Агатівка
Ага́тівка — село в Україні, в Гришковецькій селищній територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області.
село Агатівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район/міськрада | Бердичівський район |
Громада | Гришковецька селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA18020070020094619 |
Облікова картка | с. Агатівка с. Агатівка (до 2018 р.) |
Основні дані | |
Засноване | 1800 |
Населення | 155 (2001) |
Площа | 0,43 км² |
Густота населення | 365,12 осіб/км² |
Поштовий індекс | 13335[1] |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°59′10″ пн. ш. 28°36′18″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
250 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | вул. Добровольчих Батальйонів, 4, смт Гришківці, Бердичівський район, Житомирська область, 13337 |
Карта | |
Агатівка | |
Агатівка | |
Мапа | |
Географія
На східній стороні від села пролягає автошлях М21 (автомобільний шлях міжнародного значення на території України, Виступовичі — Житомир — Могилів-Подільський — кордон із Молдовою).
Населення
У 1900 році в селі нараховувалося 30 дворів та 162 мешканці[2], станом на 1906 рік нараховувалося 50 дворів та 243 мешканці[3].
Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 294 особи, кількість дворів — 60[4].
Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 311 осіб, з них за статтю: чоловіків — 149, жінок — 162; етнічний склад: українців — 295, поляків — 16. Кількість господарств — 66[5].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 183 особи, з яких 82 чоловіки та 101 жінка[6].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 155 осіб[7].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 98,09 % |
російська | 1,91 % |
Клімат
Клімат Агатівки | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Середній максимум, °C | −2,7 | −1,2 | 3,8 | 13,0 | 19,7 | 22,9 | 24,2 | 23,6 | 19,0 | 12,1 | 4,6 | 0,0 | 11 |
Середня температура, °C | −5,8 | −4,5 | 0,1 | 8,1 | 14,2 | 17,5 | 18,8 | 18,0 | 13,7 | 7,9 | 1,9 | −2,5 | 7 |
Середній мінімум, °C | −8,9 | −7,7 | −3,5 | 3,3 | 8,7 | 12,1 | 13,4 | 12,5 | 8,5 | 3,7 | −0,7 | −5 | 3 |
Норма опадів, мм | 36 | 30 | 30 | 50 | 60 | 86 | 97 | 69 | 52 | 36 | 42 | 39 | 627 |
Джерело: climate-data.org |
Історія
Засноване 1800 року[5]. В кінці 19 ст. — село у Солотвинській волості Житомирського повіту Волинської губернії, за 34 верст від центру повіту, м. Житомир; належало до православної парафії в Гальчинці, за 3 версти. Власність Шабловських, перед ними — Ружицьких[2].
У 1906 році — село Солотвинської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 32 верст, від волості 8[3].
В 1923 році увійшло до складу новоствореної Гальчинецької сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною Солотвинського (згодом — Коднянський) району[9]. Відстань до районного центру, с. Солотвин, становила 8 верст, до центру сільської ради, с. Гальчин — 2,5 версти[4]. 17 червня 1925 року село, в складі сільської ради, передане до Бердичівського району Бердичівської округи[9]. Відстань до центру сільської ради становила 1,5 версти, до районного та окружного центру, м. Бердичів — 11 верст, до найближчої залізничної станції (Рея) — 1,5 версти[5]. 4 вересня 1928 року село включене до складу Катеринівської сільської ради Бердичівського району[9].
Від Голодомору 1932—1933 років загинуло 6 людей[10].
15 вересня 1930 року, в складі сільської ради, включене до приміської смуги Бердичівської міської ради. 28 червня 1939 року увійшло до складу відновленого Бердичівського району Житомирської області[9].
В 1941 роках в селі було створено сільську управу. Від 1944 року — в складі Катеринівської сільської ради, котру 12 серпня 1974 року, було перейменовано на Осиківську через перенесення адміністративного центру до с. Осикове[9].
17 травня 2018 року увійшло до складу новоствореної Гришковецької селищної територіальної громади Бердичівського району Житомирської області[11].
Примітки
- Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України
- Agatówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 12. (пол.)
- Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року. http://history.org.ua/ (російська). Житомир. 1923. с. 161. Процитовано 10 липня 2021.
- Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.). http://history.org.ua/. Бердичів. 1927 р. с. 76-77. Процитовано 21 листопада 2021.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. с. 100, 189. Процитовано 1 січня 2021.
- Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — стор. 307
- Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 25 січня 2022.