Хорів (Польща)

Розташування

Знаходиться в західній частині Надсяння. Розташоване на відстані 5 км на захід від адміністративного центру ґміни Розвинниці, 17 км на південний захід від повітового центру Ярослава і 42 км на схід від воєводського центру Ряшева. Лежить над річкою Молочкою — правою притокою Віслоку.

Історія

За податковим реєстром 1515 р. село належало до фортеці Порохник, були 5 ланів (коло 225 га) оброблюваної землі, млин і корчма.[2]

За податковим реєстром 1589 р. село належало Івану Пенянжику, були 3 лани (коло 75 га) оброблюваної землі, млин, 2 загородники без земельної ділянки і 4 коморники без тяглової худоби.[3] До 1772 року Хорів входив до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1880 р. Хорів знаходився у Ярославському повіті Королівства Галичини і Володимирії.[4]

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення 1 листопада 1918 р. Західноукраїнської Народної Республіки Хорів разом з усім Надсянням були окуповані Польщею в результаті кривавої війни. Хорів входив до Ярославського повіту Львівського воєводства, в 1934—1939 рр. — у складі ґміни Прухник. На 1.01.1939 в селі проживало 500 мешканців, з них 30 україномовних українців, 200 польськомовних українців, 250 поляків і 10 євреїв. На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації більшість українців Хорова утратили розмовну українську мову, хоча їх частина ще зберігала греко-католицьку віру й усвідомлення свої національності.[5] Українці-грекокатолики належали до парафії Порохник Порохницького деканату Перемишльської єпархії.

16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (69 осіб — 16 родин)[6]. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[7].

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 146 32 92 22
Жінки 141 20 86 35
Разом 287 52 178 57

Примітки
  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 133.(лат.)
  3. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 12.(лат.)
  4. Chorzów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 636. (пол.)
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 109.
  6. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
  7. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ЯРОСЛАВ
  8. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.