Чумак Іван Михайлович

Народився 25 червня 1926 в селі Олексіївці (тепер Щастинський район Луганської області, Україна) в селянській сім'ї. Під час голодомору 1932—1933 років його батьки переїхали в Луганськ. З 1934 року навчався в 13-й школі. З 1941 по 1947 рік навчався на будівельника в Луганському залізничному технікумі, по закінченні якого працював у Львові на повоєнній відбудові міста. Там він вступив у Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (викладачі: Герман Кронгауз, Микола Рябінін) й закінчив його 1954 року з червоним дипломом[1].

Після навчання повернувся до Ворошиловграда, де кілька років працював у художньому училищі, а у 1957 році став членом творчої бригади скульпторів, до якої входили Віктор Мухін, Василь Федченко й Василь Агібалов. В групі працював до виходу на пенсію. У післявоєнний радянський період групою створено біля 90 відсотків пам'ятників в Луганській області[1].

Жив у Луганську в будинку на кварталі Шевченка, 54, квартира 12. Помер у Луганську 19 березня 2004 року[2].

обеліск героям-визволителям Ржева

меморіал «Трудівникові Луганщини»

меморіальний комплекс «Вічний вогонь»

пам'ятник Тарасові Шевченку

Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

• пам'ятник В. І. Леніну у Луганську (1958, у співавторстві з В. Агібаловим, В. Мухіним, В. Федченком);
• пам'ятник героям-визволителям Ржева у Ржеві (1963, граніт; у співавторстві з В. Мухіним, В. Федченком, архітектори Т. Шульгіна, О. Усачов);
• «Лаборантка» (1963, мармур);
• «Слово о полку Ігоревім» (1966, мармур; зберігається в Музеї «Слова о полку Ігоревім» в Новгороді-Сіверському[3]);
• портрет Героя Соціалістичної Праці С. Воротникова (1967, литий камінь);
• портрет Героя Соціалістичної Праці В. Борзих (1967, литий камінь);
• меморіал «Трудівникові Луганщини» (також «Свято Жовтня», «Факел Жовтня») у Луганську (1967, у співавторстві з І. Овчаренком, архітектор В. Житомирський);
• «К. Ворошилов» (1969);
• портрет Героя Соціалістичної Праці А. Бондаренка (1970, граніт);
• обеліск з тематичними рельєфами «Тим, що боротьбу пізнали...» у Луганську (1970, залізобетон, архітектор В. Житомирський)
• монумент «Україна — визволителям» у смт Міловому (1972, у співавторстві);
• меморіальний комплекс «Вічний вогонь» у Сєвєродонецьку (1975, у співавторстві з М. Можаєвим);
• портрет скульптора В. Федченка (1982);
• портрет К. Брюллова (1987);
• портрет Б. Грінченка (1988);
• портрет Г. Тютюника (1995);
• композиція «Дума про Україну. Останній кошовий війська Запорізького Петро Калнишевський на засланні у Соловках» (1995);
• композиція «Оранта» (1995);
• пам'ятник Тарасові Шевченку у Луганську (1998, архітектори В. Житомирський, О. Довгополов);

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1954 року.

• Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1973 рік; разом з В. І. Мухіним, В. X. Федченком, І. П. Овчаренком (скульпторами), А. М. Єгоровим, Г. Г. Головченком, І. Ф. Міньком (архітекторами) за монумент «Україна — визволителям» у смт Міловому Луганської області)[2].
• Заслужений художник УРСР з 1976 року[2];
• Почесний громадянин Луганська з вересня 1996 року[4];
• Народний художник України з 21 грудня 1996 року[5].

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.;
• Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — 563 с., сторінка 513;
• Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 250.

;

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 635. — ISBN 5-88500-042-5.