295-та піхотна дивізія (Третій Рейх)

Вермахт був причетний до погромів та вбивств цивільного населення у місті Золочів, Львівської області в липні 1941 року. В погромі брали участь військовослужбовці 295-ї дивізії.[1]

Полковник Отто Корфес доручив відновити порядок командиру батальйону підполковнику Пацвалу. Це врятувало частину мирних жителів від розстрілу бійцями дивізіону Ваффен-СС «Вікінг» . Але втручання підполковника Пацвала було недостатньо рішучим, тому СС продовжила вбивства 4 липня 1941 року.

295-та дивізія в серпні 1941 року, була причетна до вбивств цивільного населення міста Біла Церква. Під час різанини було вбито 90 дітей. В розстрілах, здійснених зондеркомандою 4-а (айнзатцгрупа «С»), загинуло від 800 до 900 мирних жителів.

Під час масованого наступу на центр міста Сталінграда 13-го вересня 1942 року 295-та і 71-ма піхотні дивізії наступали в авангарді. Вони вступили в бій з радянськими військами, які пішли в контрнаступ на північний захід з Мамаєвого кургану, контрудар вдалося відбити. В результаті вдалося сформувати плацдарм в центрі Сталінграду.[2]

Після важких вуличних боїв у центрі міста та на схилах Мамаєвого кругану 14 вересня, боєздатними залишилися 7 з 9 піхотних батальйонів (7 піхотних батальйонів та 1 розвідувальний батальйон). 2 з них чисельністю 500—700 чоловік, 3 налічували 400—500 бійців та 2 з 300—400 бійцями.

Північний бойовий розподіл 295-ї піхотної дивізії на Мамаєвіому кургані

Південний бойовий розподі 295-ї піхотної дивізії між Крутою та Довгою Балками

15-го вересня дивізія зайняла висоту Мамаїв курган і відбила атаки 10-ї дивізії НКВД.

16-го вересня 1942 року 516-та та 517-та піхотні полки вели бої на лівому фланзі дивізії проти зведеного загону ЧА за робітничt селище заводу «Червоний Жовтень», а 518 піхотна рота — з частинами 39-го Гвардійського полку і 112-ї Стрілецької дивізії за контроль над Мамаєвим курганом. Вранці пагорб штурмували чотири радянські піхотні батальйони, атаки були відбиті.

20 вересня танкові 24-та танкова дивізія була відправлена на підкріплення 295-й дивізії в район Мамаєвого кургану.

26-го вересня в дивізії залишалося два батальйони чисельністю 400—500 чоловік, 4 батальйони налічували 300—400 бійців та 1 батальйон з менш як 300 бійцями. Дивізія була повністю виснажена. За час Сталінградської битви 14 по 26 вересня німецькі війська втратили 1000 солдатів 71-ї і 295-ї дивізій загиблими, 3000 пораненими та 100 зниклими безвісти.[3]