Іллічевський Анатолій Хомич

Учасник німецько-радянської війни, нагороджений орденом Червоної Зірки, медаллю «За відвагу», орденом «Верошілаг» (Червона зірка) Угорської Народної республіки, медаллю Ветеран праці[1].

У шкільні та студентські роки займався спортом, мав другий розряд зі гімнастики та альпінізму. У 1941 закінчив Київський університет ім. Тараса Шевченка, вступив до аспірантури та пішов добровольцем на фронт. На війні служив у розвід роті та перекладачем у розвід відділі штабу Шостої парашутно-десантної дивізії, опанував угорську мову.

З 1946 працював викладачем на кафедрі зарубіжної літератури Київського університету ім. Т. Шевченка. З 1972 — доктор філологічних наук, професор. Досліджував історію літератури Західної Європи та Латинської Америки.

Серед його перекладів з італійської:

• «Метелло» Васко Пратоліні, Державне видавництво художньої літератури, 1960 (також автор передмови й приміток);
• «Пригоди Цибуліно. Повість-казка», Джанні Родарі, Державне видавництво дитячої літератури УРСР, 1961;
• «Спартак» Рафаелло Джованьйолі, «Молодь», 1974,
• окремі новели Дж. Боккаччо (опублікувані разом зі статтею «Новели молодого Джованні Бокаччо» в журналі «Всесвіт», 1988, № 10)[2].

Написав дослідження:

• про «Йоганнеса Бехера» — 1953,
• «Ленін в художній літературі Заходу» — 1969,
• про поета Вітторіо Альф'єрі (в Українській Радянській Енциклопедії).

Написав статті про творчість Дж. Голсуорсі, Е. Хемінгуея, Б. Шоу, Ю. Фучіка.

Чимало спільно працював над перекладами з Олександром Чукавіним.

Серед його вихованців — перекладач Володимир Житник[3].