Тупичів

Про стародавнє походження села свідчать давньослов'янські кургани і городища, що знаходяться навколо села.

Перша згадка про Тупичів належить до 1526 року, коли Полісся входило до складу Великого князівства Литовського на чолі з Сигізмундом Старим (лит. Žygimantas Senasis). Відповідне повідомлення зустрічається в записах за 1874 рік, в «Епархиальных известиях» говориться, що за 40 верст від Чернігова і 10 верст від Городні з храмом покрови Богородиці є село, Тупичів. У тому селі жив старий чоловік Овдій Дорошевич, котрому було півтораста років. В 1676 році він передав архімандриту Галятовському (помер у 1688 р.) деякі повідомлення про Євецький монастир, часів московського правління.

Після повстання Богдана Хмельницького Тупичевом володіли представники козацької старшини — Дуніни-Борковські.

Генерал–лейтенант Свечин був родом з маломаєтних дворян, одружившись з фрейліною царського дому Корецькою Федосією Петрівною, став власником великого багатого села Тупичева і багатьох тисяч гектарів родючої землі, лісів, безкраїх луків навколо річки Крюкова. Дослуживши до звання генерал — лейтенанта, Свечин пішов у відставку і назавжди оселився в Тупичеві.

Тут він заклав парк площею у три гектари, побудував великі конюшні, звів горілчаний завод, лікарню, а також нову церкву, школу на чотири класи та квартири для вчителів. У центрі села стояв поміщицький маєток Свечина Олександра, а після його смерті, сина його Свечина Олексія.

У цих же «Эпархиальных известиях» говориться, що в склепі під храмом похований улюбленець Суворова — Петро Григорович Корецький і генерал — лейтенант Олександр Олексійович Свечин.

Біля церкви стояв шинок.

До реформи в 1861 році населення Тупичева поділялось на козаків і кріпаків. У селі проживало 1809 чоловік, з них — 400 козаків.

З 1917 — у складі УНР. З квітня 1918 — в Українській Державі Павла Скоропадського. З 1921 — комуністичний режим. Більшовики привласнили Ковалівський спиртзавод, а на вкрадених землях поміщика Свечина створили радгоспи, а також сільське споживче товариство і товариство сільгозснаба.

1923 — Тупичів став центром однойменного району (ліквідований 1959[1]). У селі була поважна юдейська громада, раніше також проживали литвини.

У селі в 1931 році був організований колгосп «Червоний Маяк». Потім назва колгоспу — ім. Фрунзе. Тоді ж комуністи вдалися до так званих «натуральних штрафів» проти мешканців села, які стали інструментом убивства голодом. Жертвами цієї операції стали переважно старші люди та діти.

У 1936 році село було повністю радіофіковано.

На свято Успіння Пресвятої Богородиці 1941 комуністи залишили село. Починаючи з 1942 року німецька адміністрація стимулювала виїзд молоді на роботи до Німеччини. Відомо про 23 особи, які працювали у Європі. 23 вересня 1943 радянські війська повернулися до села. Вони довели до смерті на фронтах 434 чоловіки. На честь загиблих односельців встановлено монумент — (1975).

Внаслідок аграрної реформи з 6 квітня 2001 року перетворився на СТОВ «Тупичівське».