M108 (САУ)

M108 (англ. M108 howitzer) — американська 105-мм самохідна гаубиця, що перебувала на озброєнні артилерії армії США, а також артилерійських підрозділів армій деяких країн світу у 1960—1970-ти роки. Артилерійська система розроблялася компанією Cadillac Motor Car Division корпорації General Motors, паралельно зі створенням 155-мм самохідної гаубиці M109, з якою вони мали однакове шасі й башту з невеликими відмінностями. В конструкції шасі використовувалися вузли і агрегати бронетранспортера M113. Новітня установка призначалася для заміни в артилерійських частинах самохідної гаубиці M52.

M108

Самохідна гаубиця M108 з ЗСУ M247 «Сержант Йорк» на випробувальному полігоні в Юмі. Аризона
Тип Самохідна гаубиця
Схема: моторне відділення попереду
Історія використання
На озброєнні з 1963
Оператори  США
Війни Війна у В'єтнамі
Історія виробництва
Виробник  США, Cadillac Motor Car Division/General Motors
Виготовлення 1962-1963
Виготовлена
кількість		 355
Варіанти M108A2B
Характеристики
Вага 22 452
Довжина 6 114 — 6 614
Довжина ствола 30
Ширина 3 150
Висота 3 279
Обслуга 5 чол.
Калібр 105
Підвищення −4…+74°
Траверс 360°
Темп вогню 4
Дальність вогню
Ефективна 11,5
Броня алюмінієва катана
Лоб: верх: 32 / 75°, середина: 32 / 19°, низ: 32 / 60°
Борт: 32 / 0°
Корма: 32 / 0°
Дах: 32
Днище: 32
Башта: лоб: 32 / 22°, борт: 32 / 22°, корма: 32 / 0°, дах: 32
Активний захист: немає
Динамічний захист: немає
Головне
озброєння
 105-мм M103
боєкомплект: 86
Другорядне
озброєння
 12,7-мм кулемет M2
боєкомплект: 500
Двигун
Питома потужність 18,038
Трансмісія XTG411-2A
Підвіска індивідуальна торсіонна
тиск на ґрунт: 0,71
Дорожній просвіт 450
колія: 2 768
Швидкість шосе: 56
Прохідність підйом: 60
стінка: 0,533
рів: 1,828
брід: 1,828
M108 (САУ) у Вікісховищі

З 1962 року розпочалося серійне виробництво, однак вже наступного року була знята з конвеєра на користь потужнішої M109. Загалом американські виробники випустили 355 одиниць M108.

Застосовувалася американськими військами в ході війни у В'єтнамі, однак незабаром після її завершення знята з озброєння.

З 1964 року поставлялася на експорт для сухопутних військ Бельгії, Бразилії, Іспанії, Тайваню та Туреччини.

Конструкція

M108 має компонування з розміщенням силової установки в передній частині броньованого корпусу. Решта корпусу поділялася на відділення управління гаубицею (в середині) та бойове (в кормовій частині).

Корпус машини виготовлявся методом зварювання листів алюмінієвої броні, котра захищала екіпаж від уламків снарядів і куль стрілецької зброї, а також світлового випромінювання ядерного вибуху. Борти і корма корпусу встановлювалися вертикально. Верхній лобовий лист мав значний кут нахилу, дах корпусу, залишаючись горизонтальним, подовжувався до самої корми. На кормі машини встановлювалася велика закрита башта кругового обертання з майже напівкруглим лобовим листом. У бортах башти були прямокутні люки, які відкривалися назад. Для входу та виходу гарматної обслуги в кормовому листі корпусу був великий двостулковий люк.

Екіпаж установки становив п'ять осіб: командир, механіка-водій, навідник і два заряджаючих.

Основне озброєння САУ: 105-мм гаубиця M103 (довжина ствола 30 клб) в установці M139, з дуловим гальмом та ежекційним пристроєм. Ствол гаубиці — моноблок з навінтним казенником та і ежекційним пристроєм. Затвор — клиновий напівавтоматичний. Ударний механізм затвора — механічний з дублюючим електроспуском. Противідкотні пристрої — гідропневматичні гальма відкочування й пружинний накатник. Приводи наведення — ручні. Заряджання вручну напівунітарними пострілами. Кут піднесення гаубиці становив + 74 °, кут нахилу -4 °.

Крім стандартних боєприпасів, до боєкомплекту гаубиці був введений новий тип активно-реактивних боєприпасів, що забезпечували збільшення дальності стрільби до 14 000 м.

Допоміжне озброєння: 12,7-мм зенітний кулемет M2HB. Машина могла вести вогонь з гармати і кулемета на плаву.

Силова установка

Перші дослідні зразки шасі оснащувалися восьмициліндровим бензиновим двигуном повітряного охолодження «Континентал» А01-623-1, що розвивав потужність 250 кВт, і трансмісією ХТ-300-2 фірми «Аллісон». У подальшому його замінили на V-образний 8-циліндровий двотактний дизельний двигун «Детройт Дизель» 8V71T рідинного охолодження, потужністю 299 кВт.

Ходова частина включала на один борт сім обгумованих опорних котків невеликого діаметру з алюмінієвого сплаву. Підвіска торсіонна з гідравлічними амортизаторами, встановленими на кожен опорний коток. Гусениця — гумовометалева із знімними гумовими черевиками. Провідні колеса переднього розташування.

Для подолання водних перешкод вплав машина оснащувалася спеціальним плавзасобом, що складається з шести надувних прогумованих поплавців і трьох хвилевідбивних щитів. Рух на плаву забезпечується за допомогою гусениць.

Оператори

Колишні країни-експлуатанти

Див. також

Посилання

Література
  • Zaloga, Steven (2005). M109 15mmm Self_Propelled Howitzer 1960—2005. Osprey Publishing. pp. 9–13. ISBN 1-84176-631-3.
  • The Military Balance 2007 / C. Langton. — London: Routlege / The International Institute for Strategic Studies, 2007. — 450 p. — ISBN 1-85743-437-4.

Примітки
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.