Економічні райони СРСР
Економічні райони СРСР являв цілісну в економічному відношенні частину країни, в основі якої — територіально-виробничий комплекс, що характеризувався певним поєднанням галузей виробництва, різносторонніми зв'язками між ними, спільністю економіко-географічного положення і історичного минулого, що забезпечували загальнодержавну спеціалізацію даного району в територіальному розподілі праці.
Історія виділення
Сітка економічних районів, що існувала в СРСР, неодноразово мінялася. Останній поділ було затверджено в 1963 і уточнено в 1966. Територія країни ділилася на 18 економічних районів, окремо виділялася Молдавська РСР (дані на початок 1975).
РРФСР
- Центральний економічний район —
- Центрально-Чорноземний економічний район —
- Східно-Сибірський економічний район —
- Далекосхідний економічний район —
- Північно-Кавказький економічний район —
- Північно-Західний економічний район
- Поволжський економічний район —
- Уральський економічний район —
- Волго-В'ятський економічний район —
- Західно-Сибірський економічний район —
УРСР
Казахська РСР
- Казахстанський економічний район
Промислові райони і ТПК СРСР
Крім економічних районів СРСР на території Радянського Союзу виділялося 5 промислових районів:
В 1980-х роках виділялися і розвивалися територіально-виробничі комплекси (ТПК), найбільші з яких:
- Західно-Сибірський (нафтова та газова промисловість Тюменської області РРФСР),
- Кансько-Ачинський (вугільна промисловість Красноярського краю РРФСР),
- Південно-Якутський (вугільна промисловість Якутській АРСР),
- Тимано-Печорський (вугільна та нафтова промисловість Комі АРСР, Ненецького АО РРФСР),
- Саянский (кольорова металургія Хакаського АО РРФСР),
- Курська Магнітна Аномалія, КМА (залізорудна, металургійна промисловість Бєлгородської, Курської областей РРФСР),
- Павлодар-Екибастузский (вугільна промисловість Павлодарської області КазССР).