Церква Чесного і животворящого Хреста (Бучач)

Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього (також Здвиженська церква) — пам'ятка архітектури національного значення в місті Бучачі (Тернопільська область). Складова частина комплексу споруд Бучацького монастиря оо. Василіян. Охоронний № 652/1, адреса — вул. Міцкевича, 19. Діючий храм УГКЦ. Фундатор — власник міста Микола Василь Потоцький.

Церква Чесного і животворящого Хреста
Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього
вересень 2014 року
вересень 2014 року
49°03′37″ пн. ш. 25°23′47″ сх. д.
Країна Україна
Місто Бучач, Тернопільська область
Конфесія УГКЦ
Єпископство Бучацька
Тип церква
Стиль віленське бароко
Автор проєкту Ян Готфрід Гофман
Будівельник Яків Головацький
Засновник Микола Василь Потоцький
Будівництво 1770—1771 роки
Церква Чесного і животворящого Хреста
Церква Чесного і животворящого Хреста (Україна)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історичні відомості

Початок будівництва церкви припадає або на проміжок між 1761—1765 роками за ініціативою тодішнього ігумена монастиря о. Ієронима Нерезія,[1] або на 1770 рік.[2] Закінчили будівництво у 1771 році, дах церкви був вкритий бляхою.[3] Церква збудована на місці розібраного домініканського костелу Святого Хреста за проектом архітектора Яна Ґотфріда Гофмана — представника стилю віленського бароко. Посвячення новозбудованого храму під назвою Церква Чесного і животворящого Хреста[2] 18 вересня 1771 року,[3] з дозволу митрополита Лева Шептицького, провів ігумен о. Інокентій Мшанецький. Дзвіниця збудована у 1849—1854 роках[4].

Початково одна з веж на фасаді храму призначалася для встановлення у ній дзвону, інша — годинника[5].

У церкві первинний розпис (фрески) виконав живописець-василіянин Яків Головацький (чернече ім'я — Ісихій[6]). Марцін Твардовський — галицький майстер з Микулинців — виготовив деякі предмети (табернакль, конфесіонали[7]) для церкви.[8]

Михайло Філевич (у 1777 році з Бучача переїхав до Холма[9]) для церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього[10] виконав 6 дерев'яних статуй святих[11] які нині зберігаються в Національному музеї у Львові. Дмитро Крвавич стверджував, що він виконав їх у Холмі, до Бучача вони потрапили, однак не були використані за призначенням — натомість опинились у збірці Національного музею. Також — що за стильовими ознаками вони схожі з чотирма статуями головного вівтаря церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Бучачі.[12]

1777 року Бучацький декан РКЦ, парох Петликівців ксьондз Ян Енґлєрт подарував храму 2 кропильниці для свяченої води, які знаходилися біля стовпів, що підтримують хори.[13] 16 лютого 1778 М.-В. Потоцький прибув до міста і отримав «реверс» від ректора гімназії на 20000 зл. п., які фундатор записав на виготовлення вівтарів до церкви.[14]

Певний час у церкві знаходилося Почаївське Євангеліє, видане 1771 року.[15]

29 липня 1865 року велика пожежа в місті сильно пошкодила храм, згоріла бібліотека. Художник Шлєґль на замовлення о.-ректора Модеста Гнатевича виконав рицину, яка була літографована Вурмом у Відні 1865 року.

У гроті мурованої галереї перед церквою є статуя святого Онуфрія Великого.

Після відкриття в приміщенні монастиря отців Василіян, діяльність якого була заборонена «совітами», Бучацької школи механізації сільського господарства (нині Державний навчальний заклад Бучацьке професійно-технічне училище) церкву переобладнали під навчальний корпус, розмістивши у ній зернозбиральний комбайн.[16]

Сьогодення

Діє церковний хор, керівник — заслужений працівник культури України Марія Кривко.[17]

Опис

Храм хрещатий у плані, однонавний, з розвинутим трансептом.

Єжи Ковальчик вважає присутність двох веж на фасаді церкви ознакою латинізації архітектури чину василіян.[18]

Примітки
  1. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 121.
  2. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 125.
  3. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 122.
  4. Стоцький Я. Монастир Отців Василіян… — С. 143.
  5. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 58.
  6. Дуда І. Ґоловацький (Ґловацький) Яків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 451. — ISBN 966-528-197-6.
  7. Ostrowski J. K. Kościoł p.w. Św. Trójcy i klasztor Misjonarzy w Mikulińcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — S. 62—63. — (Seria Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. 1.). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
  8. Ostrowski J. K.. Kościoł parafialny p.w. Św. Józefa w Podhorcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Secesja», 1993. — T. 1. — S. 98. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I.). — ISBN 83-85739-09-2. (пол.)
  9. Гординський С. Бучач і його мистецькі пам'ятки // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 94.
  10. Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996)… — С. .
  11. Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 85.
  12. Крвавич Д. Франціск Оленський // Українська скульптура періоду рококо Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine. / Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. — Львів, 1998. — Т. 236 (CCXXXVI). — С. 151.
  13. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 128.
  14. Там само. — S. 67.
  15. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 129.
  16. Стоцький Я. Доля чернецтва, духовенства і парохій УГКЦ у західних областях України 1950—1953 рр.. — Український історичний збірник. — 2008. — Вип. 11. — С. 287.
  17. Кривко М. (автор текстів та упорядник). Бучацька музична школа. З нагоди 50-річчя від заснування. 1963—2013. — Львів : Колесо, 2013. — 60 с. — С. 54.
  18. Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 287. (пол.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.