Худиківці
Худи́ківці — село в Україні, у Мельнице-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на півдні району.
| село Худиківці | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Чортківський район |
| Громада | Мельнице-Подільська селищна громада |
| Рада | Худиківська сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 694 |
| Територія | 3.047 км² |
| Густота населення | 227.77 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48751 |
| Телефонний код | +380 3541 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°36′49″ пн. ш. 26°08′03″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
174 м |
| Водойми | Дністер |
| Відстань до районного центру |
30 км |
| Найближча залізнична станція | Іване-Пусте |
| Відстань до залізничної станції |
3 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48771, с. Худиківці |
| Сільський голова | Рогожинський Іван Михайлович[1] |
| Карта | |
  Худиківці | |
 Худиківці | |
| Мапа | |
| |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Мельнице-Подільської селищної громади [2]
Населення — 689 осіб (2007).
На околиці села є Худиківське відслонення нижньокрейдових відкладів.
Географія
Село розташоване на відстані 376 км від Києва, 111 км — від обласного центру міста Тернополя та 21 км від міста Борщів.
До села приєднаний хутір Колонія, належав хутір Під Лісом. Хутір Колонія розташований за 2 км на північ від села. У березні 1949 року на хуторі було 17 дворів (68 осіб); у лютому 1952 р. – 13 дворів (62 особи). Хутір був залишений для обслуговування тваринницької ферми колгоспу.
Під Лісом — хутір, приєднаний до села Худиківці. Розташований за 4 км на північ від нього. У 1951 році на хуторі було 2 двори (6 осіб); тоді ж хутір вилучений із облікових даних у зв’язку з переселенням жителів у Худиківці.
Історія
На території села знайдено кістки мамонта, залишки давніх городищ та поховань.
Відоме з 15 століття. Перша письмова згадка – 1410 рік. М. Крищук пов'язує назву села з прізвищем Худик (Худиковський)[3].
Протягом 19 століття і до початку Другої світової війни селом володіли графи Лянцкоронські.
Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.
Під час повеней 1941 і 2008 село було практично повністю затоплене.
До 2015 було центром Худиківської сільської ради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.
Увійшло до складу Чортківського району після ліквідації Борщівського 17 липня 2020 року[4].
Населення
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1810 | 108 | — |
| 1989 | 808 | +648.1% |
| 2001 | 691 | −14.5% |
У 1810 році в селі було 108 родин, 103 житлових будинки і 511 мешканців[5].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 808 осіб, з яких 348 чоловіків та 460 жінок[6].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 691 особа[7].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,14 % |
| російська | 0,72 % |
| молдовська | 0,14 % |
Село розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Худиківцях:
- а-ціба («уживають, щоб відігнати собаку»),
- билинь («коротка частина ціпа, якою молотять»),
- біль («білий гриб; біляк»),
- бодляк («будяк»),
- бохончик, бохонец («буханець хліба»),
- бубнист, бубніст («бубняр»),
- бунт («кілька низок (шарів) тютюну, зв'язаних докупи»),
- бусько («лелека»),
- возівня («приміщення для воза»),
- галимбец («молочний суп із кукурудзяного борошна»),
- галунка («крашанка»),
- головка («маточина; середня частина колеса»),
- горн («комин печі у хаті»),
- ґарґоню («жоржина»),
- добинька («довбня; колода, на якій рубають дрова»),
- замисник («полиця для посуду; мисник»),
- кантапуня («рогатка»),
- каравишня («сорт великих вишень»),
- кічка («передня чи задня частина воза»),
- корито («ночви»),
- коцювилно («держак»),
- лівак («шульга»),
- марциз («нарцис»),
- під («горище над хатою»),
- повонея («півонія»),
- постіль («ліжко»),
- прунькє («сорт великих червоних слив»),
- таркатий («рябий, плямистий, про бика чи корову»),
- трачиня («тирса»),
- трепета («осика»),
- трунво («труна»),
- цвігай («ситник, оситняк»),
- цимбаліста («той, хто грає на цимбалах»),
- шараґі («козел для різання дров»),
- швара («низка тютюну»).
Пам'ятки
Є церква св. Параскевії (1702), капличка (1998).
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965), встановлено пам'ятний хрест воякам УПА (1992).
Соціальна сфера
Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.
У 2002 році під час пожежі згорів сільський клуб та школа. Станом на початок 2010 року будівлі не відновлено, а школа знаходиться в маєтку пані Сикульської.
Відомі люди
Народилися
- лірник-співак Й. Ковдраш.
- Берник Мирон Степанович (22 вересня 1944) — електромонтер, громадський діяч. Депутат Тернопільської обласної ради 4-го скликання (від 2002). Закінчив Кам'янець-Подільський індустріальний технікум. Від 1980 працює електромонтером Борщівського району електромереж. Від 1996 — голова районної організації НРУ[9].
Примітки
- Органи місцевого самоврядування в області станом на 29 жовтня 2013р.
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 22 жовтня 2021.
- Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 176.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Акт передачі Тернопільського краю Австрією Росії (Leschyński Jan. Rzady Rosyjskie w kraju Tarnopolskim. 1809–1815. — Kraków, Warszawa, 1903. — S. 198–204). Лещинський Ян. Російський уряд в Тернопільському краї. 1809–1815. — Краків, Варшава, 1903. — С. 198–204.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Дацко О. Берник Мирон Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 116. — ISBN 966-528-197-6.
Джерела
- Уніят В. Худиківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 565. — ISBN 978-966-528-279-2.