Альбелювісолі

Альбелювісолі (англ. Albeluvisol; від лат. albus — білий і лат. eluere — вимивати[1]) — згідно зі Світовою еталонною базою ґрунтових ресурсів Всесвітньої продовольчої організації (ФАО), кислий ґрунт, що має вибілений горизонт (E; англ. albic horizon), який залягає на ілювіальному горизонті акумуляції глини (Bt) і здатний проникати в нього у вигляді язиків[1]. Над вибіленим горизонтом залягає тонкий темний дернистий горизонт (A). Горизонт Bt має ламану верхню поверхню. Альбелювісолі зіставні з альфісолями (англ. Glossaqualfs, Glossocryalfs і Glossudalfs) за класифікацією ґрунтів Міністерства сільського господарства США, підзолами[1]. У редакції Світової еталонної бази 2014 року альбелювісолі включені до поняття ретісолей[2].

Вибілений горизонт

Ґрунтовий профіль альбелювісолі

Генезис

Альбелювісолі — це ґрунти поверхневого застійного перезволоження, формуються на пухких льодовикових, озерних або річкових наносах або еолових відкладах, таких як лес[1]. Вони утворюються на горбистих рівнинах під хвойними або мішаними лісами, за бореальних і помірних кліматичних умов з холодною зимою і коротким прохолодним літом, загальною кількістю атмосферних опадів 500—1000 мм на рік[1].

Географічне поширення

Географічне поширення альбелювісолей

Альбелювісолі поширені на площі приблизно 320 млн га в Європі, Північній Азії і Центральній Азії, в Північній Америці[1]. Вони прив'язані до двох генетичних зон:

континентальні райони, які вкривала вічна мерзлота в плейстоцені. Північно-Східна Європа, Північно-Західна Азія і південно-західні райони Канади;
район поширення лесових і піщаних відкладень, древні алювіальні області у вологих регіонах з помірним кліматом. Франція, Центральна Бельгія, південно-східна Голландія і північ Німеччини.

Господарське використання

Аграрне застосування альбелювісолей обмежене через їх підвищену кислотність, низький вміст поживних речовин, проблематичністю механізованої обробки та дренажу. У північних регіонах використання також обмежує короткий вегетаційний період і сильні морози протягом довгої зими.

Альбелювісолі північної зони тайги майже виключно зайняті лісом з невеликими ділянками, що використовуються для пасовищ або вирощування кормових трав (врожайність до 50—100 цнт/га)[1]. Альбелювісолі південної зони тайги безлісі на 10 % і використовуються як пасовища.

У південній та західній тайговій зоні Росії вирощують сільськогосподарські культури: озимі зернові (врожайність до 20-50 цнт/га), картоплю (до 250—300 цнт/га), цукрові буряки і кормову кукурудзу[1].

Див. також

Примітки

(англ.) World reference base for soil resources 2006. A framework for international classification, correlation and communication. FAO, Rome, 2007. p. 68.
(англ.) World reference base for soil resources 2014. International soil classification system for naming soils and creating legends for soil maps. Rome, 2015. p. 173.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[WRBFS2007-1] (англ.) World reference base for soil resources 2006. A framework for international classification, correlation and communication. FAO, Rome, 2007. p. 68.

[WRBFS2014-2] (англ.) World reference base for soil resources 2014. International soil classification system for naming soils and creating legends for soil maps. Rome, 2015. p. 173.