Цішацін Малий

Знаходиться приблизно за 6 км на захід від адміністративного центру ґміни Павлосіва, за 8 км на південний захід від адміністративного центру повіту Ярослава, і за 42 км на схід від адміністративного центру воєводства Ряшева.

У 1508 р. селом володів Станіслав Цішацький.[2]

За податковим реєстром 1515 р. в селі були 6 ланів (коло 150 га) оброблюваної землі, корчма і спустошений млин.[3]

За податковим реєстром 1589 р. у володінні Цішачка були 3 і 1/2 лану (коло 87 га) оброблюваної землі, корчма, 1 загородник із земельною ділянкою і 6 без земельної ділянки, 1 коморник з тягловою худобою і 2 без тяглової худоби.[4] До 1772 року Цішацін Великий входив до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» село знаходилося в Ярославському повіті Королівства Галичини і Володимирії, в родючій місцевості.[5] Поруч знаходились заселені до 1946 року українцями села. На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.

У міжвоєнний період село належало до Ярославського повіту Львівського воєводства, у 1934—1939 рр. — у складі ґміни Ярослав. Греко-католики села належали до парафії Полнятичі Порохницького деканату Перемишльської єпархії.

16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

• Цішацін Великий