295-та піхотна дивізія (Третій Рейх)

295-та піхотна дивізія (нім. 295. Infanterie-Division) піхотна дивізія Вермахту часів Другої світової війни. Дивізія брала участь у боях на східному фронті, зокрема в Сталінградській битві. Також вона неофіційно була відома як «Дивізія Доппелькопфа» або «Дивізія коней».

295-та піхотна дивізія (Третій Рейх)
295. Infanterie-Division
Емблема 295-ї піхотної дивізії Вермахту
На службі 10 лютого 1940 травень 1945
Країна  Третій Рейх
Належність  Вермахт
Вид  Сухопутні війська
Роль піхота
Чисельність піхотна дивізія
У складі 9-й армійський корпус
43-й армійський корпус
32-й армійський корпус
4-й армійський корпус
39-й армійський корпус
44-й армійський корпус
51-й армійський корпус
14-й армійський корпус
70-й армійський корпус
33-й армійський корпус
Прізвиська

«Дивізія Доппелькопфа»
(нім. Doppelkopf-Division)

«Дивізія коней»'
(нім. Pferdedivision)
Війни/битви

Друга світова війна Східний фронт

Командування
Визначні
командувачі
генерал-майор Отто Корфес

Бойовий шлях

  • Німеччина: з лютого по травень 1940 року
  • Західний фронт: Бельгія та Франція з травня 1940 по червень 1941 року
  • Східний фронт: Група армій «Південь» з червня 1941 по серпень 1942 року
  • Східний фронт: Сталінградська битва з вересня 1942 по січень 1943 року
  • Норвегія: березень 1943 — травень 1945 року

Дивізія була сформована 10 лютого 1940 року під час 8-ї хвилі мобілізації Вермахту з особового складу XI-го військового округу.

295-та дивізія була так званою «Шпіццен-дивізією», тобто дивізією, що просунулася найдалі на схід з осені 1941 року до літа 1942 року. Дивізія за цей час мала найбільші втрати в 17-й армії.

295-та дивізія брала участь у Сталінградській битві в складі 6-ї армії.

295-а піхотна дивізія у вересні 1942 року вела бої за Мамаїв курган, з жовтня 1942 р. за хімічну фабрику «Лазур». Дивізія була повністю знищена в січні 1943 року в Сталінграді.

Після оточення 295-ту дивізію було реорганізовано. Піхотна дивізія за наказом від 12 лютого 1943 року була сформована у якості кампфгрупи, а з 31 березня 1943 року була залучена для оборони Норвегії. У квітні 1945 року 295-а піхотна дивізія здалася британським військам в Норвегії.

Підпорядкування 295-ї дивізії під час Другої світової війни
дата армійський корпус армія група армій театр
Травень 1940 року резерв ОКГ - Бельгія
Червень 1940 року IX 2-га «A»
Липень 1940 року XLIII 16-та Лілль, Франція
Серпень 1940 по квітень 1941 року XXXII 9-та Руан, Франція
Травень 1941 року IV 17-та Південна Польща
З червня по липень 1941 року «Південь» Перемишль, Вінниця, Україна
Серпень 1941 року XLIX Умань, Україна
Вересень 1941 року резерв Дніпро, Україна
Жовтень 1941 року IV Полтава, Україна
З листопада 1941 р. По січень 1942 р XLIV Бахмут, Донецьк, Україна
З лютого по липень 1942 року IV Бахмут
Серпень 1942 року LI шості «B» Росош
Вересень 1942 року XIV Сталінград
З жовтня по листопад 1942 року LI
Грудень 1942 по лютий 1943 року «Дон»
З квітня по липень 1943 року нове формування Резервна армія Вермахту - -
Серпень 1943 року LXX Армія «Норвегія» Норвегія
З вересня 1943 по грудень 1944 року XXXIII Молде, Норвегія
Січень — квітень 1945 року 20-та гірська

Золочівська різанина в липні 1941 року

Вермахт був причетний до погромів та вбивств цивільного населення у місті Золочів, Львівської області в липні 1941 року. В погромі брали участь військовослужбовці 295-ї дивізії.[1]

Полковник Отто Корфес доручив відновити порядок командиру батальйону підполковнику Пацвалу. Це врятувало частину мирних жителів від розстрілу бійцями дивізіону Ваффен-СС «Вікінг» . Але втручання підполковника Пацвала було недостатньо рішучим, тому СС продовжила вбивства 4 липня 1941 року.

Бійня в Білій Церкві в серпні 1941 року

295-та дивізія в серпні 1941 року, була причетна до вбивств цивільного населення міста Біла Церква. Під час різанини було вбито 90 дітей. В розстрілах, здійснених зондеркомандою 4-а (айнзатцгрупа «С»), загинуло від 800 до 900 мирних жителів.

Сталінградська битва

Під час масованого наступу на центр міста Сталінграда 13-го вересня 1942 року 295-та і 71-ма піхотні дивізії наступали в авангарді. Вони вступили в бій з радянськими військами, які пішли в контрнаступ на північний захід з Мамаєвого кургану, контрудар вдалося відбити. В результаті вдалося сформувати плацдарм в центрі Сталінграду.[2]

Після важких вуличних боїв у центрі міста та на схилах Мамаєвого кругану 14 вересня, боєздатними залишилися 7 з 9 піхотних батальйонів (7 піхотних батальйонів та 1 розвідувальний батальйон). 2 з них чисельністю 500—700 чоловік, 3 налічували 400—500 бійців та 2 з 300—400 бійцями.

Північний бойовий розподіл 295-ї піхотної дивізії на Мамаєвіому кургані
Південний бойовий розподі 295-ї піхотної дивізії між Крутою та Довгою Балками

15-го вересня дивізія зайняла висоту Мамаїв курган і відбила атаки 10-ї дивізії НКВД.

16-го вересня 1942 року 516-та та 517-та піхотні полки вели бої на лівому фланзі дивізії проти зведеного загону ЧА за робітничt селище заводу «Червоний Жовтень», а 518 піхотна рота — з частинами 39-го Гвардійського полку і 112-ї Стрілецької дивізії за контроль над Мамаєвим курганом. Вранці пагорб штурмували чотири радянські піхотні батальйони, атаки були відбиті.

20 вересня танкові 24-та танкова дивізія була відправлена на підкріплення 295-й дивізії в район Мамаєвого кургану.

26-го вересня в дивізії залишалося два батальйони чисельністю 400—500 чоловік, 4 батальйони налічували 300—400 бійців та 1 батальйон з менш як 300 бійцями. Дивізія була повністю виснажена. За час Сталінградської битви 14 по 26 вересня німецькі війська втратили 1000 солдатів 71-ї і 295-ї дивізій загиблими, 3000 пораненими та 100 зниклими безвісти.[3]

Структура

  • 516 піхотний полк, (з 15 жовтня 1942 року 516 гренадерський полк)
    • I—III батальйони.
  • 517 піхотний полк, (з 15 жовтня 1942 року 517 гренадерський полк)
    • I—III. батальйони.
  • 518 піхотний полк, (з 15 жовтня 1942 року 518 гренадерський полк)
    • I—III батальйони.
  • артилерійський полк
  • протитанкова група
  • розвідувальний батальйон

Командування

Командири 295-го ID
Дата початку ранг ім'я
Лютий 1940 року Генерал-майор / генерал-лейтенант Герберт Гайтнер
Грудень 1941 року Полковник / генерал-майор Карл Гюмбель
Травень 1942 року Генерал-майор Рольф Вутманн
Листопад 1942 року Полковник / генерал-майор Отто Корфес
Квітень 1943 року Генерал-майор / генерал-лейтенант Рудольф Дінтер
1944 генерал-лейтенант Карл-Людвіг Райн
Січень 1945 року генерал-лейтенант Зігфрід Махольц

Примітки

Виноски
    Джерела
    1. Золочів мовчить.
    2. Сталинград - сентябрьские бои. ww2.kulichki.net. Процитовано 4 листопада 2019.
    3. "Мы штурмуем Сталинград и возьмем его...". Второй штурм твердыни на Волге. Военное обозрение (рос.). Процитовано 4 листопада 2019.
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.