1-й Польський корпус (Російська імперія)

1-й Польський корпус у Росії (пол. I Korpus Polski w Rosji) — корпус, утворений 24 липня 1917 року в Мінську із польських і литовських військовослужбовців,[1] які служили на Західному та Північному фронтах російської армії.[2]

1-й Польський корпус у Росії
I Korpus Polski w Rosji
Знак 1-го корпусу
На службі 24 липня 1917–21 травня 1918
Країна  Росія,
Друга Польська Республіка
Вид піхота
Тип сухопутні
Битви битва за Бобруйськ (1918)
бої за Мінськ (1918)
Командування
Командувач Йосип Довбор-Мусницький

Після визнання Регентської ради у травні 1918 року здався німецьким військам у Бобруйську. Воякам дозволили безпечний прохід до Варшави, де вони влилися до складу новоствореного Війська Польського.

Історія

6 серпня 1917 головнокомандувач збройних сил Тимчасового уряду Лавр Корнілов призначив командиром 1-го польського корпусу Йосипа (Юзефа) Довбора-Мусницького.[2]

У корпусі було чимало литовських вояків.[1] Улітку 1917 року особливо багато литовців було у 1-му полку (500 осіб) і 2-му полку (понад 400 душ). 3-й та 4-й полки теж налічували у своїх лавах багато литовців, а «запасний» полк мав у своєму складі 1000 литовців.[1].

У хаотичний період наприкінці Першої світової війни на Східному фронті 1-й польський корпус воював проти більшовицької Червоної Армії та взаємодіяв із військами німецького Обер Осту під час узяття Мінська.

Після підписання Берестейського миру, за яким всю Польщу і Білорусь передали Німеччині, корпус Довбора-Мусницького ще 3 місяці залишався в Білорусі, перегрупувавшись і виконуючи поліційні обов'язки за німецької окупаційної влади. 21 травня 1918 року Довбор-Мусницький після визнання Регентської ради підписав угоду з німцями, за якою корпус погоджувався на роззброєння та розформування, після чого, так чи інакше, його частини відійшли до Польщі, сформувавши ядро польської армії, що виявилося вирішальним пізніше того ж року під час заснування польських збройних сил.[2] Вояки, що залишилися в Росії, здебільшого влилися в 2-й Польський корпус у Росії (насамперед 4-та стрілецька дивізія).

Організаційний склад
  • Резервна бригада:
    • 1-й резервний полк,
    • 2-й резервний полк,
  • Офіцерський легіон (грудень 1917) / Лицарський легіон (20 квітня 1918);
  • 1-ша артилерійська бригада
  • 2-га артилерійська бригада;
  • 1-й дивізіон важкої артилерії;
  • бронепотяг «Związek Broni»;
  • авіація 1-го Польського корпусу (19 серпня 1917)
  • 1-й інженерний полк
  • 1-ша стрілецька дивізія (осінь 1917 р.)
    • 1—4 польські стрілецькі полки (лютий 1917 р.);
    • 1-ша артилерійська бригада;
    • інженерна рота[3]
  • 2-га стрілецька дивізія (осінь 1917 р.)
    • 5—8 польські стрілецькі полки (лютий 1917 р.);
    • 2-га артилерійська бригада;
    • інженерна рота[3]
  • 3-тя стрілецька дивізія (осінь 1917 р.)
    • 9—12 польські стрілецькі полки (лютий 1917 р.);
    • 3-тя артилерійська бригада;
    • інженерна рота[3]
  • Польська пікінерська дивізія (весна 1918)
    • 1-й пікінерський полк (створений 15 вересня 1917 р.)
    • 2-й пікінерський полк (створений 20 листопада 1917 р.)
    • 3-й пікінерський полк (створений 14 листопада 1917 р.)
    • 1-й кінно-артилерійський дивізіон (3 кінні батареї);
    • кінна саперна рота[3]

Див. також

Примітки
  1. Steponaitis, V., ред. (1925). Kareivio laiškas kareiviams [A Soldier's letter to Soldiers]. Karo Archyvas (лит.) I. Kaunas: Vyriausiojo Štabo Karo Mokslo Skyrius. с. 249. ISSN 1392-6489.
  2. Thomas, 2018, с. 23.
  3. Thomas, 2018, с. 22.

Посилання

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.