Фабула (театр)

Поштовхом до створення театру на базі історичного факультету ПНПУ імені В. Г. Короленка стало відтворення японської чайної церемонії, організоване викладачем кафедри всесвітньої історії та методики викладання історії Н. Бесєдіною. Переодягнені дівчата давали дегустувати чай, декламувалися вірші.[3]. Через те, що історики відверто мало знають епохи через стилі мистецтва, театр для спеціаліста історичного профілю був визначений необхідною складовою професійного зростання.

Виходячи зі специфіки театру, перша назва пропонувалася «Медіум Темпеста», що в перекладі означає «середні віки». Однак, згодом за студентської ініціативи за колективом закріпилася назва «Фабула»[4]. Перший виступ театру відбувся 12 квітня 2006 р. з «Норманською сагою» Генріка Ібсена та середньовічним французьким фарсом «Пан Пантелен». Третя постановка була сценічною імпровізацією — зустріч із середньовічним поетом Франсуа Війоном у таверні «Чорний баран». Театр одразу був прийнятий публікою. Першою великою постановкою колективу стала п'єса Бенджаміна Джонсона «Тричі переплисти Темзу».[5]

Головна тематика вистав театру — події епохи середньовіччя, проте, час від часу актори грають у виставах, що зображають добу Античності, Відродження, XIX та ХХ століть[6]..

• 2006 — «Норманська сага» (Генрік Ібсен)
• 2006 — середньовічний фарс «Пан Пантелен»
• 2007 — «Атлантида» (за твором (О. Бердника «Подвиг Вайвасвати»)
• 2007 — «Нехай не згине княжий рід!»
• 2007 — «Гастінгс» (Дж. Роуслі)
• 2008 — «Останнє кохання Соломона» (О. Купрін)
• 2008 — «Хан Аспарух» (Б. Калайков)
• 2009 — «Він пришов» (Дж. Прістлі)

«Орфей великого Неаполя», 2011

• 2010 — «Постріл у Голлівуді»
• 2010 — «Коли єпископу вклонявся Папа Римський» (А. Реале)[7]
• 2010, 2011, 2015 — «Графиня Водзинська» (Ж. Дюфур)[8] [9] [10]
• 2011 — «Орфей великого Неаполя» (А. Різе)
• 2012 — «Вибачте, Ви помилилися номером» (Л. Флетчер)[11]
• 2012 — «Дініш Лаврадор» (Р. М. Підаль).
• 2013 — «Мазепа і Станіслав» (Г. Чілгрен).
• 2013 — "Горьківці" (за "Педагогічною поемою" А. Макаренка)[12]
• 2013 — драма "Нефертіті, цариця Єгипту" (Р. Арділа-І-Арділа)
• 2014 — драма "І час збереже таємницю..." В. Дунін-Мартинкевич)
• 2014 — трагедія "Педро Кастильський" (Р. М. Підаль
• 2015 — драма "Вашингтонська історія" ( Елберт Карр)
• 2015 — драма "Перша любов Котляревського" (В. Савіно)в [13]
• 2015 — сага "Доньки Олафа Хрестителя " (Ю. Г. Чельгрен)[14]
• 2016 — драма "Солуніські брати" (Б. Калайков) [15]
• 2016 — драма "Амадей" (Пітер Шеффер[16]
• 2016 — драма "Поет і цар" (Адбулло Хайріддіні)[17]
• 2016 — драма "Арраський горбань" (Фелісьян Марсо)
• 2017 — драма "Прованська казка" (Олександр Лук'яненко, Прованська казка: драма-перегук на дві дії (за мотивами «Доньки короля Рене» Генріка Герца)

Станом на 2012 рік.

«Хан Аспарух», 2008

З рецензії-відгуку на виставу театру «Фабула» «Хан Аспарух» на Міжнародному конкурсі «Театральні горизонти-2008»:

"...коло проблем надає розгортанню конфлікту драми особливого динамізму, яскраво вираженої сценічності, відкриває широкі можливості пошуку художньо-театральних засобів їх розв’язання, що, певне, й привернуло увагу «Фабули» та її керівника кандидата педагогічних наук, доцента І.В.Цербій. Одразу зауважимо: вистава цьому дружньому, злагодженому колективу не просто вдалася, а засвідчила його високий, максимально близький професійному, рівень. Досягнуто цього завдяки глибинно-філософському прочитанню характерів героїв і змісту твору загалом, вдалому добору виконавців ролей та продуманій сукупності художньо-естетичних засобів сценічного втілення ідейно-тематичного спрямування драми і творчого задуму режисера. Психологічно напружена емоційно-смислова палітра вистави вдало передає духовних світ героїв, драматичну напругу розгортання конфлікту і сюжету твору, сценічне становлення характерів, динаміку вираження їх змісту, отже й усю сукупність поглядів Б.Калайкова на зображувані події, художньо-філософське осмислення ним доби, у якій протікає дія драми. Доктор філологічних наук, Олексій Вертій[18]

• Гадяч
• Дніпро (місто)
• Київ
• Кременчук
• Павлоград
• Пирятин
• Полтава
• Суми

«Графиня Водзинська», 2011

• Диплом І ступеня за найкраще музичне оформлення драматичного твору Міжнародного конкурсу «Мельпомена-2006»
• Диплом ІІ ступеня Міжнародного конкурсу «Мельпомена-2006»[19].
• Диплом ІІ ступеня найкращому виконавцю чоловічої ролі О. Федюну Міжнародного конкурсу «Мельпомена-2006»
• Диплом ІІІ ступеня за найкращий акторський ансамбль Міжнародного конкурсу «Мельпомена-2006»
• Диплом ІІІ ступеня за найкращу режисуру Міжнародного конкурсу «Мельпомена-2006»[20].
• Диплом І ступеня Полтавського регіонального конкурсу «Золота пектораль — 2007»
• Гран-прі за найкращу головну роль В. Волощенку Міжнародного конкурсу «Театральні горизонти 2008»
• Диплом ІІ ступеня Міжнародного конкурсу «Театральні горизонти 2008»
• Полтавська обласна премія імені І. П. Котляревського, 2009[21]
• Найкращий акторський дует В. Волощенка та О. Федорченко (Конкурс професійних театральних колективів "Веснянка фантазія", Гадяч, 2009)
• Диплом лауреата міжнародного конкурсу-огляду «Світло життя», 2009
• Диплом ІІ ступеня Міжнародного конкурсу «Театральні горизонти 2013»
• Диплом ІІ ступеня за найкращий акторський дует П. Баранця та О. Лук'яненка Міжнародного конкурсу «Театральні горизонти 2013»
• Диплом ІІ ступеня О. Лук'яненку за найкращу чоловічу роль Всеукраїнського конкурсу театрального мистецтва «Слобожанська фантазія-2014» Суми) [22]
• Диплом ІІІ ступеня Всеукраїнського конкурсу театрального мистецтва «Рампа-2014» (Дніпропетровськ)
• Диплом І ступеня за найкращий акторський ансамбль Міжнародного конкурсу «Театральні горизонти 2016» (Київ)[23]
• Диплом ІІІ ступеня за найкращий акторський дует О. Лук’яненка та О. Бондарека Всеукраїнського конкурсу професійних театральних колективів «Слобожанська фантазія-2016» (Суми)
• Диплом ІІ ступеня за найкращий акторський колектив Всеукраїнського конкурсу професійних театральних колективів «Слобожанська фантазія-2016» (Суми)
• Гран-прі Міжнародного конкурсу «Фестивальний марафон-2016» (Дніпро)[24]