Erythrina crista-galli

Батьківщина — центральний та північний схід Аргентини, Уругвай, східна Болівія, південна Бразилія, Парагвай. Зазвичай рослини цього виду ростуть у дикій природі у галерейних лісах на заплавних низинах і вздовж річок, а також на болотах і вологих землях. Насіння також може проростати на піщаних відмілинах річок, формуючи острови.

Erythrina crista-galli — невелике листопадне дерево. Стовбур здерев'янілий, має в середньому 50 см в діаметрі, висота 5-8 м. Окремі екземпляри досягають висоти 10 м, зрідка 20 м.

Гілки вкриті шипами. Листки еліптичні, перисті.

Коренева система стрижнева з кореневими бульбочками, де живуть азот-фіксуючі бактерії. Бактерії співіснують з деревом у симбіозі, спрощуючи йому споживання азоту.

Рослина квітне улітку, у себе на батьківщині — з жовтня по квітень, а в північній півкулі — з квітня по жовтень. Квіти мають яскравий червоний колір, двобічно-симетричні, діаметром 3,5-5 см, зібрані у суцвіття китицями. Квітконос 1,6-3 см. Чашолисток червоного кольору. Чашечка 8-16 мм на 10-18 мм. Віночок метеликового типу, п'ятипелюстковий. Найбільша пелюстка знаходиться у нижній частині і має довжину 33-48 мм, крильця дуже малі і майже сховані чашолистком, ще дві рівні пелюстки зростаються уздовж свого нижнього краю, утворюючи човник (carina) довжиною 32-45 мм, що захищає репродуктивні органи рослини. Тичинок десять — одна вільна, а дев'ять зрослися своїми нитками в одну загальну пластинку, що облягає маточку. Гінецей монокарпний. Квіти багаті нектаром, який приваблює комах, що їх запилюють.

Плід — типовий біб. Стручок бурого кольору має довжину до 20 сантиметрів і містить 8-10 темно-коричневих насінин.

Erythrina crista-galli була відкрита Карлом Ліннеєм і описана у його роботі Mantissa Plantarum 1: 99–100. 1767[1]

Етимологія

Erythrina: назва роду походить від erythros (грец. ερυθρος) — «червоний».

Назва виду crista-galli означає латиною гребінь півня.

E. crista-galli var. leucochlora

Різновиди

• Erythrina crista–galli var. leucochlora Lombardo — має схожі в цілому характеристики за винятком білого кольору квітів[2]
• Erythrina crista–galli var. hasskarlii Backer
• Erythrina crista–galli var. longiflora Lozano & Zapater — не має шипів, квіти темніші, більшого розміру (5,5 — 6,8 см)[3]

Синоніми[4][5]

• Erythrina falcata Benth.
• Corallodendron falcatum (Benth.) Kuntze
• Erythrina laurifolia Jacq.
• Erythrina martii Colla
• Corallodendron crista-galli (L.) Kuntze
• Erythrina fasciculata Benth.
• Erythrina laurifolia Jacq.
• Erythrina pulcherrima Tod.
• Erythrina speciosa Tod. (Однак E. speciosa Andrews — це окремий вид)
• Micropteryx crista-galli (L.) Walp.
• Micropteryx fasciculata Walp.
• Micropteryx laurifolia Walp.

У країнах, звідки рослина походить, вона також відома під народними назвами коралове дерево, сейбо, кортисейра, сеїбо, букаре, качимбо, гажито, санандува, суньянді тощо.

E. crista-galli біля Воронцовського палацу

Надземні частини дерева можуть містити алкалоїди, тому їх вживання у їжу може зашкодити здоров'ю[6]. Рослина використовується як лікарська[7]. Медонос.

Широко використовується як декоративне дерево, яке висаджують у парках і вздовж вулиць не лише у Південній Америці, а й по всьому світу у країнах зі сприятливим кліматом (тропіки і субтропіки). В Україні Erythrina crista-galli можна побачити у Криму в парку біля Воронцовського палацу в Алупці.

Деревина Erythrina crista-galli легка (0,2 г/см³), пориста, неміцна і недовговічна, тому її промислове застосування обмежене. Може використовуватися для різьблення декоративних елементів і виготовлення деревної маси. В Аргентині з дерева сейбо роблять традиційний фольклорний музичний інструмент — бас-барабан бомбо легуеро.

У давнину квіти сейбо використовували для фарбування тканин[8], а кору — для гарбування шкіри[7].

Erythrina crista-galli займає помітне місце у культурі Південної Америки, в першу чергу Аргентини. У південноамериканському фольклорі існує легенда, що на сейбо перетворилася індіанська дівчина Анаї, яку конкістадори намагалися спалити живцем, прив'язавши до дерева[9]. Для індіанців це дерево є символом мужності та відваги[9].

Опитуванням, у якому взяло участь 20 тисяч осіб, Erythrina crista-galli була обрана національною квіткою Аргентини і затверджена у цьому статусі 23 грудня 1942 декретом уряду № 138.974/42[10]. Серед причин обрання саме цієї квітки у декреті було названо такі[11]:

• її підтримали більшість респондентів в опитуваннях громадської думки
• вона добре відома у майже усіх країнах Європи та Америки
• вона займає важливе місце у місцевих легендах, поезії, піснях
• колір сейбо присутній на гербі Аргентини
• вона росте на території Аргентини у дикій природі

22 листопада було названо Днем сейбо в Аргентині[11].

В Аргентині дерево сейбо часто висаджують біля навчальних закладів, військових частин та інших державних органів поряд з флагштоком з прапором як один з національних символів[9].

Також Erythrina crista-galli є національною квіткою Уругваю. Вона зображена на гербі уругвайського департаменту Трейнта-і-Трес. Національна партія Уругваю використовує білі квіти Erythrina crista–galli var. leucochlora як один з партійних символів[12][13]. Уругвайський композитор присвятив «Мілонгу білого сейбо» (ісп. Milonga Ceibo Blanco) пам'яті партійного лідера Енріке Швенгеля Лусардо, який був відомий під псевдонімом Білий Сейбо.

• 
  Квіти
• 
  Бутони
• 
  Квітка
• 
  Стручки з насінням
• 
  Стручок з насінням
• 
  Насіння
• 
  Листя
• 
  Молода рослина
• 
  Дерево Erythrina crista-galli у Мар-дель-Платі

• Pink, Alfred (1904): Gardening for the Million. Fisher Unwin, London. Повний текст (TXT і HTML) на Project Gutenberg (англ.)
• John Stephen Glasby, Dictionary of Plants Containing Secondary Metabolites, Published by CRC Press(англ.)
• Зображення стручків, насіння — Flavon's Wild herb and Alpine plants