Івацевичі

Легенда розповідає про походження назви «Івацевичі». Відповідно до неї, у стародавні часи один багатий пан вирушив на полювання зі своєю свитою. Все йшло добре, але раптом з хащі вискочив величезний вепр, який збив пана з коня і почав топтати його. Печальною могла бути доля пана, але його вірний слуга зміг вбити дику тварину. Пан вирішив віддячити свого рятівника, і запитав, чого б він хотів у нагороду. Тоді слуга простягнув йому свій клинок і сказав: «Дай мені те, у що можна ткнути меч так, щоб він не дістав дна». І ткнув тоді пан клинок в бочку з золотом, але дістав він дна. Задумався пан, а потім вийшов із намету, ткнув його в землю по саму рукоятку, і він закричав: «Ось що не має дна!» Таким чином, ці землі стали власністю панського рятівника. А звали його Іван Цевіч.

Маєток Івацевичі відомо з 1654 року[3], З 1795 року в складі Росії. В 1871 році, у зв'язку з прокладанням залізниці з Москви через Берестя, поруч з маєтком Івацевичі виникло поселення. З 1921 по 1939 рік Івацевичі — містечко у Косовскому повіті Польського Поліського воєводства. В 1935 році тут проживало близько 1,5 тис. жителів. З 1939 року — у складі БРСР.

З 24 червня 1941 року до 12 липня 1944 року Івацевичі були окуповані німецько-фашистськими загарбниками. В 1947 році робітниче селище Івацевичі перейменоване в селище міського типу, а 28 травня 1966 року стало містом[4].

За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення міста становила 22 958 осіб[1].

• Фото на Radzima.org
• Ивацевичи — Каталог — Туризм в Беларуси^{[недоступне посилання з червня 2019]}