Ян Цетнер (львівський староста)

Ян Цетнер гербу Пшерова (пол. Jan Cetner; ? — 11 грудня 1679 або 1680) — польський шляхтич, військовик, урядник Корони Польської в Речі Посполитій. Полковник королівських військ. Представник роду Цетнерів.

Ян Цетнер
Jan Cetner
Помер 11 грудня 1679 або 1680
Країна Річ ПосполитаКоролівство Польське
Національність поляк сілезького походження
Діяльність військовик, урядник
Alma mater Грацький і Паризький університети
Суспільний стан шляхтич
Посада староста львівський і щуровицький
Військове звання полковник
Термін 1676—1679 (староста львівський)
Попередник Ян Мнішек
Наступник Микола-Єронім Сенявський
Конфесія римо-католик
Рід Цетнери
Батько Александер Цетнер
Мати Анна із Замойських
У шлюбі з донька Миколая Даниловича
Діти Александер, Францішек Цетнер, Юзеф Цетнер.
Герб

варіант гербу Пшерова

Життєпис

Син Александера Цетнера та його дружини Анни із Замойських гербу Єліта (1615[1] —?), доньки львівського каштеляна Вацлава Яна Замойського[2].

Розпочав службу під керівництвом батька. 1663 року брав участь у виправі проти козаків. Як щуровицький староста 1662 року був записаний на навчання в університеті Ґрацу, 1663 року був записаний студентом Паризького університету.

У 1666, 1668, 1675, 1678 роках був обраний послом від Галицької землі на Сейм, 1676 року був одним з комісарів для розсудження кривд та збитків на польсько-угорському кордоні, встановлення там осередків заспокоєння. 1676 року був депутатом до короля. 1667 року був депутатом Коронного трибуналу, 1670 року маршалком Галицького сеймику, 1674 року — Вишенського. Електор королів Міхала Вишневецького, Яна III Собєського. 26 серпня 1671 року брав участь у битві під Брацлавом проти татар. 1671 року батько Александер йому переказав королівщину Стоки, за дозволом короля — свою панцерну корогву. Ян Собєський згадав Цетнера в листі до короля після перемоги у битві під Немировом 8 жовтня 1672 року над татарами як одного з щирих, мужніх помічників. 24 серпня 1675 року з своєю корогвою брав участь у битві під Львовом. За наказом короля половина його полку піхоти (160 жовнірів, більшість загинули) під проводом Яна Самуеля Хшановского зміцнила оборону Теребовлі.[3] 2 квітня 1676 року[4] з дозволу короля став львівським старостою після Яна Мнішека (старости радзинського, глинянського,[4] коменданта Львова у 1657 р.[5]); названий в документі полковником. За життя батька отримав королівщини, пізніше став власником більших маєтностей у Руському та Подільському воєводствах.[3] Заборгував Валеріянові Альнпеху 800 злотих[6].

Помер 11 грудня 1679[4] або 1680 року.[7][3]

Родина

Дружина — Зофіанна (Софія Анна)[8] (за Каспером Нєсєцким — Констанція,[7] Адам Бонецький називав її Софія[9]) Данилович, донька старости червоногородського, перемишльського, коронного підчашого Миколая Даниловича (?—1676) та його дружини Аполінарії Немоєвської[10] (пол. Apolinara Niemojewska) гербу Роля[11]. З тестем мав непорозуміння (тесть оскаржував у Люблінському трибуналі напади, насилля в маєтку Рихціце 1672 року). Невдовзі помирились, тесть відступив йому королівщину Ляшки. Мав 7 дітей, з них:

К. Несецький стверджував, що він мав три доньки:

Примітки

  1. Wacław Jan Zamoyski z Zamościa h. Jelita (ID: 14.186.92). (пол.)
  2. Zamoyscy (01) Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  3. Lasocki Z. Cetner Aleksander (†1675)… — S. 238.
  4. Prszyboś K. (opracował). Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 153. (пол.)
  5. Mniszchowie Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  6. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 106. (пол.)
  7. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 1. — S. 241.
  8. Danilowiczowie (01) Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  9. Boniecki A. Herbarz polski — Cz. 1. — T. 2. — S. 327.
  10. Lasocki Z. Cetner Aleksander (†1675)… — S. 239.
  11. Apolinara Niemojewska h. Rola (ID: 4.160.205)
  12. Hubków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 200. (пол.) — S. 200. (пол.)
  13. Potoccy (02) Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  14. іноді зустрічається припущення, що її ім'я Зофія? → Див.: Potoccy (03) Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  15. Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 53. (пол.)

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.