Фаділ Вокррі

Народився в Подуєво, СФР Югославія. Завдяки швидкості та потужному удару порівнювався з Дієго Марадоною (закріпив свою славу володаря потужного удару в «Приштині»)[3]. У середині 1980-их зіграв декілька матчів за колишню Югославію, але не вдалося стати одним з основним гравцем національної команди, незважаючи на те, що залишався одиним з найбільших молодих талантів Югославії. Виступав у зірковому складі, разом з Агімом Цоною, Едмонд Ругова та Фаділ Мурікі, а також інші косовські гравці, які були частиною «Золотого покоління» 1980-их років. «Приштина» Вокррі в поєдинку проти «Црвени Звезди» на Маракані здобули першу виїзну перемогу косовської команди на виїзді[4].

Фаділ Вокррі, який відзначився 121 голом у 363-ох матчах на клубному рівні матчі, розпочав футбольний шлях у 16-річному віці в «Ллапі». У 1980 році переїхав до «Приштини», де виступав до 1986 року. За провідну команду Косова відзначився 55-ма голами в 172-ох матчах. Після цього провів успішний період в белградському «Партизані», у футболці якого відзначився 18-ма голами в 55-ти матчах[5]. Залишався провідним гравцем в обох вище вказаних клубах, які вигравали Першу лігу Югославії 1986/87 років та Кубок Югославії 1988/89 років відповідно, зокрема відзначився голом у фінальному матчі, коли «Партизан» переміг (6:1) «Вележ» (Мостар)[6].

У період між завоюваннями вище вказаних трофеїв гранд італійського футболу «Ювентус» намагався підписати Фаділа. Однак, оскільки гравець не пройшов обов’язкову на той час дворічну військову службу, тому не зміг поїхати за кордон і йому довелося відхилити пропозицію. Зрештою, виконав вимоги щодо військової служби, граючи за «Партизан», виконуючи легкі завдання протягом тижня під час тренувань та у період між матчами[7].

Також виступав за «Нім», «Фенербахче», де грав під керівництвом успішного тренера Гуса Гіддінка. Вокррі був улюбленцем уболівальників «Фенербахче», але не відзначився результативністю біля воріт команд-суперниць, як у «Приштині» та «Партизані», в першу чергу через немолодий вік[3].

Після закінчення війни в Косово Вокррі повернувся на батьківщину і став спортивним директором «Приштини»[5]. 16 лютого 2008 року обраний президентом Федерації футболу Косово на 4-річний період.[1].

У Фаділа та його дружини Едіти було двоє синів, Грамозі та Альберт, і дочка на ім'я Албана[8]. Закінчив факультет менеджменту та бізнесу[5]. Окрім рідної албанської, також вільно володів французькою, сербохорватською та турецькою мовами[5]. 17 травня 2018 року отримав албанський паспорт[9][10].