SM U-21 (Кайзерліхе Маріне)

На початку Першої Світової війни в серпні 1914 року, U-21 базувався в Гельголанд в німецькій бухті, командир Kapitänleutnant (капітан-лейтенант) Otto Hersing. На початку серпня, Otto Hersing повів U-21 в патруль в Доверську протоку, але не зустрів жодного Британського судна. 14 серпня U-21 відправився на другий патруль, цього разу з сестинськими човнами U-19 та U-22, у північну частину Північного моря між Норвегією і Шотландією. Патруль був спробою знайти британську лінію блокади, та збору розвідданих, але човни помітили лише один крейсер і есмінець біля берегів Норвегії. Hersing спробував в кінці того ж місяця потрапити в Ферт-оф-Форт—велику базу Королівського флоу, але безуспішно.[4]

Картина потоплення  HMS Pathfinder

5 вересня 1914 року U-21, виявив британський крейсер розвідник HMS Слідопит біля острова Май. Hersing підняв свого підводного човна  щоб перезарядити батареї, коли дозорець помітив дим труб HMS Слідопит. U-21 занурилась для нападу, але HMS Слідопит відвернув на своїй патрульної лінії; U-21 не міг тягатись з крейсером в швидкості в підводному стані, тож Hersing перервав погоню і відновив підзарядку батарей. Невдовзі Слідопит знову змінив курс і попрямував назад у сторону U-21. Hersing позицію для атаки і випустив одну торпеду, яка потрапила Слідопиту в кормову рубку. Від торпеди здетонував один з склад боєприпасів крейсера, великий вибух знищив корабель.[5] Англійці змогли опустити лише одну рятувальну шлюпку перш ніж Слідопит затонув. Інші живі були знайдені на уламках судна, та врятовані торпедними катерами, які кинулися до сцени трагедії. Слідопит був першим кораблем, якого було потоплено сучасним підводним човном.[6][7] Загалом 261 моряків загинуло в тому нападі.[8]

Картина Willy Stöwer's, U-21 топить Linda Blanche

U-21 перехопив французький пароплав СС малахіту  14 листопада; капітан Hersing змусив судно зупинитися перевірив його маніфест, наказав екіпажу покинути корабель, а потім затонув Малахіт за допомогою палубних гармат. Наступна вдача U-21 прийшла через три дні, коли було потоплено британське судно кольє Прімо, воно також було потолено у відповідності з крейсерськими правилами, які регулювали торговельне рейдерство.[9] Ці два судна були першими судами, що бути потоплені німецькими підводними човенами в обмеженому  наступі проти англійського і французького торгового судноплавства.[10]

22 січня капітан Hersing повів свій підводний човен через Дуврську Загорожу в Ірландське море. Він обстріляв аеродром на острові Уолни, хоча берегова батарея швидко змусили його відступити. Наступного дня U-21 зупинив вуглевіз SS Ben Cruachan; після евакуації екіпажу, німці потопили човен. Пізніше того ж дня U-21 зупинив і потопив пароплави SS Linda Blanche і СС Kilcuan. В обох випадках Hersing дотримувався правил поведінки з цівільними, в тому числі зупинивши траулера що пропливав неподалік, щоб забрати екіпажі суден. Після цих успіхів, U-21 було виведено з району, щоб уникнути британських патрулів, що з'явились після затоплень.[11] Після проходження через Дуврську Загорожу U-21 повернувся в Вільгельмсхафен.[12]

У квітні 1915 р. U-21 і був переведений в Середземне море для підтримки союзника Німеччини, Туреччини. Човен залишив Кіль 25 квітня, перша частина рейсу, з Німеччини до Австро-Угорщини, була 18 днів. Hersing повів свого підводного човна на північ Шотландії, щоб уникнути патрулів коло Довера, зустрівся з суднном забезпечення СС Marzala біля мису Фіністерре щоб заправитися. На жаль для німців, якість нафти з Marzalи була низькою й не могла бути використана в дизельних двигунамх човна; U-21 мав менше половини пального, був тільки на півдорозі до Австро-Угорщини. Hersing був змушений підняти човна на поверхню для економії палива, що підвищувало ризик виявлення союзними військами. Впродовж походу німцям вдалося уникнути британських і французьких торпедних катерів і транспортних суден, які могли б викрити місцезнаходження човна.[13]

U-21 прибув в Каттаро 13 травня, лише з 1,8 t (1,8 long tons) залишків палива в танках—човен залишив Німеччину з 56 t (55 long tons). Човен провела тиждень в Австро-Угорській базі підводних човнів в Пола і Каттаро в середині травня, де його відвідав Георг фон Трапп, командир Австро-Угорських підводних човнів.[14] Кілька інших німецьких підводних човнів приєднались до U-21  наступного місяці, після прохання про допомогу від Османської сухопутної групи військ розташованої на півострові Галліполі, яка мала великі втрати від бомбардувань і обстрілу з союзних кораблів. Ці підводні човни були U-33, U-34, U-35 та U-39.[15]