Удіни

Удіни проживають в Азербайджані у Варташенському (м. Варташен) і Габалінському (с. Нідж) районах, у Грузії в Кварельському районі (Октомбері, Зінобіані й деякі ближні села), в Росії у Волгоградській області (с. Дубовий Овраґ Світлоярського району).

Загальна чисельність удінів оціночно становить бл. 10 тисяч осіб (2010), в тому числі понад 4,100 осіб в Азербайджані [1], 4,267 осіб в Росії (згідно з даними перепису населення 2010 року[2], тоді як у 2002 було зафіксовано 3,721 російський удін[3]), 203 особи у Грузії[4], і ще 200 осіб у Вірменії (2006 рік)[5].

Після розпаду СРСР в Україні виявилась доволі велика удінська громада, що засвідчили, зокрема, результати перепису населення 2001 року, за якими в країні проживало 592  удіна, причому кількість (і відсоток) тих, що рідною називають удінську, дуже велика — 342 особи (або бл. 58%), лише 9 осіб (1,5%) рідною назвали українську, решта — мови інших національностей[6].

Антропологічно удіни належать до балкано-кавказької раси великої європеоїдної раси.

Мова удінів — удінська, найбільш споріднена з лезгинською, з якою разом належить до дагестанської мовної підгрупи нахсько-дагестанської групи мов північно-кавказької мовної сім'ї.

Основні діалекти удінської мови: ніджський і варташенський.

Удінська мова є безписемною. Літературною мовою удінам здавна слугують мови народів, серед яких вони проживають, зокрема, азербайджанська, російська, грузинська, вірменська тощо.

За віросповіданням удіни — християни (православні та григоріани).

Вважається, що удіни є нащадками населення давньої Кавказької Албанії. Перші достовірні свідчення про удінів датуються 2500-річною давниною, зокрема про утіїв розповідає у своїй «Історії» давньогрецький автор V століття до н. е. Геродот, також про них згадується у «Географії» давньогрецького письменника I ст. до н. е. Страбона у його описі Каспійського моря та Кавказької Албанії

Вчені припускають, що державною мовою Кавказької Албанії була давноудінська. У 313 році албанський цар Урнайр прийняв хрещення, відтоді християнство стає офіційною релігією Кавказької Албанії, зберігшись аж до сьогодення і в удінів.

У подальшому удіни та їхня культура зазнали значного впливу з боку вірмен, а у Середньовіччі і азербайджанців.

У 1922 році декілька удінських родів переселилися з Варташену до Грузії.

Покинуте удінське традиційне житло, село Зінобйані біля Октомбері, Грузія, 2007 р.

Основними традиційними заняттями удінів ще на початку ХХ століття були орне землеробство (пшениця, ячмінь, просо), вирощування рису, садівництво і скотарство.

В удінів зазвичай мала́ сім'я, шлюби винятково екзогамні, натомість частими є національно змішані шлюби.

Традиційне житло удінів — переважно одноповерхове, складене з цегли-сирцю, крите дахом з соломи або черепиці. У грузинських удінів за основний будівельний матеріал правило дерево, а стріхи робилися з дранки та черепиці.

Удінський національний костюм, близький до подібного у карабаських вірмен, у 1930-ті роки був замінений на звичний горський.

Основу традиційного харчування складали пшеничний хліб, страви з рису, квасолі, м'яса (яловичина, свинина), птиці, риби тощо.

В удінів дуже своєрідні традиції і фольклор (історичні перекази, прислів'я і приказки). Відмітною рисою вірувань удінів є синкретизм — разом з християнськими традиціями зберігаються пережитки язичництва, культу предків тощо. Так широко розповсюдженими є різноманітні забобони, гадання і магічні дійства. Великий вплив на життя удінів мали знахарі.

Зберігаючи притаманну собі індивідуальність, удіни-християни в пізніші часи зазнали значного впливу з боку мусульманських народів-сусідів, що зокрема, відбилося на мові, одязі, частково на обрядності.

• Давні звичаї удінів тісно переплетені з християнством. Наприклад, в домі завжди мусить бути запалене вогнище, що свідчить про залишки вогнепоклонства. Крім вогню, пращури сучасних удінів вшановували Місяць (найголовніше божество у давніх кавказьких албанців), тому й зараз удіни-християни нерідко звертають свої молитви до Місяця. Не випадково албанська (удінська) назва цього світила — Хаш пов'язана з символом і назвою хреста — в удінській мові і дотепер збереглось слово хашдесун «хреститися». Також схилялись удіни перед Сонцем, священними кам'яними брилами, деревами, джерелами тощо. Щасливим днем в удінів вважалась п'ятниця[7].

• В удінському суспільстві діє дуже сувора заборона на шлюби між родичами — попри невелику кількість членів удінської общини не можна женитися на родичах аж до сьомого коліна.

• Удінська кухня має деякі цікаві страви, зокрема улюбленими ласощами традиційно вважаються смажені і варені каштани, волоські горіхи тощо.

1. Державний статистичний комітет Республіки Азербайджан — Демографічна ситуація в Азербайджані
2. Результати перепису населення Російської Федерації 2010 року (національний склад) (рос.)
3. Перепис населення у Росії 2002 року (рос.)
4. Етнічні групи у Грузії – Удіни, The Georgian Times, за 17 квітня 2008. Архів оригіналу за 29 серпня 2008. Процитовано 26 травня 2008.
5. Гакобян Т. (Tatul Hakobyan) Курди-мусульмани і уді-християни. Карабаська війна змусила їх покинути батьківщину, Hetq Online за 13 листопада 2006 року (англ.). Архів оригіналу за 17 серпня 2009. Процитовано 26 травня 2008.
6. Всеукраїнський перепис населення 2001 року / Національний склад населення, громадянство / Розподіл населення за національністю та рідною мовою^{[недоступне посилання з червня 2019]}
7. Розділ «Фольклор і традиції» на сайті Удінського культурно-прсвітницького товариства Ораїн (рос.). Архів оригіналу за 13 січня 2005. Процитовано 26 травня 2008.

• Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.: «Советская Энциклопедия», 1988, стор. 464 (стаття «Удины») (рос.)
• www.udins.ru — Удінський вебсайт, з матеріалами і форумом (рос.) (англ.)
• Удінське культурно-просвітницьке товариство ОРАЇН — сайт, повністю присвячений удінам і удінській культурі (рос.)
• Удіни та удінська мова — матеріали та посилання (рос.)
• Етнічні групи у Грузії – Удіни, The Georgian Times, за 17 квітня 2008 (англ.)
• Кузнецов І. Удіни. (рос.)
• Ландер Ю., Майсак Т., Ганенков Д. Інформація про удінів, зокрема удінську мову (рос.)
• Удінський сайт — персональна вебсторінка Удігара Дінгіліші (рос.)
• Гакобян Т. (Tatul Hakobyan) Курди-мусульмани і уді-християни. Карабаська війна змусила їх покинути батьківщину, Hetq Online за 13 листопада 2006 року(англ.)
• «Червона книга» народів — Удіни (англ.)
• Мовсес Каланкатуаці. Історія країни Алуанк / переклад з старовірменської Ш. В. Смбатяна., Ереван, 1984. (рос.)

• Бежанов М. Краткие сведения о селе Варташен и его жителях // СМОМПК. Тифлис, 1892. Вып. 14. (рос.)
• Волкова Н. Г. Удины Грузии // Полевые исследования Ин-та этнографии. 1975. М., 1977 (рос.)
• Ворошил Г. (Гукасян). Удинско-азербайджанско-русский словарь. Баку, 1977 (рос.)
• Дирр А. М. Грамматика удинского языка // СМОМПК. Тифлис, 1904. Вып. 30. (рос.)
• Мовсэс Каланкатуаци. История страны Алуанк / Пер. с древнеармянского. Ш. В. Смбатяна. Ереван, 1984 (рос.)
• Мамедова Ф. Политическая история и историческая география Кавказской Албании: III в. до н. э. — VII в. н. э. Баку, 1986 (рос.)
• Народы Кавказа, т. II. «Удины». Москва, 1960 (рос.)