Єронім Шептицький

Колегіата в Пултуську, місце поховання

Народився 17 травня[1][2] 1700 року в селі Погорільці[3]. Був охрещений 17 травня в латинській парафії Вижняни[4]. Представник роду Шептицьких. Батько — Євстахій Станіслав Шептицький (пол. Eustachy Stanisław Szeptycki, пом. 1709[4]), летичівський хорунжий. Матір — дружина батька Анна Крушинська, дочка смоленського ловчого.[5] Спочатку був греко-католиком.[6] За Каспером Несецьким, його стриєчним братом був єпископ Руської Унійної Церкви[7], Митрополит Київський Атанасій Шептицький.[8]

Навчався у Львівському колегіумі театинців. У 1736 році здобув ступінь доктора обидвох прав Замойської академії, посідаючи при цьому посаду львівського латинського каноніка. 1739 року був львівським капітульним архідияконом, титулярним єпископом Салде (англ. Saldae,[9] правдоподібно, на цю посаду його висунув луцький єпископ Анджей Станіслав Залуський) і[5] Луцький єпископом-суфраганом[10].

Був депутатом Коронного трибуналу за дорученням Львівської латинської капітули. Під час його засідань, правдоподібно, нав'язав контакти з князями Чорторийськими і майбутнім коронним маршалком Станіславом Любомирським. Також зацікавився політикою, пропонованими «Фамілією» реформами.[5] Після раптової смерті в листопаді 1757 року кам'янецького єпископа і львівського архієпископа-номіната Миколая Дембовського[11] наприкінці 1757 року Чорторийські запропонували королю Августові ІІІ Фрідріхові кандидатуру Є. Шептицького на вакантну посаду кам'янецького єпископа[12], однак вибух Семилітньої війни затягнув процес і не дозволив йому її отримати. Після смерті у квітні 1759 року плоцького єпископа Юзефа Елізеуша Шембека у статусі кам'янецького єпископа-номіната був номінований королем на цю вакансію. 24 вересня 1759 року Папа Климент XIII затвердив на посаді[5], а 9 листопада адміністратор Плоцької дієцезії Казімеж Рокітницький (пол. Kazimierz Rokitnicki) отримав від Є. Шептицького лист, в якому останній давав йому вказівку вій його імені посісти посаду. Сам Є. Шептицький прибув до Плоцька 19 листопада, а 21-го духовенство і віряни урочисто вітали його в місцевій колегіаті[13]. Будучи на цій посаді, мешкав переважно в родинному палаці у Варшаві[14].

У 1760 році нагороджений Орденом Білого Орла[15]. 19 серпня 1772 у Варшаві виступив як свідок у дипломі короля Станіслава Августа Понятовського, яким Ян Себастьян, представник роду Гейделів, «за заслуги предків та власні у боротьбі проти гайдамаків» отримав дідичний титул барона[16]

Помер 9 серпня 1773 року в м. Варшаві. Після меси, відправленої за упокій його душі, був похований 18 серпня 1773 року в каплиці святого Яна під вежею в колегіаті в Пултуську[17]. Свій маєток записав Каєтанові Шептицькому та його братам, а також Войтихові Шептицькому, єдиному синові львівського чашника та обухівського старости Юрія Шептицького[18].

• Galas Ł. Szeptycki Hieronim Antoni h. własnego (1700—1773). // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — 161—320 s. — S. 232—236. — ISBN 978-83-86301-01-0 całość, ISBN 978-83-88909-95-5. (пол.)
• Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 280. (пол.)
• Żebrowski T. Hieronim Antoni Szeptycki, biskup płocki (1700—1773) // Studia płockie. — 2011. — T. XXXIX. — S. 251—270. (пол.)

• Bishop Hieronim Antoni Szeptycki † (англ.)
• Hieronim Antoni Szeptycki h. wł. (ID: psb.33596.1) (пол.)