Ху Яобан

Ху Яобан народився 20 листопада 1915 року в р. Люян провінції Хунань. У 1929 році вступає в Соціалістичний союз молоді Китаю, а у вересні 1933 року — в Комуністичну партію Китаю. Працював у радянських районах Китаю на стику провінцій Цзянсі і Хунань. Обіймав посади керівника відділу пропаганди одного з радянських районів, а також секретарем Центрального комітету Соціалістичної спілки молоді Китаю.

У 1934 році бере участь у «Великому поході», в ході якого був важко поранений. У Шенсі Ху працював керівником відділу пропаганди і організаційного відділу Соціалістичного союзу молоді Китаю.

Ху Яобан в 1940-х роках

Під час японської агресії проти Китаю працював заступником політкомісара Яньаньского військово-політичного училища, керівником оргвідділу Головного політичного управління армії. Після закінчення війни з Японією стає членом політради Шаньсі-Чахар-Хебейского радянського району, бере участь в обороні Чжанцзякоу, у військової операції по звільненню Шіцзячжуана. Потім переводиться в 18-ю дивізію НВАК, де працює начальником політвідділу і керує операціями по визволеннюТайюань і Баоцзи. У 1949 році від новоствореного Новодемократичного союзу молоді Китаю стає членом Народної політичної консультативної ради Китаю.

Після утворення КНР призначається на посаду секретаря парткому північного району провінції Сичуань, працює керівником цивільної адміністрації північного району провінції Сичуань. У 1952 році призначається секретарем Секретаріату Центрального комітету Новодемократичного союзу молоді Китаю.

У 1956 році на VIII з'їзді КПК обирається членом Центрального комітету КПК. У 1957 році Новодемократичний союз молоді Китаю перейменовується в Комуністичний союз молоді Китаю Ху Яобан стає його першим секретарем. У 1965 році призначається другим секретарем ЦК КПК північно-західного району Китаю і першим секретарем парткому провінції Шеньсі.

Під час Культурної революції був знятий з усіх посад. У 1975 році повертається до роботи в центральних органах КПК, керує партійною організацією Академії наук Китаю. У 1975—1976 роках піддавався критиці і нападкам з боку «Банди чотирьох» на чолі з дружиною Мао Цзедуна Цзян Цин за перешкоджання кампанії зі знищення наукових праць і робіт.

Після розгрому «Банди чотирьох» Ху в березні 1977 року призначається заступником директора Центральної партійної школи при ЦК КПК, одночасно працює керівником організаційного відділу ЦК КПК. У серпні 1977 року на XI з'їзді КПК обирається членом ЦК КПК. У грудні 1978 року на III пленумі ЦК КПК XI скликання обирається членом Політбюро ЦК КПК, третім секретарем Центральної комісії КПК з перевірки дисципліни, потім призначається завідувачем відділу пропаганди ЦК КПК і секретарем Секретаріату ЦК КПК.

В лютому 1980 року на V пленумі ЦК КПК XI скликання Ху обирається членом Постійного комітету Політбюро ЦК КПК і стає генеральним секретарем ЦК КПК. У червні 1981 року на VI пленумі ЦК КПК XI скликання обирається головою ЦК КПК.

У вересні 1982 року I пленум ЦК КПК XII скликання приймає рішення про скасування посади голови ЦК КПК і Ху Яобан знову затверджується на посаді генерального секретаря ЦК КПК.

Ху ініціював і організував дискусії з питань стандартів ідеології, з тим щоб відновити марксистську ідеологічну лінію в КПК. Також, Ху очолив кампанію з реабілітації незаконно репресованих в часи Культурної революції членів партії, розробив і впровадив програму розвитку сільського господарства країни, що охопила 800 млн селян. Ху розглядається всіма як однодумець і наступник Ден Сяопіна. Головним завданням Ху Яобана стала протидія консерваторів, а також висування на керівні посади молодих комуністів. В цей час Ху Яобан починає придивлятися до молодого Ху Цзіньтао, якому він надає заступництво. З Ху Яобаном народ все більше пов'язував надії про більшу лібералізаціїю і модернізацію. Більше уваги стало приділятися питанням послаблення партійної диктатури і посилення роботи з молоддю. Таке становище не влаштовувало більш консервативну партійну верхівку.

У кінці 1986 року країну охоплюють виступи студентів і інтелігенції. Студенти виступають проти свавілля і корупції в рядах вищого керівництва країни, вимагають демократизації всіх сфер життя шляхом проведення демократичних реформ. Першими виступили студенти Китайського політехнічного університету, розташованого в м. Хефей провінції Аньхой. Заворушення швидко перекинулися на Пекін, Шанхай, Ухань і інші великі міста Китаю, студенти яких підтримали вимоги своїх однолітків з провінції Аньхой. Після придушення студентських заворушень Ден Сяопін починає кампанію проти «буржуазної лібералізації». У результаті кампанії своїх постів позбулися генеральний секретар ЦК КПК Ху Яобан і перший проректор Китайського політехнічного університету Фан Лічжи.

У січні 1987 року розширене засідання Політбюро ЦК КПК приймає самокритику Ху Яобана і задовольняє його прохання про відставку з поста генерального секретаря ЦК КПК. Тим не менш, у листопаді 1987 року Ху обирається членом Політбюро ЦК КПК XIII скликання.

8 квітня 1989 року під час засідання IV пленуму ЦК КПК XIII скликання Ху Яобан несподівано відчув слабкість. Незабаром після закінчення засідання настав серцевий напад і Ху був госпіталізований. До 15 квітня його стан залишався стабільним. Вранці в 7:53 він  помер в результаті гострого інфаркту міокарда.

На наступний день після смерті Ху в студентських районах Пекіна виникли стихійні траурні мітинги, які переросли в масові студентські протести на площі Тяньаньмень.

Ху Яобан був похований в районі Гунцинчен м. Цзюцзян провінції Цзянсі.