Томас Лоуренс

«Мері Лінлі», пастель ранішнього періоду творчості

Народився в місті Бристоль[5]. Батько був володарем невеличкого готеля. Згодом справи батька не задалися і він припинив готельний бізнес. 1779 року батько декларував власне банкрутство. В родині було шістнадцять (16) дітей, але тільки п'ятеро дожили до дорослого віку. Один із братів Томаса став священиком, другий — військовим.

Родина перебралась у курортне містечко Бат. Хлопець рано виявив художні здібності і у місті Бат почав заробляти малюванням олівцевих портретів та декламацією віршів британських поетів. Його початкова освіта припинилась після двох років школи. Але в пригоді стали здібності і прагнення вижити. Почав працювати в техніці " пастель ", що не портребувала довгих етапів підготовки чи сушки.

У віці 18 років покинув Бат і відбув у Лондон, де почав заробляти на життя створенням портретів олійними фарбами. Два роки в столиці відвідував Королівську художню академію, де опанував техніку олійного живопису[5].

Серед перших творів цього періоду — «Автопортрети». Практично автодидакт, він опановував художню майстерність вивченням чужих творів. Мав точне око, твердий малюнок і здатність досить точно відтворювати індивідуальні риси портретованих. Не гребував лестити своїм вельможним моделям, що сприяло його популярності модного портретиста (бо треба було вижити в столиці).

На нього звернули увагу аристократи і родина короля Англії. 1790 року Томас Лоуренс портретував королеву Шарлотту Мекленбург-Стрелицьку. Був прийнятий до членів Королівської художньої академії.

Меценатом Томаса Лоуренса згодом став принц-регент. На гроші принца художник відбув на континент, де працював портретистом вельможних лідерів Священого союзу, що розбили війська Наполеона І Бонапарта, а потім остаточно усунули його із європейської політики. Вже на початку 19 ст. твори Томаса Лоуренса розійшлися різними країнами Західної Європи і перейшли у збірки Франції, Австро-Угорщини, Російської імперії.

1814 року принц-регент став королем Англії під ім'ям Георга IV . З нагоди події Томас Лоуренс створив коронаційний портрет Георга IV, а король дарував художникові звання лицаря. 1818 року Лоуренс знову відбув на континент, де працював у містах Німеччини (Ахен), Австро-Угощини (Відень), Італії. Окрім тодішніх політиків портретував і представників художніх кіл ("Портрет скульптоpа Антоніо Канова ").

1820 року був обраний президентом Королівської художньої академії. Томас Лоуренс помер в Лондоні і був похований в соборі Святого Павла.

Томас Лоуренс не мав власної родини все життя. Мав тривалі і бурхливі стосунки то із Саллі, то із Марією Сіддонс, що не завершились шлюбом. Це дало підстави створити декілька романів англійським літераторам, жадібним до пліток, фантазій і біографій чимось відомих осіб.

Всі зароблені гроші витрачав на хобі — колекціонування живопису та малюнків інших художників. Незважаючи на прибутки, мав борги. Відомо, що прихильник творчості Томаса Лоуренса — Френсіс МакКензі, барон Сеафрт заплатив борги художника, віддавши одну тисячу фунтів стерлінгів його кредиторам.

Колекція Лоуренса вийшла непоганою і по смерті художника була придбана до музейних збірок Національної галереї (Лондон).

В третій третині 19 ст. відбувся критичний перегляд творчості Томаса Лоуренса. Порівняння його малюнків і портретів олійними фарбами виявили слабкість і відсутність помітного художнього темпераменту у порівнянні з майстрами Франції, Російської імперії. В Meyers Lexikon 1889 року про твори Томаса Лоуренса сповіщали :

Твори Лоуренса не позбавлені елегантності, але сентиментальні, жіночні. Його малюнок має щось слабке, його фарби не відповідають реальності, а його характеристики поверхневі. В його композиціях відсутня різноманітність. Декілька його картин історичного жанру — не мають значущості. Тим не менше він став модним портретистом, прийшов, аби задовольнити сентиментльні смаки лондонських аристократів.

«Мері, графиня Енкікін», кінець 18 ст.

• "Автопортрет ", (погруддя) 1787
• "Автопортрет ", (поясний) 1788
• «Вільям Лінлі», 1789
• "Мері Лінлі ", пастель

• "Портрет леді Елізабет Фаррен, графині Дербі ", 1791
• "Сара Баррет Маултон ", 1794, Бібліотека Гантінгтона, США
• « Джон, лорд Монтстюарт», 1795,
• "Портрет леді Е. Фіцрой ", Ермітаж, Санкт-Петербург
• "Олександр МакКензі ", 1800, Національна галерея Канади
• "Марта Карр ", 1800
• " Франсуа Жерар ", французький художник доби класицизму і ампіру
• "Кароліна Брунсвік ", 1804, Національна портретна галерея (Лондон)
• " "
• "Портрет Маргарет, графині Блессингтон ", 1819
• «Коронаційний портрет англійського короля Георга IV», 1821
• "Портрет леді Сеймур Батерст ", 1828, Художній музей Далласа

"Портрет леді Елізабет Фаррен, графині Дербі ", 1791, Музей мистецтва Метрополітен

• 
  «Вільям Лінлі», 1789
• 
  «Фредерік Геммінг», 1825
• 
  «Кароліна Матільда Котерон», 1808
• 
  «Місс Гаріет Клеменс», 1805

• Гос. Эрмитаж. Каталог 2 «Западноевропейская живопись». Ленинград, Аврора, 1981
• Meyers Konversations-Lexikon. 4-е издание. том 10, Bibliographisches Institut, Leipzig 1885—1892, стр. 583—583.
• Caroline, Princess of Wales, 1804, Leinwand, 127×102 cm. London, National Portrait Gallery (London)|National Portrait Gallery.
• Charles William Lambton, vor 1826, Leinwand, 141×110 cm. London, Slg. Earl of Durham.
• Der Dauphin, Leinwand, 270×176 cm. Windsor Castle, Royal Collection.
• Elizabeth Farren, vor 1791, Leinwand, 238×147 cm. New York, Metropolitan Museum of Art, Vermächtnis Edward S. Harkness. (siehe Bild 2)
• Emily Lamb und Harriet Lamb, vor 1793, Leinwand, 76×63 cm. London, Slg. Lady Salmond.
• Emily und Laura Calmady (Tondo), vor 1825, Leinwand, Durchmesser 77 cm. New York, Metropolitan Museum of Art
• Papst Pius VII., 1818, London, National Portrait Gallery
• Karl von Österreich-Teschen|Erzherzog Karl, 1818-19, Leinwand, 270×176 cm. Windsor Castle, Royal Art Collection.
• Homer rezitiert die «Ilias», vor 1792, Leinwand, 85×114 cm. Downton Castle (Herefordshire), Slg. W. M. P. Kincaid Lennox

• Живопис
• Портрет
• Парадний портрет
• Сентименталізм
• Романтизм
• Колекціонування
• Джошуа Рейнольдс
• Джордж Доу
• Генрі Реберн
• Джон Хопнер

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Томас Лоуренс