося п'ять ярмарків, де торгували переважно хлібом і худобою. 1849 року на ярмарках було представлено товарів на суму 80 200 руб., Продано — на 39 600 карбованців[вказуються то рублі, то карбованці][уточнити][5].

За законом 1866 року про поземельний устрій державних селян жителі Томаківки, в якій за переписом 1859 налічувалося 6214 осіб[6]. Зберегли за собою по 6,8 десятини землі на ревізьку душу[7]. Однак оброчна подать, потім високі викупні платежі, а також нестача інвентарю та засобів на його придбання позбавляли більшість селян можливості вести своє господарство.

З розвитком капіталізму в пореформений період посилювалася соціальна диференціація селянства. 1882 року з 1231 двору в 377 відсутня робоча худоба, у 407 — корови, а в 221 дворі взагалі не було ніякої худоби. Селяни-бідняки змушені були йти в кабалу до поміщиків і куркулів, а їхні землі прибирали до рук місцеві куркулі[виправити стиль][8].

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі, центрі Томаківської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 6735 осіб, налічувалось 1203 дворових господарства, існувала 2 православні церкви, 2 школи, земська лікарні, 20 лавок, 3 постоялих двори, 2 склади, шинок, відбувалось 5 ярмарки на рік[9].

Збідніле селянство виражало невдоволення своїм становищем, існуючим ладом. Отак, у липні 1880 року в Томаківці було проведено дізнання по справі селянина Миколи Вітовського, якого звинувачували «в неодноразовому проголошенні сміливих і образливих слів проти імператора …»[10].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 10709 осіб (5282 чоловічої статі та 5427 — жіночої), з яких 10621 — православної віри[11].

У кінці XIX ст. сільській громаді, яка налічувала 1618 господарств, в яких мешкали 10 643 людини, належало 18 787 десятин землі. Наділи землі 409 господарств не перевищували 5 десятин, у 795 господарствах становили 5-10 десятин, в 289 — 10-25 десятин, в 75 — 15-25 десятин, а в 37 — понад 25 десятин. 13 господарств були безземельними. У 321 дворі був відсутній інвентар, в 139 — худоба, в 525 дворах — робоча худоба. 459 сімей не могли забезпечити собі навіть напівголодне існування[прояснити][12].

Під впливом революційних подій у країні восени 1905 року в Томаківці було створено селянський комітет, який заявив про свою солідарність із Всеросійським Селянським союзом. Члени комітету висували вимоги передати поміщицьку землю селянам, замінити влади виборними органами, не закликати новобранців до царської армії. Вони вели широку агітацію серед жителів села[13]. 27 грудня 1905 Катеринославський повітовий справник доповідав губернатору про те, що селяни виступають проти чинів поліції, надають повну довіру представникам селянського комітету, з яких найактивнішими є жителі Томаківки борошномел Т. П. Мізін, вчитель С. М. Новосельський, селяни С. Є. Манзюк і Ф. Д. Пиріг.[14] Революційно настроєні жителі села чинили всілякий опір представникам влади, зривали оголошення з розпорядженнями губернської влади, рішуче виступали проти розміщення в Томаківці козацької півсотні, відмовилися надати козакам приміщення під постій і виділити фураж для їхніх коней. У кінці грудня повітовий справник доносив губернатору, що посланий ним у Томаківку стражник повернувся, бо проїхати туди неможливо, оскільки Томаківські селяни всіх б'ють усіх поліцейських чиновників, що до них приїжджають[15].

У січні 1906 року в Томаківку прибув каральний загін. Солдати й козаки зігнали селян на церковне подвір'я і, закривши ворота, вчинили над ними жорстоку розправу, б'ючи шомполами і нагайками.[16]} Керівників селянського комітету заарештували і відправили до Катеринославської в'язниці[17].

Економіка
  • Маслоробний завод, ТОВ «Інтер-мол».
  • Комбікормовий завод.
  • Цегляний завод — на даний момент вирізається на металобрухт
  • Хлібозавод.
  • Агрофірма «Перше Травня».
  • Томаківський «Агрохім».

Об'єкти соціальної сфери
  • Школа № 2.
  • Музична школа.[18]
  • Дитячий садочок.
  • Томаківський професійний аграрний ліцей.
  • Томаківський «центр первинної медико-санітарної допомоги» Дніпропетровської обласної ради
  • КП "Томаківська центральна районна лікарня" Томаківської селищної ради
  • Будинок культури.
  • Районна картинна галерея ім. Д. Красняка.
  • Районний історико-краєзнавчий музей.
  • Центр творчості молоді.
  • Будинок школяра.
  • Районний спорткомплекс.

Релігія
  • Церква «Відродження»
  • Православна церква

Персоналії

Див. також

Джерела

Примітки
  1. М. І. Ростовцев. Скіфія і Боспор. Л., 1925, с. 407—410.
  2. Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії, вип. 1, с. 116—119.
  3. ЦДІА СРСР, ф. 1350, оп. 312, д. 22, л. 11.
  4. ЦДАДА, ф. 1355, оп. 2, д. 19, л. 30.
  5. ЦДІА СРСР, ф. 1281, оп. 5, д. 60, л. 145.
  6. Списки населених місць Російської імперії, т. 13. Катеринославська губернія з Таганрозького градоначальства, с. 16.
  7. Матеріали для оцінки земель Катеринославської губернії, т. 1. Катеринославський повіт. Катеринослав, 1899, с. 173.
  8. Звіт Катеринославської повітової земської управи за 1882 рік, с. 248.
  9. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  10. ЦДІА УРСР у Києві, ф. 419, оп. 1, д. 479, лл. 5, 6.
  11. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-62)
  12. Матеріали для оцінки земель Катеринославської губернії, т. 1. Катеринославський повіт, с. 172—177.
  13. ЦДІА УРСР у Києві, ф. 313, оп. 2, буд 2965, арк. 2, 3, 9, 12, 28.
  14. Катеринославщина в революції 1905—1907 рр.. Документи і матеріали, с. 237.
  15. ЦДІА УРСР у Києві, ф. 313, оп. 1, д. 183, л. 1; Дніпропетровський облдержархів, ф. 11, оп. 1, д. 455, л. 48.
  16. «Літопис революції», 1928, № 6, с. 224.
  17. ЦДІА УРСР у Києві, ф. 313, оп. 2, буд 2065, арк. 28, 39.
  18. Томаківська дитяча музична школа
  19. Литкін Андрій Володимирович

Література
  • Волков В.Ф., Уманська Г.Й., Шестопалов Г.Г. Тома́ківка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.837-845

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.