Сухопутні війська Польщі

Сухопутні війська Польщі (пол. Wojska Lądowe Rzeczypospolitej Polskiej; WL) — один з чотирьох видів Збройних сил Республіки Польща, поряд з Військово-повітряними силами, Військово-морським флотом і Силами спеціальних операцій Польщі.

Сухопутні війська
пол. Wojska Lądowe
Емблема Сухопутних військ Польщі
Засновано 1918
Країна  Польща
Вид Збройні сили
Тип сухопутні війська
Роль ведення сухопутної війни
Чисельність ~ 77 000
штаб  Варшава
Війни/битви Польсько-українська війна
Польсько-Чехословацька війна
Польсько-радянська війна
Польсько-литовська війна
Друга світова війна
Війна в Іраку
Війна в Афганістані
Командування
Командувач  генерал-лейтенант
Збіґнєв Ґловєнка
Начальник штабу генерал-майор
Анджей Мілановський
Знаки розрізнення
Прапор

Медіафайли на Вікісховищі

Чисельність військ становить близько 60 тисяч військовослужбовців. Війська активно беруть участь в операціях НАТО — в Афганістані, Іраку, Республіці Чад.

Історія

Структура Сухопутних військ Польщі
Вхід до штаб Сухопутних військ в варшавській цитаделі
Солдати 12-ї Щецинської механізованої дивізії

Сучасні польські сухопутні війська сформувалися після Другої світової війни за підтримки Радянського Союзу. До теперішнього часу на озброєнні військ знаходиться багато радянської або випущеної за радянською ліцензією зброї.

Після війни в Польщі було створено сім військових округів, потім в 1949 році, коли міністром оборони Польщі став маршал К. Рокоссовський, їх кількість зменшилася до чотирьох, а з 1953 року до 1992 року було три військові округи (Поморський, Сілезький і Варшавський). Два округу, розгорнуті біля німецького кордону, в 1990 році мали по чотири дивізії, які були розгорнуті відповідно до радянської військової доктрини[1]. В третьому окрузі була тільки одна дивізія

Штатна чисельність становила 205 тисяч військовослужбовців, з яких 168 тисяч були строковиками. Із закінченням холодної війни чисельність була значно скорочена. Замість дев'яти дивізій залишилося чотири дивізії і шість бригад. С 1999 року залишилося тільки два округи: північний Поморський зі штабом в Бидгощі і південний Сілезький (Шльонський) зі штабом у Вроцлаві.

Після створення Інспекторату забезпечення Збройних сил[2] (пол. Inspektorat Wsparcia Sił Zbrojnych) структура сухопутних військ значно змінилася.

У вересні 2018 року було оголошено про формування нової 18-ї дивізії. Вона буде створена на базі 1-ї Варшавської бронетанкової бригади та 21-ї бригади підгалянських стрільців, до її складу увійде також сформована з нуля нова механізована бригада. Ця дивізія стане четвертою у складі Збройних Сил Польщі, буде дислокуватися на східному березі Вісли в районі Седльце неподалік кордону з Республікою Білорусь.[3]

Структура

З'єднання

Окремі бригади

  • 1-ша бригада армійської авіації (Іновроцлав)
  • 6-та повітряно-десантна бригада імені бригадного генерала Станіслава Франтішека Сосабовського (Краків)
  • 9-та бригада підтримки головного командування видів Збройних Сил (Бялобжегі)
  • 15-та бригада забезпечення управління
  • 21-ша бригада гірських стрілців (Ряшів)
  • 25-та бригада повітряної кавалерії імені князя Юзефа Понятовського (Томашув-Мазовецький)
  • бригада забезпечення управління Міжнародного корпусу Північ-Схід (Старгард-Щецинський) 

Окремі полки

4-й полк хімічного захисту з Бродниці

Окремі батальйони

  • 100-й батальйон зв'язку (Щецин) - підрозділ Міжнародного корпусу Північ-Схід
  • 104-й батальйон забезпечення — підрозділ Міжнародного корпусу Північ-Схід
  • центральна група психологічних операцій (Бидгощ)

Навчальні підрозділи

  • Навчальний центр Сухопутних військ імені Стефана Чарнецького (Познань)
  • Вища офіцерська школа Сухопутних військ імені генерала Тадеуша Костюшка (Вроцлав)
  • Навчальний центр артилерії і озброєння імені генерала Юзефа Бема (Торунь)
  • Навчальний центр зв'язку та інформатики (Зегже, Мазовецьке воєводство)
  • Навчальний центр військово-медичних служб (Лодзь)
  • Навчальний центр пошуково-рятувальної служби (Бидгощ)
  • Навчальний центр для миротворчих сил (Кельці)
  • 1-й навчальний центр підготовки водіїв (Грудзьондз)
  • 2-й навчальний центр підготовки водіїв (Оструда)
  • Школа молодших командирів (підофіцерів) Сухопутних військ (Зегже)
  • Школа молодших командирів Сухопутних військ (Познань)
  • Школа молодших командирів Сухопутних військ (Вроцлав)
  • Школа молодших командирів Сухопутних військ (Торунь)
  • Навчальний полігон Сухопутних військ (Маломіце, Любуське)
  • Навчальний полігон Сухопутних військ (Біла Піска)
  • Навчальний полігон Сухопутних військ (Нова Демба)
  • Навчальний полігон Сухопутних військ (Венджін, Любуське)

Інші формування та об'єкти

  • Три бази зберігання обладнання
  • Сім регіональних матеріальних баз
  • Чотири окружних технічних центру
  • Сім регіональних технічних центрів
  • Сім військових госпіталів
  • Десять військово-транспортних команд
  • Шістнадцять воєводських військових штабів
  • 128 призовних пунктів
  • Гауптвахта (Цеханув)

Техніка, боєприпаси і амуніція

Польські сухопутні війська мають близько 900 танків, в основному польських T-72, понад 1600 БМП і понад 140 вертольотів. Війська включають механізовані і бронетанкові частини, ракетно-артилерійські війська, війська протиповітряної оборони, інженерні війська, хімічні війська, війська зв'язку та інформатики, аеромобільні війська.

Командування

Командувачі сухопутними військами

Збігнев Гловенка

Штаб Сухопутних Військ

  • Заступник командувача Сухопутних військ — начальник Штабу генерал дивізії Анджей Маліновський
  • Заступник начальника Штабу бригадний генерал Марек Мехежинський 
  • Керівник Координаційного Відділу полковник Анджей Завада 
  • Керівник управляння Особистими Ресурсами (G-1) полковник Еугеніуш Шайбель 
  • Керівник управляння Розвідки і РЕБ (G-2) полковник Славомір Флорек 
  • Керівник управляння Сухопутних Операцій (G-3) ​​полковник Вєслава Вавжиняк 
  • Керівник управляння Планування і Логістики (G-4) полковник Богдан Дзєвульский 
  • Керівник управляння Планування Розвитку Сухопутних військ (О-5) полковник Вєслав Дзяловий 
  • Керівник управляння Командування та Зв'язку (G-6) полковник Кароль Гульбас 
  • Керівник управляння Економічного і Матеріального Планування (G-8) полковник Славомір Ланцуцький

Відділ Навчання Сухопутних військ

  • Керівник Відділу Навчання Сухопутних військ бригадний генерал, пілот Даріуш Вроньскі
  • Заступник начальника Відділу Навчання Сухопутних військ — керівник бронетанкових та механізованих військ полковник Даріуш Горняк
  • Керівник відділу навчання Ракетних військ і Артилерії полковника Ярослава Крашевський
  • Керівник відділу навчання ППО полковник Єжи Палубяк
  • Керівник відділу навчання Аеромобільних військ та Інструктажу пілотів бригадний генерал, пілот Даріуш Вроньскі
  • Керівник відділу навчання Інженерних військ полковник Даніель Круль
  • Керівник відділу навчання ЗЗМУ полковник Ярослав Стоцкі
  • Керівник відділу навчання Військової освіти полковник Збігнєв Блажевіч
  • Керівник відділу навчання Планування і Координації полковник Анджей Купіс
  • Керівник відділу Навчальної бази підполковник Роберт Веремєчик[9]

Див. також

Примітки

  1. Chris Westhorp, 'The World's Armies,' Salamander Books, 1991, p.92 ISBN 0-517-05240-7 (англ.)
  2. http://www.iwspsz.wp.mil.pl/
  3. Польща створює нову дивізію на східному кордоні. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 10 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  4. У деяких країнах, наприклад, в США і Великій Британії, історично склалося іменувати кавалерією деякі бронетанкових з'єднань і повітряних (зазвичай вертолітних) тактичних або розвідувальних частин. Таке найменування у них перейняла і сучасна Польща.
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 31 березня 2014.
  6. Польща збільшить військо на кордоні з РФ. https://dt.ua/. Дзеркало тижня. 18 жовтня 2018. Процитовано 19 жовтня 2018.
  7. http://www.prezydent.pl/aktualnosci/najnowsze-informacje/art,837,zmiana-na-stanowisku-dowodcy-wojsk-ladowych.html
  8. http://www.mmkoszalin.eu/artykul/general-zbigniew-glowienka-dowodca-wojsk-ladowych-132968.html
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 2 квітня 2014.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.