Трохимівка (Генічеський район)

З 1917 року село належить до Української Народної Республіки, про те будь-яких органів управління та представників останньої в селі не було, а ввійшла до складу згідно формалізованих (проголошених) документів УНР (як і більшість решти території сучасної України, на яких органів чи управління УНР так і не з'явилося, а її режим і влада не відбулися). Наразі будь-яких мешканців, які б підтримали УНР чи брали участь в державному управлінні чи військових формування республіки, серед жителів села невідомо.

Втім, незабаром на території села більшовики розпочали збройну боротьбу (1918—1920) із підрозділами гетьманців, деникінців, врангелівців і особливо із загонами махновців, які мали найбільшу підтримку серед місцевого населення. Через село рухалися загони воюючих сторін, особливо в 1919 та 1920 рр.

З жовтня 1920 р. в результаті Перекопсько-Чонгарської операції РСЧА проти РВА «чорного барона» Врангеля в Криму, в селі остаточно утвердилася більшовицька влада [1]

Трохимівка належить до УСРР. В селі діяв комнезам[1] .

Під час непу у селі розвивалися приватні селянські господарства. В березні 1928 року в селі зорганізувався ТСОЗ «Згода».[2] Незаможні члени сільгоспартілі об'єдналися з метою спільної обробки землі методом супряги та під тиском більшовицької влади.

На початку 1930-х, в умовах суцільної колективізації, на базі місцевого ТСОЗу почалося примусове створення колгоспу «Прогрес», що функціонував в межах висілків Трохимівка (15), Миколаївка (14), Орлянка (19), Сергіївка (20) та Охрімівка (16). Першим головою колгоспу був Степан Пономаренко, пізніше — Васецький Іван Демидович.[1] В 1932—1933 рр. селом прокотився великий голодомор.

Список жертв Голодомору 1932—1933. в селі (дані з Національної книги Пам'яті жертв голодомору в Україні).

• За даними архівних джерел у селі загинуло 14 чоловік. На сьогодні встановлено імена 12.
• Білий Матвій Володимирович, 27 р., хлібороб, член колгоспу, 29.06.1933, невідома, ф. Р-4069, оп. 5, спр. 82, арк.100
• Валько Гриць Якович, 15 р., хлібороб, член колгоспу, 05.07.1933, невідома, ф. Р-4069, оп. 5, спр. 82, арк. 106
• Валько Микола Якович, 17 р., хлібороб, член колгоспу, 23.05.1933, невідома, ф. Р-4069, оп. 5, спр. 82, арк. 105
• Гоголенко Микола Романович, 10 р., з родини селян, 24.05.1932, від застуди, ф. Р-4069, оп.5, спр.77, арк.68
• Дмитровський Михайло Якович, 37 р., член артілі, 21.11.1932, невідома, ф. Р-4069, оп.5, спр.77, арк.71
• Коваленко Наталка, 70 р., хлібороб, член колгоспу, 15.08.1933, невідома, ф. Р-4069, оп. 5, спр. 82, арк. 101
• Курасів Степан Петрович, 54 р., хлібороб, член артілі, 27.10.1932, «внутрішня хвороба», ф. Р-4069, оп.5, спр.77,арк.70
• Немченко Олена Миколаївна, 1 р., на утриманні батьків, хліборобів-одноосібників, 07.08.1933, невідома, ф. Р-4069, оп. 5, спр. 82, арк. 102
• Сапа Павло Захарович, 2 р., з родини селян, 30.09.1932, від застуди, ф. Р-4069, оп.5,спр.77, арк.69
• Сіврюк Одарка Павлівна, 39 р., на утриманні чоловіка –хлібороба, члена артілі, 15.03.1933, не вказана, ф. Р-4069, оп. 5, спр. 82, арк. 72
• Шпак Володимир Якимович, 1 р., на утриманні батьків –хліборобів, членів колгоспу, 07.09.1933, невідома, ф. Р-4069, оп. 5, спр. 82, арк. 103
• Шпак Ганна Тимофіївна, 28 р., хлібороб, член колгоспу, 13.09.1933, невідома, ф. Р-4069, оп. 5, спр. 82, арк. 104

З 1935 року почала діяльність неповна Трохимівська середня школа (НСШ — семирічка)[2]. ЇЇ першим директором був Микита Климович Непийпиво[1]. Перші вчителі (Ноель Ліда Карлівна, Непийпиво Семен Климович та інші) були ініціаторами створення молодіжного сільського музичного ансамблю та сільського театру, який в 1940 р. за п′єсу «Баба» був відзначений дипломом Дніпропетровського облвідділу культури під час конкурсу-огляду сільських театрів.[1] В 1940 р. педагогічний колектив школи налічував 7 вчителіів[1] .

Після оголошення мобілізації (червень 1941 р.) до лав РСЧА було мобілізовано чоловіків-односельців. Оборонних боїв в серпні-вересні 1941 р. на територіі села не було; біля села (Мелітопольським шляхом) лише прийшли загони відступаючих бійців. У вересні місяці 1941 р. через село прийшли загони німецьких та румунських військ. З вересня 1941 по кінець жовтня 1943 рр. село перебувало під нацистською окупацією[3]. Було створене громадське (общинне) господарство — громгосп — № 26 «Зелений дуб». Старостою села був житель на прізвище Сіврюк[1]. З листопада 1942 р. до Німеччини, на примусові роботи, було вивезено кілька юнаків та дівчат, а саме: Новік Пилип 1925 р.н. (ХІ.1942), Пухлік Василь (1942), Люкова Марія (1942), Скороход Єгор 1918 р.н. (Х.1943), Величко Віра 1922 р.н. (ХІІ.1942), Лісний Борис 1923 р.н. (ІІ.1942), Репешко Іван 1928 р.н (1943), Пухліков Олексій 1928 р.н (1942) та Різан Василь 1922 р.н. (1942)[4]

Всього 45 односельців брали участь у війні на боці СРСР, додому з війни повернулися лише 20 чоловік.[1]

Село було зайняте Червоною Армією 29 жовтня 1943 р, підрозділами 87-ї гв. Перекопської сд 51 А в ході здійснення Мелітопольської наступальної операції.[3] Після боїв, під час визволення села, на його території було поховано 5 бійців (старшина Агапов Микола, рядові Налобін Анатолій та Мусаєв Хаким і двоє неідомих). Їх захоронено в братській могилі, що знаходиться по вул. Першотравневій, біля якої 1965 р. було поставлено пам'ятник із скульптурою озброєного радянського воїна та коліно схиленої жінки з букетом квітів. Згідно інших даних, в Трохимівці захоронені 10 воїнів.

В 1990 р. могила доповнена мармуровими плитами із прізвищами 267 загиблих односільчан та інших сіл тогочасної сільської громади.

Повоєнна відбудова села та радянська доба в його розвитку.

Після відновлення окупаційного радянського режиму в селі на 1 січня 1944 р. в селі мешкала 71 сім′я та обліковувалося 232 особи (80 чоловічої та 152 жіночої статі, з яких — 125 дітей, з них 65 — шкільного віку)[4]. В лавах РСЧА на цей час перебувало 53 чоловік — односельців[4]. На все село нараховувалося лише 43 корови. Відновила роботу місцева сільрада, яку очолила Мікішина Пелагея Прокопівна 1905 р.н., Трохимівська НСШ (семирічна школа) та пошта[1]. З 1945 року в селі відновив свою діяльність і місцевий колгосп «Прогрес», що опирався здебільшого на руки жінок, підлітків та працездатних людей похилого віку. Пережило село й повоєнний голод 1946-1947 рр., який ще пам'ятають старожили[5].

Місцевий «Прогрес» був об'єднаний із сусіднім колгоспом «Червона Україна» в одне господарство — колгосп ім. Кірова (1951 р.)[2]. Була ліквідована і Кіровська сільська рада, що увійшла до складу Трохимівської сільської ради.[4]

1957 р. був створений радгосп — гігант «Мирний», до складу якого увійшли маже всі колгоспи західної частини Іванівського району, в тому числі і колгоспи ім. Кірова та ім. Будьонного Трохимівської сільської ради[1]. Почалася радіо- та електрифікація села, житлове будівництво (вул. Миру). Але через два роки радгосп був реорганізований (розділений). І трохимівцям залишилася лише одна назва.

З початку 1959 року Трохимівка стає центральною садибою радгоспу «Мирний», площа якого складала майже 10 000 га[2]. В Трохимівці розміщувався відділок № 1 цього радгоспу, тракторна бригада № 1, радгоспна ЦРМ, центральна бухгалтерія та автогараж.[1]

«Радгоспна доба» (1957—1990) відзначалася активним виробничим та житловим будівництвом в селі. За той час, в селі було збудовано 8 вулиць: Миру та Кірова (1960-ті рр.), Горького, частина Гагаріна, Молодіжна, Східна, Північна (1970-ті рр.), Шкільна, Сонячна (1980-ті рр.), сільський БК, сільська їдальня-кафе (вул. Першотравнева), магазин по вул. Кірова; були заасфальтовані вул. Першотравнева, Кірова, Миру, Молодіжна, Гагаріна та Кіровське шосе[1].

Збудовано потужну МТФ на 5 000 голів ВРХ та СТФ на 7 000 голів[1]. В Трохимівці діяли 3 артезіанські свердловини для водопостачання та 2 — на околиці села (для МТФ та бурту). Були збудовані 4 водоймища-ставки для зрошення полів під городніми культурами та кормовими площами. Влітку вони ставали місцями дозвілля для дітей та молоді. Значна кількість робочих місць та нестача робочих рук, змушувала керівництво радгоспу вести активну переселенську політику серед мешканців західних областей УРСР. Кількість мешканців села швидко зростала, але була не постійною, через течу робочих рук. Так, якщо в 1970 р. в селі нараховувалося 85 дворів та проживало 489 мешканців, то 1975 р. ці цифри складали відповідно 134 домогосподарства та 870 осіб.[4] З 1972 р.в Трохимівці почала функціонуати загальноосвітня середня школа — десятирічка [1].

1980 р. в Трохимівці налічувалося 156 дворів, проживало 559 мешканців (267—292); серед них — 115 дітей шкільного віку[4]. 1985 р. в селі була збудована і урочисто відкрита 1 вересня типова середня школа на 450 учнів[2]. Парк тракторної бригади села налічував 34 трактори та 5 комбайнів (1980); в автобазі було 59 автомобілів.[1]

Але поряд з цим фактами існували і інші явища — масштабні приписки, несунство і крадіжки, нецільове використання та розбазарювання будматеріалів, електроенергії та палива, хуліганство і пияцтво та кумівство. При чому, в цьому були задіяні всі — від дирекції радгоспу до простих різноробочих.

В період горбачовської перебудови (1985—1991) почалося реформування радгоспу, що завершилося на початку 90-х перетворенням його на КСП «Мирний». Земля була розпайована лише серед тогочасних робітників КСП і не зачепила інших працівників села. З'явилися перші ФГ.[1]. А ось матеріальна база КСП була розкрадена. 1993 р. році КСП «Мирний» збанкрутіло і було ліквідоване[4].

Першими прийняли присягу на вірність українському народу місцеві військовозобовязані запасу в грудні 1991 року в приміщенні сільського клубу[1].

Перші місцеві вибори за часів незалежності відбулися лише в березні 1994 року. Трохимівським сільським головою було обрано Івіна Анатолія Миколайовича[1].

В селі постійно діє місцевий осередок політ. партії «Батьківщина», осередок ГО «Ветеран». Інші осередки активізуються лише під час чергових виборів. В 2016 р. на базі місцевої ЗОШ І-ІІІ ст. та дитсадка було створено Трохимівський НВК (загальноосвітня школа І-ІІІ ст. — дошкільний навчальний заклад) [6]. В 2006 р. в селі, на території пришкільного парку, було встановлено пам'ятний знак в пам'ять про загиблих від голодоморів 1932—1933 та 1946-47 рр. односельців [2].

В рамках декомунізації в селі, в листопаді 2015 р. сільрадою було перейменовано вулицю Кірова на Вишневу.

В межах державної політики децентралізації, обговорювалося питання про входження до Гайманської ОТГ (кол. Агайманська волость). Громадські слухання щодо цього пройшли формально; на них було присутньо ледь три десятки чоловік. Зрозумілого рішення ухвалено не було. Але сесія сільради самочинно висловилася за входження громади (?!) до Іванівської ОТГ. 29 жовтня 2017 року трохимівці взяли участь в перших виборах до Іванівської об"єднаної територіальної громади. Проголосувало 239 осіб (36,4 %).

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]: