Видавництво Анетти Антоненко

«Видавництво Анетти Антоненко» українське видавництво, засноване 2013 року у Львові Анеттою Антоненко. Спеціалізується на виданні сучасної української (права та промоція в Україні та світі) і світової літератури, знакових праць сучасних філософів, соціологів та політологів світу.

Видавництво Анетти Антоненко
Тип Товариство з обмеженою відповідальністю
Галузь видавництво
Спеціалізація видавнича справа
Засновано 2013
Засновник(и) Анетта Антоненко
Штаб-квартира м. Київвул. Гоголівська 32-Б/12
Територія діяльності  Україна
Продукція книга
anetta-publishers.com

Історія

«Видавництво Анетти Антоненко» засновано Анеттою Антоненко у жовтні 2013 року.

Видавництво спеціалізується на сучасній українській літературі (зокрема займається правами та промоцією в Україні та світі), сучасній світовій літературі, знакових працях сучасних філософів, соціологів та політологів світу. Впродовж року незмінна команда видавництва обирає для видання не більш ніж кілька десятків авторів, надаючи насамперед виданням так званої високої полиці.

«Видавництво Анетти Антоненко» — активний учасник та ініціатор міжнародних проєктів у видавничій сфері (Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Грузія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада[1], Литва, Мексика, Норвегія, Португалія, Словенія, США, Франція, Чехія, Швайцарія та інші).

Анетта Антоненко

Анетта Антоненко на прийнятті «Французької весни — 2019»

Власник і директор видавництва — Анетта Антоненко (нар. 28 січня 1962(19620128), Мукачево Закарпатської області). Батько — військовий, інженер, мати педіатр. Навчалася у Львівській школі № 50 ім. А. С. Макаренка, фізико-математичний спецклас, закінчила з відзнакою і Львівську державну музичну школу № 2 ім. Миколи Колесси по класу фортепіано. Після закінчення з червоним дипломом факультету прикладної математики Національного університету «Львівська політехніка», де отримала фах «інженер-математик», працювала в обчислювальному центрі Науково-дослідного інституту матеріалів у Львові, вела проєкти перших кооперативів[2].

З 1995 року — співвласник та директор львівського видавництва «Кальварія». За час своєї професійної кар'єри познайомила українського читача з українськими письменниками (Любко Дереш, Юрко Іздрик, Василь Шкляр, Василь Кожелянко, Євгенія Кононенко, Марія Матіос, Юрко Покальчук, Олесь Ульяненко, Ігор Римарук та ін.), та з українськими перекладами світових авторів (Френсіс Фукуяма, Семюел Гантінґтон, Сьюзен Зонтаґ, Жан Бодріяр, Антуан де Сент-Екзюпері, Ерік-Емманюель Шмітт, Федеріко Гарсія Лорка, Хорхе Луїс Борхес, Ентоні Берджес, Іен Мак'юен та багато інших).

У 2013 року заснувала «Видавництво Анетти Антоненко», яке спеціалізується на сучасній українській літературі, документальній прозі, сучасній світовій літературі, знакових працях філософів, соціологів та політологів світу, а також займається правами та промоцією українських письменників за кордоном. Вважає книговидання покликанням і що видавати варто тільки вартісну літературу[3]:

Видавнича справа ніколи не була надприбутковою, бо це швидше покликання. І так у всьому світі. Окрім навчальної літератури. Я б зарахувала до маржинальної комерційної літератури ще й дитячу і виключила б її з системи державної підтримки. Адже батьки завжди купують своїм чадам книжки і ніколи не відмовляють. А от собі часто-густо відмовляють у книжці… Тому підтримувати потрібно дорослих читачів. Бо чому навчать нечитаючі батьки своїх дітей?

— Анетта Антоненко, [4].

У 2019 році отримала звання Кавалера Ордена Мистецтв та літератури (фр. L'Ordre des Arts et des Lettres) — відомчої нагороди Франції «за особистий внесок у популяризацію сучасної французької та франкомовної літератури, зокрема в рамках діяльності як директора видавництва, організатора культурних подій навколо книги та зустрічей з фахівцями в галузі літератури та книговидання»[5].

Серед улюблених авторів — письменники, яких видає у власному видавництві: Хуліо Кортасар, Габрієль Гарсія Маркес, Хорхе Луїс Борхес, Сьюзен Зонтаґ та інші[6]. Серед улюблених тварин — кицьки Мілка та Ася[2].

Незаміжня. Живе і працює в Києві.

Персональні гранти та нагороди

Орден Мистецтв та літератури (Франція) — «за особистий внесок у популяризацію сучасної французької та франкомовної літератури» (2019)

Діяльність

Обкладинка українського видання п'єси «Саломея» Оскара Вайлда із ілюстрацією Обрі Бердслі в оформленні (2018)

Серед книжок, виданих за роки існування видавництва Анетти Антоненко — «Лабіринт самотності» Октавіо Паса, «Спогади вигнанця, фізика, громадянина світу» Жоржа Шарпака, книжки оповідань «Ми дуже любимо Гленду» та «Поза часом» Хуліо Кортасара, «Століття» Алена Бадью, «Оповідки Еви Луни», «Японський коханець», «Там, за зимою» Ісабель Альєнде, «Час зірки», «Сімейні узи» Кларісе Ліспектор, романи й повісті українських авторів Тимофія Гавриліва, Євгенії Кононенко, Любка Дереша, Олександра Михеда, Ігоря Астапенка та інших.

2015 року видавництво започаткувало драматургічну серію «Колекція театральна». Першою в серії вийшла книга Ясміни Рези «Божество різанини» — лауреат Tony Award 2009 року. За однойменною п'єсою, поставленою в Бельгії, США, Канаді, Іспанії, Японії, Росії та Лівані, Роман Полянський зняв стрічку «Різанина» (2011). Наступна книжка серії, яка з'явилася у квітні 2016 року Ерік-Емманюель Шмітт, «Зрада Айнштайна», до якої увійшли п'єси «Зрада Айнштайна» (2014) та «Готель між двох світів» (1999).

З 2015 року спільно із видавництвом «Ніка-Центр» запустили нон-фікшн серію «Колекція. Два кольори». Серед виданих: «Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі», «Сміх. Біологія, психіка, культура», «Їсти. Потреба, бажання, одержимість», «Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів», «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення», «Темна матерія. Лайно: Історія лайна» тощо[7].

Лідерами продажів видавництва у 2020 році стали книжки Арі Турунен «Ознаки добра і зла. Забобони. Історія забобонних звичаїв» (1 500 примірників), Ален Бадью «Століття» (1 300 примірників), Мартін Мак-Дона «Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані» (1 200 примірників)[8].

Книжкові серії

  • 2015 «Колекція театральна» — взірці світових драматичних творів.
  • 2015 «Колекція. 2 кольори» нон-фікшн (спільно з «Ніка-центр»)
Книжкова серія «Колекція. Два кольори»
  • 2018 «PRINCEPS-NATIO-TEMPUS» — колекція біографій лідерів-ідеологів (спільно з «Ніка-центр»)
  • 2019 «Writers on Writing» — колекції книжок вибраної есеїстики

Автори

Перекладачі

Дизайнери

  • Вадим Карасьов — цифровий дизайнер, який працює переважно в техніці колаж[9]
  • Вітя Кравець — художник, ілюстратор, художник-постановник; працює в техніці графіки, офорту, гравюри та ін.

Проєкти

Проект «Особливі прикмети: 10 бесід про ідентичність»

Відзнаки та нагороди

Українські видання Хуліо Кортасара у Видавництві Анетти Антоненко

Бібліографія видавництва

2014
  • Любко Дереш. «Миротворець». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2014. — 191 с. — ISBN 978-617-719-204-5.
  • Хуліо Кортасар. «Поза часом». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2014. — 280 с. — («Колекція. Культура. Класика модерна») — ISBN 978-617-719-211-3. (переклад з іспанської Сергій Борщевський)
2015
  • Хуліо Кортасар. «Поза часом» (видання друге). — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2015. — 224 с. — («Колекція. Культура. Класика модерна») — ISBN 978-617-719-234-2. (переклад з іспанської Сергій Борщевський)
  • Ясміна Реза. «Божество різанини» = Le dieu du carnage. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2015. — 104 с. — («Колекція. Театральна») — ISBN 978-617-719-228-1. (переклад з французької Іван Рябчій)
  • Іван Рябчій. «Двічі по десять: обличчя і голоси». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2015. — 240 с. — («Колекція. Популярна наука») — ISBN 978-617-719-237-3.
  • Ерік-Емманюель Шмітт. «Двоє добродіїв із Брюсселя» = Les deux messieurs de Bruxelles. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2015. — 192 с. — ISBN 978-617-719-218-2. (переклад з французької Іван Рябчій)[23]
2016
  • Остап Дроздов. «№ 1. Роман-вибух». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2016. — 256 с. — ISBN 978-617-719-252-6.[24]
  • Клариса Ліспектор. «Час зірки» = A Hora da Estrela. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2016. — 108 с. — («Колекція. Культура. Класика модерна») — ISBN 978-617-719-246-5. (переклад з португальської — Ярослав Губарев, передмова і редакція — Інна Корнелюк)[25]
  • Ерік-Емманюель Шмітт. «Зрада Айнштайна» = La Trahison d'Einstein. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2016. — 192 с. — («Колекція. Театральна») — ISBN 978-617-719-245-8. (переклад з французької Іван Рябчій)[26]
2017
  • Бернардо Ачаґа. «Мемуари корови». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2017. — 144 с. — ISBN 978-617-7192-61-8.
  • Мішель Марк Бушар. «Том на фермі» = Tom à la ferme théâtre. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2017. — 96 с. — («Колекція. Театральна») — ISBN 978-617-719-260-1. (переклад з французької — Ростислав Нємцев)
  • Любко Дереш. «Спустошення». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2017. — 448 с. — ISBN 978-617-719-274-8.
  • Остап Дроздов. «№ 2». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2017. — 288 с. — ISBN 978-617-719-273-1.
  • Ерік-Емманюель Шмітт. «Концерт пам’яті янгола» = Concerto à la mémoire d'un ange. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2017. — 160 с. — («Колекція. Проза життя») — ISBN 978-617-719-278-6. (переклад з французької Іван Рябчій)
2018
  • Оскар Вайлд. «Саломея». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2018. — 80 с. — («Колекція. Театральна») — ISBN 978-617-719-297-7. (переклад з англійської Катерина Міхаліцина)[27]
  • Хуліо Кортасар. «Усі вогні — вогонь» = Todos los fuegos el fuego. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2018. — 160 с. — («Колекція. Культура. Класика модерна») — ISBN 978-617-719-296-0. (переклад з іспанської Сергій Борщевський, Юрій Покальчук)
  • Клариса Ліспектор. «Сімейні узи» = LAÇOS DE FAMÍLIA. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2018. — 144 с. — («Колекція. Культура. Класика модерна») — ISBN 978-617-719-287-8. (переклад з португальської — Наталія Пнюшкова)[25]
2019
  • Хорхе Луїс Борхес. «Сім вечорів» = SIETE NOCHES. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2019. — 128 с. — («Колекція Writers on Writing») — ISBN 978-617-765-419-2. (переклад з іспанської Сергій Борщевський)[28]
  • Мішель Марк Бушар. «Христина, дівчина-король» = CHRISTINE, LA REINE-GARÇON. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2019. — 96 с. — ISBN 978-617-7654-15-4. (переклад з французької — Ростислав Нємцев)
  • Торґні Ліндґрен. «Пьольса» = PÖLSAN. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2019. — 192 с. — ISBN 978-617-765-414-7. (переклад зі шведської Наталя Іваничук)[29]
  • Клариса Ліспектор. «Записки для молоді: про написане і пережите» = DE ESCRITA E VIDA. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2019. — 96 с. — («Колекція Writers on Writing») — ISBN 978-617-765-410-9. (переклад з португальської — Наталія Пнюшкова)[25]
  • Ільбер Ортайли. «Османи на трьох континентах» = Üç Kıtada Osmanlılar. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2019. — 208 с. — ISBN 978-617-765-417-8. (переклад з турецької Олесь Кульчинський)[30]
  • Ерік-Емманюель Шмітт. «Мадам Пилінська і таємниця Шопена» = Madame Pylinska et le secret de Chopin. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2019. — 96 с. — («Колекція Writers on Writing») — ISBN 978-617-765-406-2. (переклад з французької Іван Рябчій)[31]
2020
  • Хорхе Луїс Борхес. «Повідомлення Броуді» = EL INFORME DE BRODIE. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 96 с. — ISBN 978-617-765-449-9. (переклад з іспанської Галина Грабовська)
  • Флоріан Вернер. «Темна матерія. Лайно: Історія лайна» = Dunkle Materie. Die Geschichte der Scheiße. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 216 с. — («Колекція. Два кольори») — ISBN 978-617-765-450-5. (переклад з німецької — Олександр Юдін)
  • Марк Еліот. «Рейган: Роки в Голлівуді» = REAGAN: The Hollywood Years. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 368 с. — ISBN 978-617-765-454-3. (переклад з англійської — Наталія Климчук)
  • Каролін Жорж. «Із Синтезу» = De synthèse. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 160 с. — («Колекція. Проза життя») — ISBN 978-617-765-429-1. (переклад з французької — Ростислав Нємцев)[32]
  • Алессандро Кампі. «Муссоліні» = Mussolini. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 200 с. — («Колекція біографій лідерів-ідеологів „PRINCEPS-NATIO-TEMPUS“») — ISBN 978-617-765-438-3. (переклад з італійської — Ганна Залевська)[33]
  • Мартін Мак-Дона. «Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані» = The Beauty Queen of Leenane Methuen Drama, A Behanding in Spokane, The Pillowman; Faber and Faber Limited. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 196 с. — («#Особливі прикмети») — ISBN 978-617-765-437-6. (переклад з англійської Олекса Негребецький)[34][35]
  • Хуліо Кортасар. «Таємна зброя» = Las armas secretas. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 176 с. — ISBN 978-617-765-440-6. (переклад з іспанської Галина Грабовська)
  • Мілан Ухде. «Диво в чорному будинку. Комедія на дві дії» = Zázrak v černém domě Komedie o dvou dílech. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 104 с. — («#Особливі прикмети») — ISBN 978-617-765-448-2. (переклад з чеської — Лідія Кіцила)[36]
2021
  • Жорж Батай. «Історія еротизму» = L`HISTOIRE DE L`ÉROTISME. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2021. — 176 с. — ISBN 978-617-765-455-0. (переклад з французької Іван Рябчій)
  • Томас Сандоз. «Прогулянка пропащих» = LA BALADE DES PERDUS. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2021. — 160 с. — ISBN 978-617-765-451-2. (переклад з французької Євгенія Кононенко)

Див. також

Примітки

  1. Канада та Україна: чи можливий вихід на закордонний ринок, якщо між вами — океан?
  2. Інна КОРНЕЛЮК (18 серпня 2020). «Розумна людина може дозволити собі сказати, що вона чогось не знає» (ua). Ж-л «Країна». Процитовано 2021-1-08.
  3. Анетта Антоненко: "Видавати тільки вартісну перекладну літературу". ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 11 квітня 2016. Процитовано 14 січня 2021.
  4. Видавчиня Анетта Антоненко: «Я живу у світі того, чим займаюсь й тому роботою це назвати неправильно». womo.ua (рос.). Процитовано 13 січня 2021.
  5. Анетта Антоненко отримала орден мистецтв та літератури Франції (ua). «Читомо». 24 вересня 2019. Процитовано 2021-1-08.
  6. Улюблені книги: Анетта Антоненко (ua). «Chytay UA». 03 вересня 2017. Процитовано 2021-1-08.
  7. Видавництво Анетти Антоненко: на що чекати (ua). Портал «Читай». 21 лютого 2018. Процитовано 2021-1-21.
  8. Наталя КОРНІЄНКО (13 січня 2021). Стус, пірати й Піноккіо: українські бестселери 2020 (ua). Портал «Читомо». Процитовано 2021-1-17.
  9. Видавчиня Анетта Антоненко: «Я живу у світі того, чим займаюсь й тому роботою це назвати неправильно» (ua). «Womo.ua». 21 ноября 2013. Процитовано 2020-3-03.
  10. Особливі прикмети: 10 бесід про ідентичність
  11. Альона ЯРУШЕВСЬКА (30 грудня 2020). Лариса Андрієвська: «В ідеальному проєкті суть – у назві, а цілі й результати – в першому абзаці». Керівниця проєкту «Книжка на сцені» Лариса Андрієвська про його заснування, очікування та реальність, про команду проєкту та сценічні читання, про взаємодію видавництва з театром та майбутнє партнерство, про результати цього року та плани на наступний (ua). Портал «Teatre.love». Процитовано 2021-1-10.
  12. Проєкт «Книжка на сцені»: «Книжконюх» Тьєррі Дебру
  13. Сергій ВИННИЧЕНКО (13 вересня 2020). «Людина-подушка» Олени Апчел (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2021-1-18.
  14. Проект «Книжка на сцені»: «Людина-подушка» Мартіна МакДона
  15. Проєкт «Книжка на сцені»: «Оперета» Вітольда Ґомбровича
  16. Проєкт «Книжка на сцені»: Перформативне читання «Ковзанка» Лаури Сінтія Черняускайте
  17. Рейтинг брендів видавництв. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 22 лютого 2016.
  18. Видавництво Анетти Антоненко. «Двоє добродіїв із Брюсселя»
  19. Стало відоме ім’я лауреата премії імені Максима Рильського-2016 (ua). «Українська літературна газета». 03 лютого 2016. Процитовано 2021-1-08.
  20. ТОП-5 сучасних книжок, які здобули літературні премії
  21. Посол Франції в Україні Етьєн де Понсен вручив Премії ім. Григорія Сковороди 2020. La France en Ukraine (укр.). Процитовано 5 грудня 2020.
  22. НАШ лауреат Премії ім.Сковорода Посольства Франції в Україні
  23. Сергій ВИННИЧЕНКО (17 вересня 2020). Ерік-Емманюель Шмітт. Український зріз 2020 (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2021-1-09.
  24. Ведучий ZIKу Остап Дроздов презентує роман-вибух Архівовано 23 вересня 2017 у Wayback Machine. // ZIK, П'ятниця, 12 серпня 2016, о 14:15
  25. Еванілду да СІЛВЕЙРА (14 грудня 2020). Уродженка України, яка стала найвідомішою бразильською письменницею (ua). «BBC News Brasil». Процитовано 2021-1-09.
  26. Дар'я КУЧЕРЕНКО (04 січня 2016). «Видавництво Анетти Антоненко» видасть низку літературних хітів (ua). «Друг читача». Процитовано 2021-1-09.
  27. Татьяна ГОРДИЕНКО (2018). Найкраще та найцікавіше: 10 чудових книжок Форуму видавців (ua). «Womo.ua». Процитовано 2021-1-09.
  28. Українською вийде збірка публічних лекцій Хорхе Луїса Борхеса (ua). «ТСН». 09 липня 2019. Процитовано 2021-1-09.
  29. Наталія ГОШИЛИК (2 жовтня 2020). «Переклад сто першої книжки – у натхненній роботі». Наталя ІВАНИЧУК — про вплив батька, запоруку майстерності та роботу аташе (ua). Г-та «День» 186-187. Процитовано 2021-1-09.
  30. Віктор МЕЛЬНІК (17 квітня 2020). «Третій Рим» і джерела турецької ідентичності (ua). Г-та «Українська літературна газета». Процитовано 2021-1-09.
  31. Людмила ЧЕЧЕЛЬ (15 вересня 2020). Мадам вчить Еріка: у «Сузір’ї» вперше показали виставу «Таємниця Шо­пена» (ua). «Україна молода». Процитовано 2021-1-09.
  32. Ганна УЛЮРА (11 вересня 2020). До обличчя першої жінки (ua). Г-та «Збруч». Процитовано 2021-1-09.
  33. «Людина, що не має померти». Міф про Муссоліні. Зачарованість італійців своїм дуче тривала довго, але вщент розбилася через руйнівний результат воєнних операцій (ua). «Історична правда». 15 вересня 2020. Процитовано 2021-1-09.
  34. Ігор БОНДАР–ТЕРЕЩЕНКО (11 вересня 2020). Роман про скелетів у шафі, історія вбивці дітей і зашморг для УПА — 5 бестселерів осені (ua). «Еспресо TV». Процитовано 2021-1-09.
  35. Анастасія ГЕРАСИМОВА (10 серпня 2020). 13 нових книг серпня. «Нормальні люди», Френсіс Фукуяма, новий Фергюсон і багато іншого (ua). «The Villadge». Процитовано 2021-1-09.
  36. Ірина ЗАБІЯКА (23 листопада 2020). Що ми знаємо про чеську драматургію? (ua). «ЛітАкцент». Процитовано 2021-1-09.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.