Аргентинський реал

1813 року у Потосі було викарбувано першу партію золотих (номіналом 8, 2, 1 ескудо) і срібних (номіналом 8, 4, 2, 1 і ½ реала) монет. Вони мали на аверсі монограму PTS, що позначає монетний двір у Потосі, та ініціал J, який належав людині, яка перевіряла якість дорогоцінних металів, з яких робили монети, — Хосе Антоніо де Сьєрра (ісп. José Antonio de Sierra), девіз країни «En Unión y Libertad», рік виготовлення. Номінал срібних монет вказувався у вигляді цифри і літери R (від real), а золотих ескудо — у вигляді цифри і літери S (від лат. Scutum).

Срібні монети мали на аверсі печатку Генеральної конституційної асамблеї, яка згодом була затверджена як герб Аргентини, а на реверсі — травневе сонце з обличчям та 32 променями, частина з яких була прямими, частина — хвилястими.

Золоті монети виглядали схоже на срібні, відмінність була лише у тому, що під гербом було зображено військові трофеї: по два прапори з кожного боку, дві перехрещені гармати і барабан.

Срібна монета 8 реалів 1815 року.

1815 року було випущено срібні солі та реали, причому тираж був більшим за попередній. Спочатку було викарбувано реали (номіналом 8, 4, 2, 1 і ½), потім — солі (номіналом 8, 4, 1 і ½).

На реалах цього тиражу позначено ініціал F, який належав людині, яка перевіряла якість срібла, з якого робили монети — Франсіско Хосе де Матосу (ісп. Francisco José de Matos), а на солях — ініціал L від Леандро Осіо (ісп. Leandro Ozio).

Наприкінці 1815 року Потосі було відбито в аргентинців, тому карбування аргентинських монет там стало неможливим.

1824 року було створено монетний двір у місті Ла-Ріоха, де почали карбувати монети, аналогічні за зовнішнім виглядом до тих, що вироблялися у Потосі. Позначка цього монетного двору на аверсі виглядала як літери RA. З 1826 року монети мають ініціал P, що належав людині, яка перевіряла якість дорогоцінних металів, з яких робили монети — Мануелю Піньєйро-і-Пардо (ісп. Manuel Piñeyro y Pardo).

Золота монета 8 ескудо 1836 року з портретом Росаса

Після вбивства Факундо Кіроги 1835 року військовик Томас Брісуела запропонував карбувати монети з портретом Х. М. Росаса. Його ініціатива була підтримана губернатором провінції та депутатами. Нові монети мали на аверсі портрет Росас з підписом «ROSAS», навколо містився напис «REPUBLICA ARGENTINA CONFEDERADA». Ці монети стали першими, які карбувалися іменем Аргентинської конфедерації. На реверсі було вміщено велику печатку провінції Ла-Ріоха, яка зображувала гору Сьєрра-Фаматіна з військовими трофеями біля підніжжя, та напис «POR LA LIGA LITORAL SERA FELIZ».

Золота монета 8 ескудо 1838 року

Губернатор Буенос-Айреса Хуан Мануель де Росас, дізнавшись, що у Ла-Ріосі карбують монети з його зображенням, попросив губернатора Ла-Ріохи прибрати його портрет з грошей. Тому монети, викарбувані у 1838—1840 роках, мають на аверсі вже герб Аргентини. Водночас на них присутній напис «ETERNO LOOR AL RESTAURADOR ROSAS» (ісп. вічна похвала відновлювачу Росасу). До зображення, яке використовувалося на реверсі раніше, було додано дві гвинтівки, сонце, а також прибрано барабан, гармати переміщено угору, над прапорами і гвинтівками.

1840 року Північна Коаліція у складі провінцій Ла-Ріоха, Сальта, Тукуман, Катамарка і Жужуй розпочала війну проти Росаса, тому з монет зникла похвала Росасу, яка була замінена на класичний девіз «EN UNION Y LIBERTAD». Ці монети стали також першими, які карбувалися іменем Аргентинської республіки і мали відповідний напис «REPUBLICA ARGENTINA».

1842 року Північна коаліція втратила Ла-Ріоху, тому там знову почали карбувати монети з погруддям Росаса та підписом «RESTAURADOR DE LAS LEYES» (ісп. відновлювач законів). На реверсі було зображено герб Аргентини з підписом «REPUBLICA ARGENTINA CONFEDERADA».

Золота монета у 2 ескудо (1843)

З 1843 року монети мали ініціал B, що належав людині, яка перевіряла якість дорогоцінних металів, з яких робили монети — Хосе Барросу Кінтеро (ісп. José Barros Quintero). Усі монети мають напис ETERNO LOOR AL RESTAURADOR ROSAS.

З 1846 року починається випуск монети номіналом 4 реали (півпесо). З цього року монети мають ініціал V від Северо Антоніо Вальєхо (ісп. Severo Antonio Vallejo). Емісія монет цього номіналу також повторюється 1849 і 1850 року, на цей раз з ініціалом B від Хосе Барроса Кінтеро.

З 1852 року дизайн монет було дещо змінено. На реверсі тепер було зображено гору Сьєрра-Фаматіна зі стрічкою з написом «Famatina» та підпис «PROVINCIA DE LA RIOJA» по колу.

Монети випусків 1854—1860 років номіналом 2 і ½ реала стали останніми, які карбували у Ла-Ріосі.

1860 року монетний двір у м. Ла-Ріоха було закрито.

1854 року мідні монети для Аргентинської конфедерації виготовляли на замовлення у Європі, оскільки не було можливості карбувати їх в Аргентині. Загалом було ввезено &&&&&&&&&0100000.&&&&00100 000 песо у монетах номіналом 1, 2 і 4 сентаво. 100 сентаво складали 1 реал.

Монети мали на аверсі зображення сонця з написом по колу «CONFEDERACION ARGENTINA». На реверсі було зазначено номінал, по колу був напис «TESORO NACIONAL-BANCO» (ісп. Національна казна - Банк).

Ці монети було введено в обіг 18 січня 1855 року і вони ходили по всій території Аргентинської конфедерації

Монета в 1 десімо, викарбувана у Буенос-Айресі 1823 року

З 1822 року уряд Буенос-Айреса почав карбувати мідні монети. Вони виготовлялися на фабриці промисловця з англійського міста Бірмінгемі Роберта Бултона та мали номінал 1 десімо (ісп. décimo), тобто 1/10 реала. Згодом також карбувалися монети номіналом 1, 5, 10 і 20 десімо, а також ¼, ½ (з написом ⁵⁄₁₀), 1 і 2 реали. Зовнішній вигляд цих монет відрізнявся від тих, що виготовлялися у Ла-Ріосі, — на них не було зображення сонця, замість нього на реверсі був напис «Buenos Aires», рік карбування по центру і номінал літерами. На аверсі було зображено герб провінції Буенос-Айрес, за основу якого було взято печатку Генеральної конституційної асамблеї.

1840 року через сильну нестачу монет в обігу уряд дав замовлення монетному двору у Буенос-Айресі випустити &&&&&&&&&0400000.&&&&00400 000 песо мідними монетами номіналом 2, 1 і ½ реала. Усі вони мали напис «¡VIVA LA FEDERACION!».

1860 року монетний двір у Буенос-Айресі було знову відкрито задля того, щоб викарбувати монети номіналом 2 реали. 1867 року цей монетний двір було остаточно закрито.

Інші провінції, зокрема Кордова, Ентре-Ріос, Ла-Ріоха, Мендоса, Сальта, Сантьяго-дель-Естеро і Тукуман, також випускали власні срібні монети під назвою реал.

Монетний двір у Кордові було засновано 1815 року, але він працював непостійно. На монетах, виготовлених там, ніколи не зазначалося слово «Аргентина». На аверсі традиційно зображувалася фортеця, на основі якої згодом було створено герб провінції. На реверсі зображали сонце з обличчям.

У Тукумані почали карбувати срібні монети 1820 року. Виготовлялися лише монети номіналом 2 реали. Загалом вони були низької якості. На аверсі було зображено хрест з левами і замками, а на реверсі — номінал і цифри 752.

Між 1861 і 1881 роками в Аргентині не карбувалося монет на загальнонаціональному рівні. Розмінних грошей в обігу не вистачало, тому часто також використовувалися срібні монети з сусідніх країн, перш за все болівійський соль. Також монети карбувалися приватними підприємцями.