Піхотна дивізія Вермахту

Піхо́тна диві́зія вермахту (нім. Infanterie-Divisionen der Wehrmacht або Inf.Div) — основне загальновійськове тактичне з'єднання, піхотна дивізія сухопутних військ у складі Збройних сил Третього рейху, яка призначалась для ведення бойових дій на сухопутному ТВД у складі армійських корпусів (польових армій), а іноді й самостійно.

Організаційно-штатна структура 5-ї піхотної дивізії вермахту. 1940
Типова структура піхотної дивізії вермахту 1-ї хвилі.

Піхотна дивізія вермахту складалась з трьох піхотних полків (по три піхотних батальйони в кожному), одного артилерійського полку (3 легких та один важкий артилерійські дивізіони), розвідувального батальйону, протитанкового дивізіону, саперного батальйону, батальйону зв'язку, медичного батальйону, запасного батальйону та тилових служб.

Історія

16 березня 1935 року на основі збройних сил Веймарської республіки — рейхсвера — створюються нові збройні сили нацистської Німеччини — вермахт. За станом на 1934 рік сухопутні війська Німеччини налічували 21 піхотну дивізію. З введення в 1935 році військової повинності, і до початку війни вермахт мав уже 41 піхотну дивізію (з 1-ї по 46-ту, піхотних дивізій з номерами 13, 37, 40, 42 і 43 у складі вермахту ніколи не існувало).

Під час війни пройшло 35 так званих «хвиль мобілізації» нових дивізій. Остання зі сформованих піхотних дивізій носила номер 719, хоча всього за час війни було сформовано тільки 294 піхотні дивізії. Деякі з цих дивізій переформували в мотопіхотні дивізії, а деякі з часом розформували. Решта дивізій з 719 були навчальними (нім. Feldausbildungsdivisionen), охорони (нім. Sicherungsdivisionen), гарнізонними (нім. Bodenstaendige Divisionen), дивізіями берегової оборони (нім. Kuestenverteiligungsdivisionen), запасними та навчальними (нім. Ersatz- und Ausbildungsdivisionen) дивізіями.

В останні роки війни формальний статус дивізій отримали деякі бойові групи — імпровізовані бойові частини, котрі значно поступалися звичайним піхотним дивізіям за чисельністю.

З розв'язанням війни у вересні 1939 — 38 німецьких піхотних дивізій брали участь у Польській кампанії, 38 дивізій у цей час знаходилися на Західному фронті.

У 1940 — 5 дивізій брали участь в Норвезькій кампанії.

У травні 1940 — до початку Французької кампанії вермахт мав 141 піхотну дивізію, 123 з яких брали участь у боях у Франції, 5 входили до складу окупаційних військ в Польщі, 5 перебували в Данії і Норвегії, а 8 залишалися для забезпечення оборони Рейху. Після Французької кампанії 23 піхотні дивізії були розформовані або перетворені.

Гвинтівка Karabiner 98k
Пістолет-кулемет MP-40
Вогнемет Flammenwerfer 35
81-мм важкий міномет Granatwerfer 34
37-мм протитанкова гармата Pak 35/36
75-мм легка піхотна гармата leGebIG 18
Легкий розвідувальний бронеавтомобіль Sd.Kfz. 221 у голові колони німецької дивізії. Червень 1942

1941 — 4 дивізії брали участь у Балканській кампанії.

1941 — до початку війни з Радянським Союзом вермахт мав 152 дивізії, з яких 100 перебували на сході[Прим. 1][1][Прим. 2][2], 38 — на заході, 8 — в Норвегії, 8 — на Балканах, одна в Данії і одна у Фінляндії. Після початку боїв число дивізій на Сході зросло до 119.

1944 — до початку висадки союзників у Нормандії, на оборонних позиціях Атлантичного валу у Франції, Бельгії та Голландії знаходилося 17 піхотних дивізій.

Хоча дивізії не завжди мали однакову структуру, відмінності в їхньому штатному розкладі були мінімальні. Значні організаційні відмінності зустрічалися дуже рідко. Більшість німецьких дивізій також мали один польовий запасний батальйон, що складався з 3-5 рот.

Структура дивізії

Чисельність та оснащеність озброєнням

Піхотні дивізії першої хвилі у відповідності до штатного розкладу (нім. Kriegsstärkenachweis, KStN) мали (без урахування польового запасного батальйону): 518 офіцерів, 102 службовці, 2 573 унтер-офіцери і 13 667 солдатів; загальна чисельність дивізії становила 16 860 осіб. Жіночого персоналу у складі піхотних дивізій не було.

Озброєння дивізії складалося з: 3 681 пістолета, 12 609 гвинтівок Mauser 98, 312 пістолетів-кулеметів MP-40, 90 протитанкових рушниць Panzerbüchse 39, 425 ручних кулеметів MG-34, 110 станкових кулеметів, 84 50-мм легких мінометів Granatwerfer 36, 54 81-мм важких мінометів Granatwerfer 34, 75 37-мм протитанкових гармат Pak 35/36, 20 75-мм легких піхотних гармат leGebIG 18, 36 105-мм легких піхотних гаубиць leFH 18, 6 150-мм важких полкових гармат sIG 33, 12 150-мм важких польових гаубиць sFH 18, 9 вогнеметів Flammenwerfer 35 і 3 легких розвідувальних бронеавтомобілі Sd.Kfz. 221.

Транспортними засобами дивізії були: 1 743 верхових коні, 3 632 тяглових коні, 895 возів, 31 причеп, 500 велосипедів, 530 мотоциклів (190 з колясками), 394 автомобілів, 536 вантажівок (67 з причепами).

Командування та штаб

Командир дивізії (нім. Divisionskommandeur) — генерал-майор/генерал-лейтенант[3].

Штаб дивізії (98 офіцерів та фельдфебелів):
Оперативний відділ штабу:

Відділ ад'ютантів персоналу штабу:

Управління квартирмейстера штабу:

Підрозділи забезпечення штабу: мотоциклетний кур'єрський взвод, картографічний або друкарський взвод з 2-мя кулеметами.

Транспорт штабу дивізії: 2 автобуси; 29 легкових та вантажних автомобілі; 17 мотоциклів; декілька верхових коней.

Бойові частини
Піхотний полк

3 піхотні полки по 3 049 осіб (чисельність: 75/7/493/2474 (офіцери/службовці/унтер-офіцери/солдати).

Командування полку:

Кожен полк мав у складі:

Піхотний батальйон (у дивізії — 9)

Штат батальйону нараховував: командира (оберст-лейтенант або майор), 13 офіцерів, 1 службовець, 846 унтер-офіцерів і солдатів і мав 131 коня.

У складі кожного батальйону:

Рота полкової артилерії (на кінній тязі)
6 75-мм легких гармат, 2 150-мм важкі гармати
Рота винищувачів танків (моторизована) (нім. Panzerjägerkompanie)
12 37-мм протитанкових гармат, 4 ручних кулемети (командир — обер-лейтенант)
Колонна легкої піхоти (нім. leichte Infanteriekolonne)
Розвідувальний загін (нім. Aufklärungsabteilung) (чисельність
19/2/90/512):
  • штаб,
  • моторизований розвідувальний взвод (9 ручних кулеметів)
  • відділення велосипедистів (нім. Radfahrschwadron): 9 ручних кулеметів, 2 станкових кулемети, 3 легких міномети
  • важкий (моторизований) дивізіон: 2 75-мм легких піхотних гармати, 3 37-мм протитанкових гармати, 3 легких бронеавтомобілі.
Моторизований загін винищувачів танків (нім. Panzerjägerabteilung)
  • штаб і взвод зв'язку;
  • 3 роти винищувачів танків: 12 37-мм протитанкових гармат, 6 ручних кулеметів.

Усі частини дивізії, за винятком штабу та роти винищувачів танків, використовували кінну тягу.

Артилерія
Артилерійський полк (чисельність
114/10/427/2321 (офіцери/службовці/унтер-офіцери/солдати):
  • штаб і взвод зв'язку;
  • 3 легких артилерійських дивізіони:
    • штаб,
    • взвод зв'язку
    • взвод коректувальників,
    • по 3 батареї — в кожній 4 105-мм легкі польові гаубиці і два ручних кулемети.
  • Артилерійська колона.
  • Важкий артилерійський дивізіон:
    • штаб,
    • взвод зв'язку,
    • коригувальний взвод;
    • картографічний взвод,
    • по 3 батареї — в кожній 4 важкі польові гаубиці.

Підрозділи підтримки та забезпечення
Саперний батальйон (командир батальйону — майор; чисельність
17/1/60/442 (офіцери/службовці/унтер-офіцери/солдати):
  • штаб
  • батальйонний оркестр,
  • 3 саперні роти (2 на кінній тязі, 1 моторизована), 3 протитанкових рушниці, 3 вогнемети.
  • 1 моторизована колона мостоукладальників.
  • 1 легка моторизована саперна колона.
Батальйон зв'язку
штаб, телефонна рота (частково моторизована), 1 радіорота (моторизована), 1 легка рота зв'язку (моторизована).
Тилові служби
продовольчий загін, пекарна рота, скотобійний взвод (всі моторизовані).
Служби постачання
6 колон постачання (3 кінні, 3 моторизовані), паливна колона, ремонтна рота, рота постачання.
Медичні служби
2 медичні роти (1 кінна, 1 моторизована), 1 польовий госпіталь (моторизований), 2 моторизовані санітарних взводи.
Ветеринарні служби
1 ветеринарна служба (кінна).
Військова поліція
взвод військової поліції.
Поштова служба
поштове відділення (моторизований).

Штат, озброєння та військова техніка піхотних дивізій вермахту за роками
Особовий склад 1-ша
хвиля
мобілізації[5]		 2-га
хвиля
мобілізації		 3-тя
хвиля
мобілізації		 4-та
хвиля
мобілізації		 Піхотні
дивізії
1944 року		 Піхотні
дивізії
1945 року[6]
Офіцери518491578491333352
Службовці1029894997029
Унтер-офіцери2 5732 2732 7222 1652 1641 947
Рядові13 66712 41114 50712 26410 205[7]9 581[8]
Загалом16 86015 27317 90115 01912 77211 909
Зброя та озброєння 1-ша
хвиля
мобілізації		 2-га
хвиля
мобілізації		 3-тя
хвиля
мобілізації		 4-та
хвиля
мобілізації		 Піхотні
дивізії
1944 року		 Піхотні
дивізії
1945 року
Пістолети3 6813 8014 6403 6392 0131 563
Гвинтівки12 60910 82811 42310 8078 5987 594
Кулемети535459709457716536
Польова артилерія26==202535
Протитанкові гармати75===23[9]11[9]
Важкі гармати та міномети48===4337
Мотоцикли530497425529168138
Танки394393330359167146
Вантажні автомобілі536509248536370185
Коні5 3754 8546 0334 0773 979----

Див. також

Примітки
Виноски
  1. За даними Б. Мюллер-Гіллебранда станом на 22 червня 1941 року вермахт розгорнув проти Червоної армії 154 дивізії: серед яких 100 було піхотних, 19 танкових, 11 моторизованих, 9 охорони, 5 Ваффен-СС, 4 легких, 4 гірських, 1 поліції СС та 1 кавалерійська.
  2. Водночас, за даними Мельтюхова М. І. на 22 червня 1941 року вермахт для проведення Східної кампанії мав 101 піхотну дивізію, 4 легких піхотних, 4 гірсько-піхотних, 10 моторизованих, 19 танкових, 9 охорони, 5 Ваффен-СС з 1 бойовою групою СС та 1 кавалерійська. До складу сил входили також 1 моторизована бригада, 1 моторизований піхотний полк та зведене з'єднання СС. Загалом угруповання вермахту мало понад 155 розрахункових дивізій, що становило 73,5 % від загальної чисельності військ збройних сил нацистської Німеччини.
Джерела
  1. Mueller-Hillebrand B., Das Heer, 1933—1945. vol. II, E.S. Mittler & Sohn, 1969, pp. 161—162.
  2. Место «Восточного похода» в стратегии Германии 1940—1941 гг. и силы сторон к началу операции «Барбаросса»
  3. Divisionsstab (Infanterie-Division) (Wehrmacht) Gliederung 1939/1940
  4. фактично начальник штабу дивізії
  5. Alex Buchner: Das Handbuch der deutschen Infanterie 1939—1945, Dörfler Zeitgeschichte, ISBN 3-89555-041-8, S. 9.
  6. Verfügung OKH Nr. I/21000/44 (Geh.KdoS.)
  7. додатково до штату входило 1 455 російських добровольців-гіві
  8. в тому числі 698 російських добровольців-гіві
  9. 10 штурмових гармат

Джерела

Література
  • Дробязко С. И.; Савченков И. Вторая мировая война 1939—1945. Пехота вермахта. — М.: АСТ, 1999. — 48 с. — (Военно-историческая серия «СОЛДАТЪ»). — 7000 экз. — ISBN 5-237-04084-5.
  • Буркхарт Мюллер-Гиллебранд. Сухопутная армия Германии, 1939—1945 гг. — М.: Изографус, Эксмо, 2002. — 800 с. — 5000 экз. — ISBN 5-94661-041-4.
  • Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 1st—290th Infantry Divisions in World War II. — Paderborn: Stackpole Books, 2007. — Vol. 1. — 400 p. — (Stackpole military history series). — ISBN 0-811-73416-1.
  • Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 291st—999th Infantry Divisions, Named Infantry Divisions and Special Divisions in World War II. — Paderborn: Stackpole Books, 2007. — Vol. 2. — 400 p. — (Stackpole military history series). — ISBN 0-811-73437-4.

Посилання

Відео


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.