91 Водолія

91 Водолія (Псі1 Водолія, ψ1 Aqr) — потрійна зоряна система[7], що розташована приблизно за 150 світлових років (45,5 пк) від Землі в сузір'ї Водолія[1]. Зорю можна побачити неозброєним оком (видима зоряна величина дорівнює +4,248m)[2]. Навколо головного компонента системи, 91 Водолія А, обертається, як мінімум, одна планета.

91 Водолія

Система 91 Водолія в інтерпретації художника
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Водолій
Пряме піднесення 23г 15х 53.49482с[1]
Схилення –9° 05′ 15.8546″[1]
Видима зоряна величина (V) +4,21-4,248[2]
Характеристики
Спектральний клас
Показник кольору (B−V) +1.104[2]
Показник кольору (U−B) +1.035[2]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: +368.78[1] мас/р
Схил.: –17.16[1] мас/р
Паралакс (π) 21.77[1] ± 0.29[1] мас
Відстань 150 св. р.
(45,5 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV)
Фізичні характеристики
Маса1.74 ± 0.35[3] M☉
Радіус10.16 ± 0.45[3] R☉
Світність49[4] L☉
Ефективна температура4,603[4] K
Металічність[Fe/H] –0.14[4],-0.085±0.055[5]
Вік1.25+0.16−0.34[6] млрд. років
Інші позначення
Psi1 Aquarii, ADS 16633, BD–09 6156, FK5 1608, Gl 893.2, HD 219449, HIP 114855, HR 8841, LTT 9437, SAO 146598.
Посилання
SIMBADдані для HD+219449

Зірка

91 Водолія — ​​потрійна зоря[7]. Головний компонент являє собою помаранчевий гігант спектрального класу K0 III, зорю, яка вичерпала своє термоядерне паливо і зійшла з головної послідовності[8]. Маса, радіус і світність зірки перевершують сонячні в 1,74, 10 і 49 разів відповідно[4][3]. Температура поверхні зірки значно холодніша від сонячної: вона становить 4603 K, що і додає зірці помаранчевого кольору[9]. Зона, придатна для життя в цій системі перебуває на рівні 6-7 а.о.

На відстані близько 50 кутових секунд (2250 а.о) від головного компонента розташована система з двох зірок, 91 Водолія В і С[10]. Вони розділені між собою відстанню 0,3 кутової секунди[8]. Компонент B являє собою слабкий помаранчевий карлик спектрального класу K3 V, з видимою зоряною величиною +9,62m. 91 Водолія С — тьмяний білий карлик класу DA із зоряною величиною +10,1m[10].

Відомо про існування подвійної системи CCDM J23159-0905DE. Зірки D (mv = +13) і E (mv = +14) розташовані відповідно на відстанях приблизно 80,4 і 19,7 кутової секунди від системи 91 Водолія[10]. Поки не зрозуміло, чи пов'язані вони гравітаційно з системою 91 Водолія[11][12].

Планетна система

2003 року група американських астрономів оголосила про відкриття екзопланети біля зорі 91 Водолія А. Планета являє собою масивний газовий гігант, з масою майже втричі більшою, ніж маса Юпітер[13]. Вона обертається навколо батьківської зорі по майже круговій орбіті, на середній відстані 0,3 а. о.[13] Рік на ній триває 182 земних дні[14]. Екзопланета належить до класу гарячих юпітерів.

Планета
 Маса
(MJ)		 Радіус
(RJ)		 Період обертання
(днів)		 Велика напіввісь
орбіти(а.о.)		 Ексцентриситет
орбіти
b≥2,9?1820,30

Див. також

Примітки
  1. van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics 474 (2): 653–664. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
  2. Jennens, P. A.; Helfer, H. L. (September 1975). A new photometric metal abundance and luminosity calibration for field G and K giants.. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 172: 667–679. Bibcode:1975MNRAS.172..667J.
  3. Ghezzi, L. та ін. (December 2010). Metallicities of Planet-hosting Stars: A Sample of Giants and Subgiants. The Astrophysical Journal 725 (1): 721–733. Bibcode:2010ApJ...725..721G. arXiv:1008.3539. doi:10.1088/0004-637X/725/1/721.
  4. Massarotti, Alessandro та ін. (January 2008). Rotational and Radial Velocities for a Sample of 761 HIPPARCOS Giants and the Role of Binarity. The Astronomical Journal 135 (1): 209–231. Bibcode:2008AJ....135..209M. doi:10.1088/0004-6256/135/1/209.
  5. 91 Водолія на сайті Планетні системи
  6. Chanamé, Julio; Ramírez, Iván (February 2012). Toward Precise Ages for Single Stars in the Field. Gyrochronology Constraints at Several Gyr Using Wide Binaries. I. Ages for Initial Sample. The Astrophysical Journal 746 (1): 102. Bibcode:2012ApJ...746..102C. arXiv:1109.0013. doi:10.1088/0004-637X/746/1/102.
  7. Eggleton, P. P.; Tokovinin, A. A. (September 2008). A catalogue of multiplicity among bright stellar systems. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 389 (2): 869–879. Bibcode:2008MNRAS.389..869E. arXiv:0806.2878. doi:10.1111/j.1365-2966.2008.13596.x.
  8. Buscombe, W. (1962). Spectral classification of Southern fundamental stars. Mount Stromlo Observatory Mimeogram 4. Bibcode:1962MtSOM...4....1B.
  9. The Colour of Stars. Australia Telescope, Outreach and Education (Commonwealth Scientific and Industrial Research Organisation). 21 грудня 2004. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 16 січня 2012.
  10. Roell, T.; Neuhäuser, R.; Seifahrt, A.; Mugrauer, M. (June 2012). Extrasolar planets in stellar multiple systems. Astronomy & Astrophysics 542: A92. Bibcode:2012A&A...542A..92R. arXiv:1204.4833. doi:10.1051/0004-6361/201118051.
  11. WDS catalogue. Архів оригіналу за 31 січня 2009. Процитовано 18 червня 2015.
  12. The Catalogue of Components of Double and Multiple
  13. Raghavan, Deepak та ін. (July 2006). Two Suns in The Sky: Stellar Multiplicity in Exoplanet Systems. The Astrophysical Journal 646 (1): 523–542. Bibcode:2006ApJ...646..523R. arXiv:astro-ph/0603836. doi:10.1086/504823.
  14. Mitchell, D. S.; S. Frink; A. Quirrenbach; D. A. Fischer; G. W. Marcy; R. P. Butler (5 січня 2004). Four Substellar Companions Found Around K Giant Stars. Bulletin of the American Astronomical Society, 35#5; AAS 203rd Meeting; Session 17 Extra Solar Planets. Архів оригіналу за 26 січня 2013. Процитовано 28 листопада 2009.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.