Чоловічі контрацептиви

Хоча целібат і кастрація теоретично ефективні, вони не є прийнятними або практичними методами контрацепції, оскільки вимагають чіткого дотримання правил безпеки, на які можуть впливати фактори внутрішнього та зовнішнього середовища. Стримання у ході статевого акту та проведення його лише в дні, коли відсутня овуляція має високу протизаплідну ефективність, однак частота запліднень різко збільшується під час порушення правил безпеки[4].

Традиційний метод чоловічої контрацепції, за якого статевий акт завершується екстравагінальною еякуляцією. Це був один з основних доіндустріальних методів планування сім'ї, в значній мірі відповідальний за демографічний перехід від високої до низької народжуваності. Через вплив на процес багатьох факторів, часто призводить до невдач та не є безпечним[5].

Забезпечують безпечну, порівняно дешеву, широко доступну та підконтрольну користувачами оборотну контрацепцію з невеликою кількістю побічних ефектів (алергічні реакції). У випадку алергії на латекс, використовуються безгумові засоби. Поліуретанові презервативи з покращеною тактильною чуттєвістю були розроблені в 1990-х роках, однак продемонстрували нижчі показники ефективності та механічних характеристик порівняно з латексними виробами[6].

Хірургічний метод чоловічої стерилізації. Процедура включає в себе перерізання дистальних відділів сім'явивідних каналів, які потім зв'язуються або закупорюються для запобігання потрапляння сперматозоїдів в еякулят (сім'яний потік). Вазектомія це швидкий, простий та високоефективний метод, головним недоліком якого є ускладнена оборотність процесу[7].

Здається привабливим методом контрацепції, оскільки оборотність вазектомії не є дешевою та широкодоступною. Метод базується на ін'єкції полімерів для закупорення судин, що надалі можуть бути видалені для відновлення фертильності. Однак аналіз отриманих результатів виявив, що оклюзія має нижчі показники індукції азооспермії, ніж при вазектомії.

Відомо, що короткочасні підвищення температури яєчок здатні суттєво пригнічувати сперматогенез, в той час, як стійке підвищення температури потенціює розвиток патологій залоз. Беручи до уваги сумнівну прийнятність та безпечність пригнічення вироблення сперматозоїдів, викликане підвищенням температури, можливість застосування подібного методу чоловічої контрацепції ще потрібно досліджувати[8].

Найбільш близькі до повного задоволення потреб від протизаплідних засобів. Чоловіча гормональна контрацепція заснована на екзогенному введенні тестостерону окремо чи в комбінації з прогестином або аналогами гонадоліберинів для пригнічення гонадотропінів ЛГ та ФСГ (лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів) до рівнів, які будуть незадовільні для підтримання нормального рівня спераматогенезу[9]. Сперматогенез залежить від рівня інтратестикулярного тестостерону та функціорування клітин Сертолі. Зниження рівня ЛГ призводить до помітного інгібування кількості тестостерону клітинами Лейдіга; зниження рівня інтратестикулярного тестостерону в поєднанні з пригніченням ФСГ призводить до пригнічення функцій клітин Сертолі, необхідної для дозрівання та виживання зародкових клітин. Низькі рівні інтратестикулярного тестостерону обумовлюються пригнічення проліферації сперматогоній, прискореному апоптозу, а також дефектам сперміації та секвертації зрілих сперматозоїдів клітинами Сертолі. В дослідженнях, що проводили ВОЗ, паралельно з екзогенним тестостероном, почали застосовувати прогестин, що продемонструвало більш посилене та швидке пригнічення сперматогенезу.

Розповсюдженими побічними ефектами у ході введення тестостерону та його ефірів є поява акне, збільшення ваги, зниження холестерину та ліпопротеїнів високої щільності, підвищення гематокриту та гемоглобіну, порушення сну, зниження лібідо. Є дослідження, що заявляють про зв'язок введення екзогенного тестостерону та ризику виникнення серцево-судинних захворювань, включаючи інфаркт міокарду та інсульт, однак це потребує подальшого вивчення[10][11][12].

Оборотність схем чоловічої гормональної контрацепції чітко встановлена в результаті комплексного повторного аналізу, що об'єднав первинні дані 90 % досліджень, в яких демонструвалася повна оборотність нормального рівню сперматогенезу впродовж заявленого часу.[13]