Ядерна програма Північної Кореї

У 1956 КНДР і СРСР підписали договір про підготовку фахівців-ядерників. У 1959 році КНДР уклала договори про співробітництво в області мирного використання ядерної енергії з СРСР і КНР і початок будівництва дослідницького центру в Йонбене, де в 1965 році був установлений радянський реактор ІРТ-2000 потужністю 2 МВт. Реактор ІРТ-2000 — це дослідницький реактор басейнового типу на легкій воді з водно-берилієвим відбивачем нейтронів. Як паливо в цьому реакторі застосовується порівняно сильно збагачений уран. Очевидно, такий реактор не можна використовувати для вироблення матеріалів для ядерної зброї — наприклад, для виробництва плутонію.

Роботи зі створення ядерної зброї були початі в 1970-их роках. У 1974 році КНДР вступила в МАГАТЕ. У тому ж році Пхеньян звернувся за допомогою в створенні ядерної зброї до КНР; північно-корейські фахівці були допущені на китайські полігони.

12 грудня 1985 КНДР підписала Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

У 1986 СРСР поставив у Корею газо-графітний дослідницький реактор потужністю 5 Мвт. З деякою імовірністю, на ньому і був напрацьований весь наявний у розпорядженні КНДР плутоній.

З червня 1992 на атомних об'єктах країни почалися інспекції МАГАТЕ. Однак на ряд об'єктів інспектори допущені не були, що привело до скандалу й оголошення КНДР про вихід із ДНЯЗ.

У червні 1993 КНДР в обмін на обіцянку США не втручатися в її справи призупинила вихід з договору, але через рік, 13 червня 1994, вийшла з МАГАТЕ.

21 жовтня 1994 року КНДР і США при президенті Біллі Клінтоні підписали угоду про заморожування північнокорейської ядерної програми в обмін на постачання мазуту й обіцянка побудувати на території країни два атомних реактори на легкій воді. Однак створений для будівлі корейських реакторів міжнародний консорціум KEDO так і не завершив почате будівництво.

Наприкінці 1990-х років КНДР придбала в Пакистані установки для збагачення урану в обмін на свої ракети середньої дальності Nodong.

Прихід до влади президента США Джорджа Буша привів до загострення відносин між двома країнами. Буш включив Північну Корею в список «країн-вигнанців», а в жовтні 2002 року заступник держсекретаря США Джеймс Келлі заявив, що КНДР веде збагачення урану. Через якийсь час США призупинили постачання палива для північно-корейських електростанцій, а КНДР 12 грудня 2002 року офіційно оголосила про поновлення ядерної програми і виселення інспекторів МАГАТЕ. До кінця 2002 року в КНДР, за даними ЦРУ, було накопичено від 7 до 24 кг збройового плутонію. 10 січня 2003 року КНДР офіційно вийшла з ДНЯЗ.

6 січня 2004 року Пхеньян заявив про готовність заморозити ядерну програму в обмін на скасування санкцій і видалення з американського списку «країн-вигнанців».

Перший в історії американо-північнокорейський саміт відбувся в червні 2018 року в Сінгапурі: лідери США і КНДР підписали домовленість про відмову Північної Кореї від ракетно-ядерної програми в обмін на укладення мирного договору між двома країнами і скасування санкцій. Друга зустріч Дональда Трампа і Кім Чен Ина відбулася на початку 2019 року в Ханої і не мала конкретних результатів.

30 червня Дональд Трамп і Ким Чен Ин потиснули один одному руки в демілітаризованій зоні, яка розділяє КНДР і Південну Корею. Після привітання Трамп перейшов демаркаційну лінію і вступив на територію Північної Кореї. Він став першим чинним президентом США, який відвідав КНДР. Після цього лідери двох країн продовжили спілкування на території Південної Кореї. Бесіда тривала близько години. За підсумками переговорів Трамп заявив, що американська сторона не планує форсувати події в діалозі з денуклеаризації КНДР.[1]

У 2003 почалися переговори з ядерної програми КНДР за участю КНР, США, Росії, Південної Кореї і Японії. Перші три раунди (серпень 2003 року, лютий і червень 2004 року) не принесли особливих результатів. А від участі в четвертому, наміченому на вересень, Пхеньян ухилився в зв'язку з черговим загостренням американо-корейських і японо-корейських відносин.

23 серпня 2004 року МЗС КНДР виступив із заявою, що містила образливі випади на адресу Джорджа Буша. У заяві також говорилося, що КНДР не бачить змісту в переговорах з врегулювання північно-корейської ядерної програми в умовах, коли президент США привселюдно іменує північно-корейського лідера Кім Чен Іра тираном. МЗС КНДР у своїй заяві назвав Джорджа Буша «дурнем у політику», «тираном, що затьмарив навіть Адольфа Гітлера», «ідіотом, невігласом і убивцею».

3 березня 2005 опублікована заява МЗС КНДР, відповідно до якого КНДР більш не вважає себе зв'язаною мораторієм 1999 на випробування балістичних ракет середньої дальності, що був введений у період переговорів з адміністрацією президента США Білла Клінтона в обмін на економічну допомогу.

У 1998 Північна Корея зробила запуск балістичної ракети середньої дальності «Теподон-1». За офіційною версією, вона вивела на орбіту перший північно-корейський супутник . А за американськими даними, ракета, пролетівши над Японією, упала в море в декількох сотнях кілометрів від узбережжя Аляски.

«Діалог зі США припинився в 2001 році з приходом до влади адміністрації Буша, а це означає, що ми вправі відновити іспити ракет», — говориться в заяві МЗС КНДР.

4 липня 2006 північна Корея виконала запуск відразу кількох ракет. Різні джерела стверджують, що було здійснено від 7 до 10 запусків ракет невідомих типів, серед яких дві середнього радіуса дії впали в Японське море .

Американські урядовці твердять, що одна з тих ракет — далекої дії Теподон-2, радіус якої понад 6 тисяч кілометрів дає можливість досягти будь-якої точки в Сполучених Штатах .

4 травня 2019 року кілька ракет були запущені в бік Японського моря, але не долетіли до економічної зони Японії.

9 травня 2019 року відбувся ракетний пуск: снаряд пролетів приблизно 420 кілометрів.

25 липня 2019 року Об'єднаний комітет начальників штабів Південної Кореї повідомив, що Північна Корея знову запустила ракету[3] (після уточнення інформації – дві ракети). Спочатку заявлялося, що снаряд невстановленої моделі був запущений з району міста Вонсан на східному узбережжі КНДР. Згодом Комітет заявив, що характеристики випробуваної зброї схожі на характеристики російських «Іскандерів»: обидва випущених снаряда летіли на висоті 50 км на відстань приблизно у 600 кілометрів.[4] Такий висновок відповідає даним Північної Кореї про можливість використання новою системою як висотних ракет, так і ракет з наднизькою траєкторією польоту. При цьому з моменту перших запусків характеристики цього типу озброєння були покращені.[5]

16 серпня Північна Корея запустила дві ракети невстановленого типу в Японське море.[6]

10 вересня 2019 року Північна Корея провела випробування засекреченої системи реактивного залпового вогню. Характеристики СРЗВ невідомі, військові КНДР лише назвали її «надвеликою».[7]

2 жовтня 2019 року КНДР запустила бойові ракети в бік Японії (попередній раз такий пуск здійснений у серпні 2017 року). Генеральний секретар кабінету міністрів Японії Йосіхіде Суґа повідомив, що один снаряд невідомого типу досяг виключної економічної зони країни в районі префектури Сімане. Згодом міністр оборони Японії Таро Кано повідомив, що ймовірно був пуск однієї ракети, яка потім розділилася.[8] 3 жовтня влада Північної Кореї офіційно підтвердила, що був здійснений запуск під час випробування балістичної ракети для підводних човнів серії «Пуккиксон-3».[9]

Наприкінці вересня 2006 року на підпис президентові США Джорджу Бушу був спрямований законопроект, схвалений обома палатами американського конгресу. Законопроект вводив санкції проти Північної Кореї та компаній, що співпрацюють з нею, які, на думку США, сприяють КНДР у поширенні зброї масового знищення (ЗМЗ), ракет та інших технологій доставки ЗМЗ. Санкціями також передбачалася заборона на фінансові операції та відмова у видачі експортних ліцензій.

3 жовтня 2006 року МЗС КНДР розповсюдив заяву, в якій говорилося про намір Північної Кореї «провести ядерні випробування за умови, що безпека його буде надійно гарантована». Як обґрунтування такого рішення було заявлено про загрозу ядерної війни з боку США і економічні санкції, що мають на меті удушення КНДР — в цих умовах Пхеньян не бачить іншого виходу, крім проведення ядерного випробування. При цьому, як зазначалося в заяві, «КНДР не збирається використовувати ядерну зброю першою», а навпаки, «продовжить докладати зусиль щодо забезпечення без'ядерного статусу Корейського півострова та вживати всебічні зусилля в напрямі ядерного роззброєння та повної заборони ядерної зброї».

6 жовтня члени Ради Безпеки ООН одноголосно схвалили заяву голови РБ, що закликає Північну Корею відмовитися від ядерних випробувань та негайно повернутися до переговорів у шестисторонньому форматі без попередніх умов. Проект заяви був підготовлений Японією. Саме вона взяла на себе ініціативу вироблення спільної позиції світових держав щодо північнокорейської загрози.

Прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе 8 жовтня 2006 року відправився в Пекін і Сеул обговорювати «корейську проблему», відновивши, таким чином, контакти на найвищому рівні між Японією і КНР (перервані за п'ять років до цього). Цей факт свідчить про те значення, яке надається країнами регіону першому в історії випробуванню корейської атомної бомби. Китайський лідер Ху Цзіньтао дав зрозуміти перед початком переговорів, що китайське керівництво готове до конструктивної взаємодії з Японією з усіх питань, включаючи корейську кризу.

Місце проведення випробування

9 жовтня КНДР оголосила про успішне проведення ядерного випробування. У повідомленні Центрального телеграфного агентства Кореї (ЦТАК) говорилося: «Наш дослідницький підрозділ безпечно й успішно здійснив підземне ядерне випробування… Ядерне випробування стало історичною подією, яке принесло щастя нашим військовим та народу. Ядерне випробування внесе внесок у підтримання миру і стабільності на Корейському півострові та в прилеглому районі».

За інформацією південнокорейського агентства Yonhap, випробування було проведене в 10:36 за місцевим часом (1:36 Всесвітній координований час) в районі Хвадері поряд з містом Кільчжу (провінція Північна провінція Хамгьон) на північному сході КНДР, усього за 130 кілометрів від кордонів Росії.

У точці з координатами 41°18′ пн. ш. 129°08′ сх. д. був зареєстрований підземний поштовх c магнітудою 4,2 (). Землетрус був зафіксований в Південній Кореї, Японії, США, Австралії та Росії.

Як повідомила наступного дня російська газета «Комерсант», «про плановане часу проведення випробувань Пхеньян проінформував Москву по дипломатичних каналах за дві години до вибуху». КНР, яку Пхеньян попередив про випробування лише за 20 хвилин до вибуху, практично одразу поставила до відома про це партнерів по шестисторонніх переговорах — США, Японію та Південну Корею.

Міністр оборони РФ Сергій Іванов доповів президентові Путіну, що потужність підземного вибуху склала від 5 до 15 кт. За оцінками інших джерел, потужність склала близько 0,5 кт. Через настільки малу потужність висловлюється підозра, що вибух не був ядерним, а підірвано було кілька сотень тонн тротилу.

Згідно із заявою влади КНДР і моніторингу відповідних служб навколишніх країн, витоку радіації не зафіксовано.

Всі провідні світові держави, включаючи Росію та (вперше) Китай, а також керівництво НАТО і Євросоюзу засудили проведення ядерного випробування в КНДР. Російський президент Володимир Путін на нараді з членами уряду заявив: «Росія, безумовно, засуджує випробування, проведені КНДР, і справа не тільки в самій Кореї — справа у величезній шкоді, що була нанесена процесу нерозповсюдження зброї масового знищення у світі».

Південна Корея скасувала відправку в КНДР чергової партії гуманітарної допомоги та привела свої збройні сили в стан підвищеної бойової готовності.

Як вважають американські експерти, КНДР має кількістю плутонію, достатнім для виробництва 12 ядерних боєприпасів. При цьому експерти вважають, що КНДР не має технологій, що дозволяють створити боєприпас, який можна було б розмістити в головній частині ракети.

25 травня 2009 року КНДР знову провела ядерні випробування. Потужність підземного ядерного вибуху за оцінкою російських військових склала від 10 до 20 кт.[10][11].

27 травня січень 2009 північнокорейське радіомовлення для закордону «Голос Кореї» на всіх 9 мовах свого іномовлення (включаючи російську) повідомило що за день до того в Пхеньяні «масовому мітингу громадськості», на якому секретарем ЦК ТПК Че Ті Боком було приведено офіційне обґрунтування проведення ядерного випробування: «проведені ядерні випробування є рішучою мірою для захисту вищих інтересів республіки для захисту суверенітету країни та нації в умовах, коли посилюється загроза з боку Сполучених Штатів Америки ядерного превентивного удару, їх підступи щодо застосування санкцій». Потім в передачі наводилося заяву «представництва Корейської Народної Армії в Панмунчжоне», в якому заявлялося, що, «незважаючи на угоду про перемир'я в Кореї, по якому заборонено будь блокування воюючих сторін, Південна Корея приєдналася до ініціативи про обмеження ядерних озброєнь, а США ввели санкції проти КНДР. У заяві вказувалося, що якщо будуть спроби силового поширення ініціативи з обмеження ядерної зброї на КНДР, як, наприклад, спроби огляду морського транспорту країни, то КНДР буде вважати це оголошенням війни».

9 вересня 2016 року влада КНДР заявила, що країна успішно провела п'яте у своїй історії випробування ядерної зброї; вибух 10 кілотон став найпотужнішим в історії країни[12].

• Список країн, що володіють ядерною зброєю
• Ядерна програма Ірану
• Північнокорейська криза
• Стратегічні ракетні війська Корейської народної армії