Базиліка Внебовзяття Пресвятої Діви Марії і монастир францисканців

План костелу

Головний фасад костелу і торець монастирського корпусу з бароковим фронтоном

Костел являє собою тринавну базиліку з надзвичайно вузькими бічними навами, розділеними суцільними перегородками на окремі неглибокі каплиці, що відрізняє організацію внутрішнього простору храму від подібних барокових будівель Білорусі, яким властивий відкритий і взаємопов'язаний простір бічних нав. Аналогічний прийом можна спостерігати в культовій архітектурі Польської Сілезії, наприклад, в колишньому єзуїтському костелі Святого Іоанна Хрестителя у Легниці, побудованому в 1724—1720 рр. Подібні вузькі бічні нави є також в Пінську єзуїтському і брестському Бернардинському храмах, тому можна вважати це властивістю кам'яного культового зодчества Західного Полісся.

Нава і трохи вужча за неї напівкругла апсида з пресбітерієм накриті крутим черепичним дахом, завершеним в місці з'єднання об'ємів гранованою сиґнатуркою. Каплиці під односхилими черепичними дахами. Головний фасад розчленований на три яруси і завершений складним фронтоном з двома вежами по боках. Фасад декорований пілястрами, розкрепованими карнизами, нішами і пасками. Бічні фасади розкреповані лопатками. Стіни каплиць прорізані напівциркульними вікнами нави і вівтарної апсиди — прямокутними вікнами з лучковими завершеннями. Нава і пресбітерий перекриті циліндричними склепіннями на розпалубки.

Найбільш багато оформлений головний вівтар, який являє собою тривісний портик, піднятий на високий цоколь, бічні крила повернуті під кутом до центральної частини. У центрі першого ярусу, розділеного по вертикалі на три поля чотирма спіральними колонами, велика (4 × 2 м) мальовнича картина «Небовзяття Марії» (копія роботи Бартоломе Естебана Мурильйо). У різьбленій рамі з шоломоподібним балдахіном, по боках — скульптури апостолів Петра і Павла в образі старців із сильними жилавими руками. Їх одяг має глибоко рельєфні складки, покриті позолотою і срібленням. Вівтар завершено антаблементом з розірваним фронтоном і картушем, на якому розташована горельєфна композиція «Стигмація Святого Франциска», виконана, як вважається, між 1766 і 1817 роками. По боках — постаменти з сидячими скульптурами того ж автора.

В інтер'єрі шість (бічних) дерев'яних різьблених і один (головний) позолочені вівтарі XVIII ст. Урочистий образ головного вівтаря підкреслюють різьблені бічні вівтарі, з яких особливо виділяється вівтар Богоматері Розарію. В їх композиції включені дерев'яні скульптури і декоративне орнаментальне різьблення в стилі бароко, авторство якої, на думку польського дослідника К. Кантака, належить майстру-різьбяреві Яну Шмідту, відомого неповторним головним вівтарем в гродненському костелі.

Виділяється незвичних розмірів табернакулум, центр якого увінчаний скульптурною групою «Богоматір Опіка». Коронована Марія обволікає своїм плащем чотирьох адорантів: двоє сидять навпочіпки в папській тіарі і королівській короні, на другому плані чоловік і жінка схилили голови. У двох скульптурах втілені апостоли, дві жіночі фігури мають алегоричний сенс: символізують мудрість і бідність.

Прекрасним зразком різьби по дереву є амвон з рельєфними зображеннями чотирьох євангелістів, Христа і апостолів Петра і Павла, на його гранях. Балдахін амвона оброблений ажурною різьбою рослинних мотивів, завершено статуєю Архангела Михаїла з мечем і терезами в руках. Декоративне різьблення і скульптура поліхромні з позолотою і срібленням.

З 1837 р. в храмі францисканців є орган (майстер Ф. Гродецький). У 1909 р склепіння й арки розфарбовані орнаментальними мотивами (художник С. Рудинський), пресбітерій оброблений фресками «Зняття з хреста» і «Поклоніння волхвів» (художник Б. Вишневський). У створенні мальовничих картин бічних вівтарів на початку ХХ ст. брав участь художник А. Ромер, пензлю якого належить т. зв. «Пінська мадонна».

Орган пінського собору побудований майстром А. Гродницький з Вільна в 1837 році. Орган має 1049 голосів, 36 діючих регістрів, два мануали, 1 1/2 октави, 1498 труб. Серед діючих органів Білорусі орган Пінського собору — найдавніший.

Привид розп'ятого Серафима. Розпис XVIII ст.

Чотири 2-поверхові взаємно перпендикулярні дво- і триповерхові корпуси монастиря разом з костелом утворюють кілька двориків. Будівлі мають площинні фасади, ритм яких створюється прямокутними віконними прорізами. Торці монастирських будівель завершені бароковими фронтонами складного профілю. Планування коридорне, перекриття склепінні. Коридори були прикрашені сюжетними розписами.

Ікона «Святе сімейство з Франциском». XVI ст.

Костел на білоруській марці (1996)