Андріївка (Золочівський район)

Андріївка (до 1630, в 2016—2021 — Мармузовичі, у 1630—1946 — Ферлеївка (пол. Firlejówka), якийсь час містечко[2])  — село в Україні, у Красненській селищній територіальній громаді Золочівського району Львівської області.

село Андріївка
Країна  Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Золочівський район
Громада Красненська селищна громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 1457
Площа 4,045 км²
Густота населення 360,2 осіб/км²
Поштовий індекс 80563[1]
Телефонний код +380 3264
Географічні дані
Географічні координати 49°53′12″ пн. ш. 24°38′02″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 223 м
Водойми Гологірка
Місцева влада
Адреса ради 80563, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Андріївас
Карта
Андріївка
Андріївка
Мапа

Населення становить 1457 осіб.

Розташоване за 20 км на південний схід від районного центру і за 3 км від залізничної станції Красне. Через село протікає річка Гологірка, притока Полтви.

Назва
  • Мармузовичі (пол. Marmuzowicze[3]) — первісна назва, відома з 1470 року. Походить від староукраїнського слова «мармуза» («обличчя, пика; неотеса, мовчун, небалакуча людина»), що є запозиченням з литовської (лит. marmūzė, морда, пика; мовчун; негідник)[4].
  • Марумозовка (пол. Marmozówka)[3]
  • Ферлеївка (ст.-укр. Ферлеевка, пол. Firlejówka[3], нім. Firlejow[5]) — назва у 1630—1946 роках.
  • Андріївка (рос. Андреевка) — назва у 1946—2016 роках, на честь загиблого від рук українських повстанців комуніста і активіста тамтешньої МТС Андреєва[2]. 2016 року після прийняття законів про декомунізацію село ввійшло до числа двох населених пунктів Львівщини, що підлягали обов'язковому перейменуванню[6] 19 травня 2016 року Верховна Рада прийняла постанову, згідно з якою село перейменовано на Мармузовичі[7].
    Мармузовичі на австрійській мапі фон Міга XVIII століття. Бачимо, що тоді у центрі села був став, а в ньому острів-замок[8].

Географія

Село розташоване на Красненсько-Вільшанецькій рівнині — частині Волинської височини. Територія села — 445,4 га. Через село протікає річка Гологірка басейну Західного Бугу. У центрі села на річці споруджено став.

Сусідні населені пункти:

смт Красне (2,5 км), Красне (станція) (3,5 км) Об'єкт №811 ()
Русилів (3,2 км) 𝒩
𝒲    Мармузовичі    ℰ
𝒮
Скнилів (2,1 км) Мала Вільшанка (1,2 км)

Вулиці села:

  • Центральна;
  • Нова;
  • Сонячна;
  • Передмістя;
  • Мармужівка;
  • Зарічна;
  • Зелена;
  • Польова;
  • Підлісна;
  • Т. Шевченка;
  • Південна;
  • Рудка.

Історія

Про село Мармузовичі (лат. Villa Marmuzowice) вперше згадується у 1470 році. Це був великий господарський осередок у складі Буської землі Белзького воєводства Королівства Польського. Власниками села були декілька шляхтичів, серед яких Ян Мармузовський гербу Сулима, Альберт Вишга, Станіслав Галка, Захарій Швартовський. У актових записах Буського гродського суду за 1499 р. біля прізвища кожного з них стоїть припис: «з Мармузовичів» (лат. de Marmuzowice), що свідчить про формування місцевих шляхетських династій.

У 1578 році село повністю зруйнували татари. На цьому місці було збудоване містечко Ферлеївка. 26 березня 1638 року король Владислав IV надав йому магдебурзьке право з одночасним правом проведення двох ярмарків на рік — на свята «святого Віта в червні» і «Михаїла Архангела у вересні».

1649 року, у ході Хмельниччини, Ферлеївку пограбували і спалили татари.

1756 року у Ферлеївці збудували дерев'яну греко-католицьку Церкву Покрови Пресвятої Богородиці.

1795 року, за результатами третього поділу Речі Посполитої, село Ферлеївка увійшло до складу Австрійської імперії, стало частиною королівства Галичини та Володимирії.

У XIX столітті громада Ферлеївки мала власну печатку зі зображенням заступника громади (святого Миколая), а також сільськогосподарського знаряддя: граблів, серпа, вил і коси (відбиток печатки відомий з колекції геральдичних матеріалів відомого львівського краєзнавця Антонія Шнайдера).

Наступна згадка про село датується 1900 р., коли відбувся страйк сільськогосподарських робітників, які вимагали підвищення заробітної плати. Страйк тривав більше тижня. Для його придушення прибули військові частини. Тільки після цього страйкарі були змушені приступити до роботи. Організаторів виступу заарештували та відправили до тюрми.

1918 року, за підсумками Першої світової війни, село Ферлеївка увійшло до складу Польської республіки.

6 вересня 1920 року, під час польсько-радянської війни, в околицях села відбулась битва, у якій взяли участь гімназисти з м. Ясло та учні з міст Кросно і Тарнув в складі ІІІ батальйону 16-го піхотного полку польського війська. 7 — 8 вересня 1920 року воювали там також відділи піхоти з Тарновської землі.

У вересні 1939 року, на початку Другої світової війни і розподілу Польської республіки між Німеччиною та СРСР, село Ферлеївка увійшло до складу радянської України. Того ж року в селі організувати МТС, першим директором якої став І. М. Андреєв. На його честь село стало носити назву Андріївка.

У 1964—1965 роках радянська влада знесла місцеву греко-католицьку Церкву Покрови.

Пам'ятки

У селі є церква Святого Миколая (1913, мурована), каплиця, споруджена на місці церкви Покрова Пресвятої Богородиці (1990, мурована)[9].

Дерев'яну Церкву Покрови Пресвятої Богородиці з 1756 року знищили більшовики у 1964–1965 роках[10].

24.09.2011 року було урочисто відкрито спільну могилу близько 30 польських бійців, які загинули 6-9 вересня 1920 року в битві з більшовиками.

Встановлено обеліск на честь вояків-односельців, котрі загинули у німецько-радянській війні.

Культура

У селі є народний дім та бібліотека. При народному домі працювало відділення музичної школи, яку очолював Ясниський Іван Степанович. Після смерті Івана Степановича справу батька продовжила його донька. Учні та випускники школи входять до музичного ансамблю «Андріївські музики». Окрім музичних колективів в селі діє народний хор «Надбужанець» (керівник Калитин Л. І.).

Освіта

У селі діють середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (з 1962 року)[11], дитяча спортивно-юнацька школа «Авангард», дошкільний навчальний заклад «Барвінок».

Перша однокласна школа була відкрита на початку 19-ого століття.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1480 осіб, з яких 689 чоловіків та 791 жінка[12].

За даними перепису населення 2001 року у селі мешкало 1457 осіб[13]. Мовний склад населення села був таким[14]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 1456 99,93
російська 1 0,07

Мовні особливості

У селі побутує говірка наддністрянського говору. У Наддністрянський реґіональний словник Гаврила Шила внесені такі слова в фразеологізми, вживані у Андріївці:

  • бабка, бабуля — сорт великої білої квасолі;
  • білок — деревина;
  • біль — білий гриб;
  • буцик — лелека;
  • верето — домоткане простирадло;
  • вофлес — обапіл;
  • горосиско — місце, де ріс горох;
  • горохлиня — стебло гороху;
  • ґарґошки — плечі;
  • ґєґавка — вигнута хрящова частина гортані; адамове яблуко;
  • залім — пропущене або погано оброблене місце під час оранки; огріх;
  • зґребло — залізна щітка, якою чистять коней, корів;
  • кантівка — сорт гранчастих яблук;
  • кашка — ряска;
  • коник — щепа;
  • конюшка — торба, у якій коням дорогою дають сіно;
  • ліска — ліщина;
  • мандель — кілька обмолочених та обтрушених снопів, які використовують для покриття верхньої частини будівлі;
  • пестуля — пестунка;
  • пирийка — пирій;
  • підґарлі — підборіддя;
  • піти на вандри — помандрувати без мети;
  • пузюнка — суниця;
  • українка — сорт картоплі;
  • шпаровитий — ощадливий, господарний;
  • шпорець — ріжок у колоску жита.

Релігія

У селі дві парафії — греко-католицька та православна (Київський Патріархат) церкви Святого Миколая.

Донині не збереглися церкви Святої Покрови та стара церква Святого Миколая, котра до 1701 року була православною і належала до Білокам'янецького благочиння Львівської єпархії, а відтак перейшла у греко-католицьку церкву[15].

Господарство

У селі працюють:

  • фермерське господарство «Зернятко» — вирощує зернові культури;
  • фермерське господарство «Тижай» — вирощує зернові культури;
  • фермерське господарство «БПЙ»- вирощує зернові культури;
  • ТОВ «Близнюки» — розроблення програмного забезпечення та консультування в цій сфері;
  • ПП «Вежа і Ко» — посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
  • фермерське господарство «З. О. Р.Я» — вирощує зернові та технічні культури;
  • фермерське господарство «Русилів» — вирощує зернові та технічні культури;
  • сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард»;
  • ТОВ «Техавто-Плюс» — оптова торгівля автомобілями;
  • ПП «Південний Буг».

Політика

У селі зареєстровані осередки партій[16]:

Парламентські вибори 2012 року

На час парламентських виборів 2012 року село Андріївку було віднесено до округу № 119 з центром у місті Броди[17], у селі була одна виборча дільниця — № 460087[18].

У багатомандатному виборчому окрузі з загальної кількості виборців 1093 осіб участь в голосуванні взяли 785 осіб. Голоси розподілилися так: ВО «Свобода» — 338, ВО «Батьківщина» — 290, Політична партія «Удар» — 113, Партія регіонів — 12, «Наша Україна» — 10, Комуністична партія України — 5, партія Наталії Королевської «Україна — Вперед!» — 5, Партія пенсіонерів України — 4.

На президентських виборах 2019 року по округу № 119, виборча дільниця № 460087, мешканці села підтримали кандидатуру Петра Порошенка (за 512 особи; за Володимира Зеленського — 233)[19].

Спорт

У селі є футбольний клуб «Авангард» та футбольна команда «Сокіл».

Примітки
  1. [http://www.uaidx.com/13/286/index Довідник поштових індексів України. Львівська область.
  2. Світлана Кухар (респондент Ярослав Башко). Деякі події в Андріївці під час ІІ Світової війни // сайт «Моє село — Андріївка»
  3. Firlejówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego… 1881: 2: 391.
  4. Етимологічний словник української мови. Київ, 1989, T. 3, C. 398.
  5. Державний архів Львівської області. Фонди періоду окупації України нацистською Німеччиною (1941—1944 роки). Анотований реєстр описів. Львів, 2017. С. 87.
  6. «Андріївку перейменувати в Андріївку»
  7. , однак вже 2021 року було відновлено назву Андріївка На Львівщині перейменували два населені пункти
  8. mapire.eu.
  9. Інформаційно-довідковий сайт Буського району «Перспектива»
  10. Слободян В. Втрачені пам'ятки сакральної архітектури Львівщини / Василь Слободян // Пам'ятки України: історія та культура. — 2004. — No 1. — С. 50
  11. Андрій Калахан. Розбитими дорогами малої батьківщини олігарха Івахіва. Фоторепортаж // Gazeta.ua
  12. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  13. Населення населених пунктів Львівської області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 17 травня 2013.
  14. Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2022.
  15. Список храмів Львівської єпархії, які разом зі своїми парафіянами були переведені в унію (греко-католики)[недоступне посилання з липня 2019]
  16. Державна реєстраційна служба України. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 5 червня 2019.
  17. Львівська область. Одномандатний виборчий округ № 119. Архів оригіналу за 26 серпня 2012. Процитовано 17 травня 2013.
  18. Виборчі дільниці одномандатного виборчого округу № 119. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 травня 2013.
  19. Територіальний виборчий округ № 119 (Львівська область). ВД № 460087.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.