Путивль

Пути́вль — стародавнє місто на Посем'ї в Конотопському районі, колишній районний центр Сумської області України. Розташоване над річкою Сейм. У місті розвинута харчова промисловість та туристична галузь, є краєзнавчий музей. Віддаленість від залізниці (24 км) не сприяє його розвитку. Відстань до облцентру становить 98 км (автошлях Р44). Населення міста у 2001 році становило 17 354 чоловік, у 1897 — близько 10 000 мешканців.

Путивль
Герб Путивля Прапор Путивля
Показник відстаней до міст (Глобус)
Основні дані
Країна  Україна
Регіон Сумська область
Район Конотопський район
Засноване —
Перша згадка Путивль згадується у 1146, але сліди його заселення сягають 9 — 10 ст.
Статус міста з 1146 року
Населення ▼ 15 778 (01.01.2017)[1]
 - повне ▼ 15 778 (01.01.2017)[2]
Площа 10,51 км²[3]
Густота населення 1565 осіб/км²
Поштові індекси 41500—505
Телефонний код +380-5442
Координати 51°20′11″ пн. ш. 33°51′47″ сх. д.
Висота над рівнем моря 178 м
Водойма р. Сейм
Міста-побратими Козлодуй (Болгарія)
Відстань
Найближча залізнична станція Буринь
До станції 24 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 82 км
 - автошляхами 98,4 км
До Києва
 - залізницею 292 км
 - автошляхами 306 км
Міська влада
Адреса 41500, Сумська обл., Конотопський р-н, м. Путивль, вул. Князя Володимира, 50
Вебсторінка Путивльська міськрада
Міський голова Гаврильчук Костянтин Миколайович

 Путивль у Вікісховищі

Карта
Путивль
Путивль
Путивль

Географія

Місто Путивль розташоване на правому березі річки Сейм, на відстані 96 км від обласного центру. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці (Любка) і заболочені озера. Через місто проходять автомобільні дороги Р44, Т 1911, Т 1920, Т 1921 та Т 1922.

Назва

Можливо місто назвали в честь його засновника, який носив ім'я Путим, або Путив, Путислав, Путимир, Путимисл… Можлива також версія, що свою назву місто отримало від слова путь, оскільки Путивль належав до числа населених пунктів, розташованих на шляху «з варяг у греки».

Раніше також згадувався як Путивель[4][5].

Історія
Сільська дівчина, 1904, Прокудін-Горський

Перша згадка про Путивль датується 1146 роком в Іпатіївському літописі, у зв'язку з міжусобною війною новгород-сіверських князів Святослава II та Ігоря Ольговичів з чернігівськими князями Володимиром II та Ізясловом Давидовичем. Проте сліди його заселення сягають IX —X століть.

У другій половині ХІІ століття та на початку ХІІІ століття місто було центром удільного князівства, яким правили путивльські князі — одна із гілок чернігівських князів. Розташований на перехресті торговельних шляхів, Путивль відігравав важливу роль та був однією з фортець, що захищали Київську Русь від половців.

Путивль оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». Саме тут, у Путивлі, Ярославна очікувала звісток про похід свого чоловіка Ігоря Святославовича «в поле незнаемое, половецкое». 1186 році Путивльська фортеця була безуспішно обложена половцями.

Від середини XIV століття до 1500 року Путивль входив до складу Великого князівства Литовського. У 1500—1721 роках — Московського князівства, згодом, від 1547 року — Московського царства.

27 листопада 1604 року містяни Путивля підняли повстання проти московської залоги окольничого Михайла Михайловича Салтикова і перейшли на сторону українсько-польського війська, яке 20 червня 1605 року захопило Москву.[6]

1721-1917 роках Путивль перебував у складі Російської імперії та був центром Путивльського повіту Бєлгородської, а згодом Курської губерній.

Могила Базими Г. Я. — колишнього начальника штабу партизанського з'єднання Ковпака

1905 року в Путивльському повіті відбувалися селянські заворушення, які жорстоко придушила царська влада. У березні 1918 року місто захопили німецькі війська, а з грудня того ж року в ньому стояло військо УНР під командуванням С. Петлюри. Через два місяці його захопили денікінці, які наступали на Київ. У листопаді 1919 року в Путивль окупували червоні. 1926 року Путивль відійшов до складу УРСР і став райцентром Конотопської округи. Про історію стародавнього Путивля розповідають експонати районного краєзнавчого музею. Зокрема, серед багатьох цікавих речей є шафа, що належала гетьману Іванові Мазепі п- бароковий витвір німецьких майстрів XVII ст. У будинку музею, зведеному на початку XX ст., містився партизанський штаб з'єднання, яким командував колишній голова Путивльської міської ради Сидір Ковпак (1887—1967). Саме з Путивля партизани С. Ковпака і С. Руднєва вирушили у рейд по тилах німців аж до Карпат, який завершився наприкінці 1943 року. Місцем дислокації партизанів був величезний Спадщанський ліс, в якому й досі зберігається партизанська землянка як пам'ять про ті роки.

16 жовтня 1925 року Путивль було передано із складу РРФСР до УСРР. У 1920—1930-х роках Путивльский район був автономним російським національним районом у складі УРСР.[7] У побуті говорять на путивльському діалекті курсько-орловскої групи говорів південноросійського наріччя. Населення — 29 723 чоловік, у тому числі міське населення — 16,4 тис. чоловік, сільське — 13,3 тис. чоловік. Національний склад українці — 47 %, росіяни — 51 %.

Російське вторгнення

Орієнтовно о 16:40 24 лютого 2022 року силами ЗСУ в районі Путивля було зупинено наступ танків противника[8]

Економіка
  • Птахопідприємство «Натон». Вирощує угорську птицю кросу ХайЛайн коричневий. Однак у перспективі хоче збільшити асортимент продукції шляхом посадки білої птиці, тому що на ринку попит має як коричневе яйце, так і біле.[9]
  • ПП «Прибормашсервіс».
  • ТОВ «Путивль-хліб».
  • ТОВ «Колос».
  • ППП «Сейм»

Освіта і культура

У місті розташований Державний історико-культурний заповідник, який складається з 44 об'єктів нерухомої культурної спадщини. Об'єкти, що знаходяться власне в місті: краєзнавчий музей, Святодухівський монастир, Церква Миколи Козацького, Городок та інші.

Пам'ятки

У Путивлі збереглися пам'ятки кам'яної архітектури XVII — XVIII ст.:

Пам'ятник княгині Ярославні (дитинець міста)
  • Спасо-Преображенський собор (1617-?) з каплицею (середина XVII століття), твір російської архітектури (українські елементи помітні тільки у різьбі іконостасу, що зроблений в традиційному для Росії «тябловому» стилі) і надбрамна церква з дзвіницею (1693—1697 рр.).

Уплив традицій українського дерев'яного будівництва позначений на двоповерховій трипільній, одноверхій церкві Миколи Козацького (1735—1737 рр.) із дзвіницею над притвором (1770-ті рр.) та на Воскресенській церкві (1758 р., не збереглась) типу трапезної у центрі міста.

З інших пам'яток XVII — XVIII ст.:

  • цінна скульптура «Христа в темниці»;
  • ікони місцевих майстрів, гаптоване золотом і сріблом на білому атласі зображення Богоматері і празників та плащаниця (1666 р.);
  • мист. оправи євангелій;
  • дзвін «Самодзвон».

Під час розкопів городища у 1950 — 1960-х рр. відкрито рештки фундаментів, мабуть, Вознесенської церкви, що була споруджена у кінці XII — початку XIII століть та рештки валів з XII століття.

У місті збереглося багато житлових та громадських споруд 19 — початку 20 століття.

Пам'ятки цивільної архітектури:

  • Будинок, у якому мешкав історик Рябінін І. М. (1-а половина ХІХ століття);
  • Будинок, у якому мешкав фотограф Фесик Я. (кінець ХІХ століття);
  • Будинок графа Головіна (ХІХ століття);
  • Будинок земської управи (тепер міська рада, 1878-81);
  • Будинок купця Брежнєва (ХІХ століття);
  • Будинок Черепова А. (тепер краєзнавчий музей, 1914);
  • Будинок церковного притчу Покровської двухрамської церкви (1865);
  • Курдюмовська богадільня (ХІХ століття);
  • Магазин купця Брянцева (1910);
  • Ремісниче училище Маклакова М. (тепер Путивльський коледж Сумського національного аграрного університету, 1886);
  • Садиба генерала Косинського (1906-10);
  • Садиба поміщика Єфремова (1824-36);
  • Торгові ряди купців Пономарьових (ХІХ століття);
  • Водогінна вежа (початок ХХ століття).

Транспорт
Автостанція «Путивль»

Автобусна система міського транспорту в місті представлена єдиним маршрутом, що дозволяє вранці городянам дістатись до роботи та навчальних закладів.[10] Автобус курсує від місцевого РЕМу, через Райагробуд, центр та ПТУ до Прудів і в зворотному напрямку. Рейс триває півгодини. Розклад руху з 7:00 до 17:00. У вихідні та святкові дні графік роботи залежить від потреб пасажирів у транспорті.

Відомі люди

Народилися

Мешкали

Галерея

Див. також

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  3. Постанова Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Путивль Путивльського району Сумської області»
  4. Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].
  5. Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки. Територіяльний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 20 березня 1932 р. [Варіянт 1]. ‒ Х., 1932.
  6. Похід на Москву / П. Блавацький. – Київ: Видавець Корбуш, 2020. – 208 с. ISBN 978-966-2955-49-1
  7. Адміністративно-територіальний поділ УСРС. За станом на 1 гдудня 1933 року. — Харків: Видавництво ВУЦВК «Радянське будівництво і права», 1933. — 176 с
  8. Військове вторгнення Росії в Україну: що відбувається на Сумщині. Тиждень перший. Онлайн. Суспільне. Новини (укр.). 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  9. Сумська птахоферма збільшить поголів'я курей до 190 тис. голів[недоступне посилання з жовтня 2019]
  10. (рос.) Міський портал Путивля.
  11. LLC, Hulu. У Харкові відкрили меморіальну дошку Олександрові Мещанінову. https://www.city.kharkov.ua/ (укр.). Процитовано 26 грудня 2019.

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.