Алфьоров Олександр Анатолійович

Алфьоров Олександр Анатолійович
Народився	30 листопада 1983 (38 років); Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	історик, громадський діяч, радіоведучий, політик
Відомий завдяки	історик, радіоведучий, громадський діяч, політичний діяч
Alma mater	Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Нагороди

Олександр Анатолійович Алфьоров (нар. 30 листопада 1983, Київ) — український історик, радіоведучий, громадський та політичний діяч, науковий співробітник Інституту історії України НАН України.

Біографія

Родина

Походить з українського шляхетсько-старшинського та дворянського роду Алфьорових.[1] Народився в місті Києві, в родині науковців: батько — Алфьоров Анатолій Миколайович, кандидат біологічних наук, довгий час працював із Миколою Амосовим; мати Алфьорова Євгенія Олександрівна — педагог.[2]. З дружиною Тетяною, виховують трьох дітей.

Навчання

У 2001 році закінчив середню школу № 137 (м. Київ).[2] За час навчання у школі брав активну участь у конкурсі Малої академії наук: переможець всеукраїнського етапу МАН (2001) з історії. У 2006 р. завершив із ректорською відзнакою Інститут історичної освіти Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова за спеціальністю «викладач історії, вчитель правознавства». У 2012 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Історія України» за темою «Роль козацько-старшинського роду Голубів в історії України XVI—XVIII ст.». З 2012 року до початку війни студент заочного сектора Київської православної богословської академії (2 курси).[2]

Трудова діяльність

З 2008 року працює радіоведучим Українського радіо «Культура» (з 2012 року ведучий авторської передачі «Історичні Фрески»[3][1]). З 2010 року — молодший науковий (з 2012 року науковий) співробітник Інституту історії України Національної академії наук України. У 2014—2018 роках — прес-секретар народного депутата України Андрія Білецького, з зими 2014 по червень 2015 року — керівник прес-служби полку «Азов».[2]

Наукова діяльність

Автор понад 100 наукових статей; автор та співавтор книг:

Алфьоров О. Особові печатки правобережної України: кінець XVIII — перша половина XIX ст. — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський 2004. — 100 с.
Алфьоров О. А., Однороженко О. А. Українські особові печатки XV—XVII ст. за матеріалами київських архівосховищ. — Харків: Вид. «Просвіта», 2009. — 200 с.
Алфьоров О. Старшинський рід Алфьорових: генеалогія, соціально-політичне та майнове становище слобідської гілки другої половини XVII — початку ХХ ст. — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2009. — 150 с.
«Договори і постанови…» / Упорядник О. Алфьоров. — Київ: Вид. «Темпора» 2010. — 152 с.
Тисяча років української сфрагістики. Каталог виставки. /у співавторстві/ К.,2014. — 505 с.
Реєстри Сумського полку. 1660—1664 / Упорядники О. Алфьоров, О. Різниченко. — Київ: Вид. Інституту історії країни НАН України, 2016. — 534 с.
Реєстри Полтавського полку 1654 р. /Упорядники О. Алфьоров, О. Монькін. — Київ: Вид. Інституту історії країни НАН України, 2018. — 266 с.
Переписна книга Сумського полку 1691 р. / Упорядники О. Алфьоров, О. Різниченко. — Київ: Вид. Інституту історії країни НАН України, 2019. — 635 с.
Михайло Чайковський. Шляхта обирає авантюризм / упорядник О.Алфьоров. - Київ: Вид.: Пропала грамота, 2020. - 608 с.
Алфьоров О., Різніченко О. Переписна книга Білопільської сотні 1673 року. - Київ-Білопілля, 2021. - 219 с.
Алфьоров О. Особові печатки з Правобережної України: середина XVII - початок ХІХ ст. Матеріали до каталогу. - Київ, 2021. - 210 с.
Алфьоров О. Печатки Київської митрополії XI-XIV ст.: клір та інституції. Каталог колекції Музею Шереметьєвих. - Київ: Видавничий дім "Антиквар", 2021. - 240 с.

Відповідальний секретар наукових збірників «Сфрагістичний щорічник» (Вип. 1-5), «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики» (Вип. 25-26).

У 2009 році віднайшов в Російському державному архіві давніх актів (м. Москва) копію «Конституції Пилипа Орлика».[4]
У 2010—2017 роках — співорганізатор 7 міжнародних Сфрагістичних конференцій.
2017 роуц — Куратор та автор виставки «Святослав Хоробрий: Дух Епохи» (Музей «Золоті Ворота» Національного заповідника «Софія Київська»).
2018 року — засновник «Історичного Радіо».
2020 року — відкрив світу раніше не відомого з джерел Київського митрополита Никифора ІІІ, який посідає місце між митрополитами Кирилом III (1247—1281) та Максимом (1285—1305). Судячи з напису на печатці, яку було вперше презентовано на міжнародній конференції з історії Русі у Варшаві 2 лютого 2020 р., Никифор ІІІ був митрополитом лише трошки понад року. А, можливо, помер в дорозі, адже його печатка (з колекції О.Шереметьєва) була знайдена в Херсоні (Севастополь).
2020 року — взяв участь у передачі державі Городницького скарбу.

Автор герба Черняхівського району Житомирської області.

Громадсько-політична діяльність

2001—2007 рр. — Голова молодіжного осередку ВГО «Союз гетьманців-державників».[1] Член Українського геральдичного товариства.[5]

З 2016 р. член Вищої Ради політичної партії Національний Корпус, речник партії. З 2018 року — керівник всеукраїнської кампанії «Пам'ять нації».[2]

Нагороди[2]

Відзнака президента України «За участь в антитерористичній операції» (2015)
Медаль «За жертовність і любов до України» Української православної церкви Київського патріархату.
Численні подяки від Українського музею в Чикаго, Міністерства культури, Малої академії наук та ін.

Примітки

Джерела і посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[umoloda-1] Кириченко Ірина. Історик Олександр Алфьоров: «Ми заходимо на те саме коло, як сто років тому»

[memorua-2] Біографія О. Алфьорова на сайті кампанії «Пам'ять нації»

[3] ttp://www.nrcu.gov.ua/prog-presenter.html?id=67

[4] Знайдено примірник Конституції Пилипа Орлика, написаний староукраїнською

[5] ttp://uht.org.ua/ua/members/