Фоча (Туреччина)

Історичні будинки у Фочі

Місто Фокея (Φωκαια) було засноване стародавніми греками і назване на честь тюленів-монахів, що дотепер живуть на сусідніх островах, Першими грецькими поселенцями в цьому регіоні були еолійці, яки з'явились тут в XI столітті до нашої ери і сформували регіон Еоліда. Пізніше еолійців з Фокеї і сусідньої Смірни витіснили іонійські греки, переселення яких до цього регіону почалося в IX столітті до нашої ери. Іонічна Фокея було одним з найважливіших поселень Іонії того часу. Фокейці, відомі в історії як майстерні мореплавці, також заснували багато власних колоній в Егейському, Середземному та Чорному морях. До найважливіших колоній Фокеї відносяться Амісос у Чорному морі (сучасний Самсун), Лампсакос в Дарданеллах (нині Лапсекі), Метімна (тепер Моливос) на Лесбосі, Елея (тепер Велія) в Італії та Алалія на Корсиці.

Крім того, фокейці були відомі як одні з перших грецьких міст, які приблизно в VII ст.. до н. е. почала карбувати власну монету з електрума із зображенням тюленя.

Старий вітряк у Фочі

Фокея була отримана генуезцями в 1275 році у феодальне володіння від візантійського імператора і була активною портом протягом середньовіччя, в основному завдяки багатим покладам в регіоні галунів, які з давніх часів використовувались як протрави при фарбуванні вовняних і бавовняних пряжі і тканин. Копальні галунів Фокеї були передані візантійцями в 1267 році генуезьким братам Бенедетто і Мануелю Заккарія, які заснували Сеньйорію Фокея[4]. Генуезці контролювали місто навіть під час Османської епохи, після того як сама Візантія була захоплена. Іншою важливою поступкою Візантії генуезцям став сусідній острів Лесбос, наданий родині Гаттілузіо в результаті шлюбу між Франческо I Гаттілузіо та Марією Палеолог, сестрою візантійського імператора Івана V Палеолога в 1355 році. Згодом володіння родини Гаттілузіо включали, серед іншого, острови Імброс, Самофракія, Лемнос і Тасос, а також місто Енос (сучасний Енес в Туреччині)[5] З цієї позиції вони активно займалися видобутком і збутом галуну, корисного для виробництва текстилю та прибуткової торгівлі, контрольованої генуезцями[6].

Захід сонця в бухті Фоча

Місто було населене переважно греками аж до різанини у Фокеї, здійсненої турками під час грецького геноциду. В результаті велика частина історичного міста і всі старі церкви були зруйновані, на їх місці були зведені мечеті, а місто згодом стало відомим як Фоча[7]. Люди, які належали до локальних мереж, кардинально відрізнялися у сприйнятті греків у порівнянні з чужими для локальних мереж мухацирами[8]. Місцеві громади прихильно ставилися до греків. Також, коли греки пішли, через різанину, їхні будинки зайняли мухацири (вимушені мусульманські мігранти).[8] Деякі з цих греків повернулися пізніше (1919 р.) у свої будинки, коли до міста прибула грецька армія[8]. Мухацири, які там жили, втекли, коли греки повернулися.[8] Коли грецька армія зазнала поразки (1922), згідно зі свідченням мухачіра, греків, які намагалися втекти на човнах чи інших речах, «були зупинені, а покарання, на які вони заслуговували, були доставлені їм у гавані Ескі-Фоча та навколо неї»[8].

Берегова лінія поблизу Фочи

Фоча розташована на узбережжі двох бухт — більшої бухти під назвою Буюкденіз (тур. Büyükdeniz — «Велике море») і меншої бухти в межах цієї великої, під назвою Кучукденіз ((фр.) — «Мале море»), на узбережжі якої розташований середньовічний замок і залишки давньогрецького храму Афіни.

Для збереження цінних зразків флори та фауни, а також природної краси невеликих заток і бухт, особливо між Фочою та Єні-Фочою, в багатьох частинах району Фоча впроваджено суворий режим охорони навколишнього середовища. Фоча є місцем розташування однієї з трьох морських заповідних територій, створених у Туреччині для збереження середземноморського тюленя-монаха, виду морських ссавців, що перебуває під загрозою зникнення[9].

Популярним способом знайомства з природними памятками регіону є водні екскурсії на човнах, які регулярно організовуються, зокрема, з центру міста. Через захисні заходи заборонено будівництво нових будівель у багатьох частинах району і місто має намір зберегти свою унікальну атмосферу, оскільки складається переважно зі старих будинків.

Нещодавно оголошено тендер на будівництво марини для яхт на 300 човнів у Фочі, після завершення якої очікується, що місто відкриється для активнішого міжнародного туризму.

Військово-морський флот Туреччини утримує у Фочі базу для двох своїх підрозділів спеціальних операцій, Su Altı Savunma (SAS) і Su Altı Taarruz (SAT).

• Турецька Рив'єра