Хуана Інес де ла Крус

Народилася 12 листопада 1651 року неподалік від Мехіко, в селі Сан-Мігель-де-Непантла. Її батьки, як припускають, не були повінчані, і тому Хуана і дві її старші сестри записані в парафіяльних книгах як «діти Церкви», тобто незаконнонароджені.

До 6 років навчилася писати, шити та вишивати, що в ті часи складало повну освіту жінки. До восьми років Хуана прочитала всю бібліотеку діда, включаючи праці з філософії, богослов'я та медицини.

У 9 років розлучилася з сім'єю: мати відправила її в Мехіко до дядька і тітки — багатих родичів, знайомих з віцекоролем. Завдяки щасливій випадковості вони розгледіли в дівчинці здібності та надали Хуані можливість вчитися. Новий курс самоосвіти включав літературу, природничі науки, математику, філософію, теологію та іноземні мови. До всього, краса, живий і доброзичливий характер привертали до неї людей.

У 1664 році Хуана представлена ​​при новому дворі і в найкоротший час завоювала таку любов високого подружжя, що віцекоролева зробила її своєю першою фрейліною. Цю посаду вона займала близько 5 років. Тоді ж прославилася віршами іспанською, мовою ацтеків, а також латиною. Писала і для вистав, і для нічних концертів, і для церковних свят, і для похорону.

Були у де ла Крус і вороги. Одного разу хтось пустив чутку, що її знання поверхові і вона вміє лише переконувати, що володіє ними. Для спростування подібних наклепів віцекороль прийняв рішення організувати публічний іспит, на якому де ла Крус ставили запитання з усіх галузей знань. Але вона блискуче впоралася з найскладнішими завданнями.

Мала безліч шанувальників, практично всі пропонували шлюб, але Хуана відмовляла їм. Біографи припускають, що вона була лесбійкою, а монастир - місцем, де стосунки з іншими жінками були соціально прийнятними[4].

У серпні 1667 року зробила першу спробу піти в монастир. Але статут обителі Святого Йосипа ордена босих кармеліток, незадовго до цього реформований, виявився надто суворим для світської жінки. Вона серйозно захворіла і за наполяганням лікарів покинула обитель через три місяці. Проте в лютому 1669 вступила в монастир ордена Святого Ієроніма і після короткого послушництва прийняла постриг під іменем Хуани Інес де ла Крус.

У 1690 році написала спростування на проповідь, складену монахом-єзуїтом Антоніо Віейра. Несподівано її приватний лист було видано. Публікація мала великий успіх, проте церковне начальство в Мексиці звинуватило її в гордині і нехтуванні чернечою заповіддю слухняності.

Пам'ятник Хуані де ла Крус в Мадриді, дар мексиканського народу народу Іспанії

Щоб відновити добре ім'я, сестра Хуана пише і публікує останній і найвідоміший твір — «Відповідь сестрі Філоті», де на прикладі свого життя намагається показати, наскільки необхідні можуть бути для жінки пізнання і творчість.

Але її духовні керівники наполягли на прийнятті сестрою Хуаною обітниці бідності, разом з котрою де ла Крус дала обітницю не торкатися до пера і паперу. Мехіко схвилювало її релігійне завзяття, і черговий архієпископ, слідуючи її прикладу, теж продав всі книги, а також коштовності, антикваріат і навіть власне ліжко.

У 1695 році в монастирі почалася епідемія епідемічного висипного тифу, і, доглядаючи за сестрами, ХУана де ла Крус заразилася і захворіла[5]. 17 квітня Хуана Інес де ла Крус померла. Дотримуючи обітниці, заповіт написала на стіні келії пальцем, облитим власною кров'ю: «Тут будуть відзначені день, місяць і рік моєї смерті. В ім'я любові Господа і Його Пречистої Матері я молю своїх коханих сестер: і двох нині живих, і тих, хто вже пішов — пом'янути мене перед Ним, хоча я була найгіршою жінкою на світі. Підписано: я, Хуана Інес де ла Крус».

Сучасники прозвали де ла Крус «Десятою Музою» (або «Кастильскою музою») та « Мексиканським феніксом». Її вірші були видані кілька разів за життя і перевидаються донині. Відомі також її світські комедії «Amor es más laberinto» та «Los empeños de una casa», а також «El mártir del Sacramento San Hermenegildo» та «El cetro de José».

Фундаментальна монографія про життя, творчість і значення сестри Хуани належить Октавіо Пасу (1983 рік, є іспанське і англійське видання).

На честь Хуани де ла Крус названий кратер на Меркурії.

• Поезії. Переклад з іспанської Сергія Борщевського. Львів, Видавництво Анетти Антоненко, 2015. — 192 с. ISBN 978-617-7192-33-5

• Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
• Крус, Хуана Інес де ла // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — А — К. — С. 803. — ISBN 966-692-578-8.
• Вірші Хуани де ла Крус (рос.)