Індик великий

Індик великий[2], індик дикий[3] (Meleagris gallopavo) — вид птахів із підродини індикових.

? Індик великий
Самець індика
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Metazoa) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Черепні (Craniata) Надклас: Щелепні (Gnathostomata) — Зауропсиди (Sauropsida) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Куроподібні (Galliformes) Родина: Фазанові (Phasianidae) Підродина: Індикові (Meleagridinae) Рід: Індик (Meleagris) Вид: Індик великий
Біноміальна назва
Meleagris gallopavo Linnaeus, 1758
Підвиди[1]
M. g. gallopavo M. g. intermedia M. g. merriami M. g. mexicana M. g. osceola M. g. silvestris
Посилання
Вікісховище: Meleagris gallopavo Віківиди: Meleagris gallopavo ITIS: 176136 МСОП: 22679525 NCBI: 9103 Fossilworks: 110952

Є родоначальником найпоширеніших порід свійського індика.

Дикі індики мають великі розміри, важать до 8 кг (самець). Довжина самця 100—110 см, самиці 85 см.

Ноги довгі, міцні. Верхня сторона індика буро-жовта і буро-руда, з металічним блиском, пір'я з чорними облямівками, нижня частина спини та покривне пір'я хвоста бурі із зеленими і чорними смужками. Нижня сторона від жовтувато-бурого до буро-сірого кольору. Махове пір'я чорно-буре зі світлішими смужками. Хвіст бурий з чорними хвилястими смужками. Дещо біднішим виглядає забарвлення самиці.

Дикі індики трапляються навіть у міській межі (Омаха, Небраска, США)

Голова і верхня половина шиї блакитні, неоперені. Голова і шия покриті м'ясистими наростами: так звані «бородавки» червоного кольору: на лобі в основі дзьоба звішується м'ясистий придаток, на горлі висить складка шкіри. Ноги червоні або фіолетові. На грудях пучок щетинистого пір'я, схожого на кінський волос.

Живиться рослинною і тваринною їжею — горіхами, жолудями, зернами й різними плодами, а також комахами. Гніздяться на землі. У квітні самиця кладе від 10 до 15 і навіть 20 яєць і самовіддано їх охороняє.

Великі індики нерідко паруються зі свійськими самицями, пташенята виходять при цьому кращої якості, ніж від свійських індиків.

Поширені на південному сході США та в Мексиці. Водяться у лісах Північної Америки.

Великий індик є об'єктом полювання, як рушничного (до самців підкрадаються на току, тобто в шлюбний період), так і пастками, останнє полегшується крайньою дурістю птаха.

М'ясо індика хоча не таке ніжне і смачне як куряче, але дуже поживне і смачне. Самиця смачніша за самця, і тому вибирають першу, щоб начиняти її каштанами і трюфелями. Старі індики придатні тільки для виварювання з них супів та бульйонів. Оскільки дикі індики харчуються жолудями, ягодами і плодами, то м'ясо їх смачніше за домашніх. М'ясо індика, зняте з кісток, готують en daube, для чого згортають м'ясо в рулет і тушать його, або готують індика начинену фаршем, фісташками й іншим.