Броніслав Перацький

Перацький народився в західній Галичині в м. Горлиці (пол. Gorlice). У роки Першої світової війни служив у польських національних військових підрозділах, сформованих за ініціативи Юзефа Пілсудського. У 1918 р. став членом Польської військової організації.

Після проголошення ЗУНР брав участь у польсько-українській війні 1918—1919 рр. У 1923 р. очолював відділ некатолицьких віросповідань. У 1926 р. підтримав Травневий переворот і повернення до влади Пілсудського. 1928 р. став послом польського Сейму, був одним з провідних діячів режиму Санації. 1929—1930 рр. віце-міністр, а з 1934 р. — міністр внутрішніх справ. Був керівником політики «пацифікації», спрямованої проти українців Польщі, зокрема у Львові 1930 р. За його ініціативи відбувалися погроми українського населення на Лемківщині, Волині й Поліссі в 1931—1932 рр.

Страту Перацького як вирок революційного трибуналу за злочини перед українцями (зокрема, пацифікацію) організувала ОУН. Рішення про акцію було ухвалено наприкінці квітня 1933 р. на зібранні проводу ОУН під головуванням Євгена Коновальця[1]. Степан Бандера як крайовий провідник ОУН дав наказ на виконання рішення трибуналу. Акцією керував Микола Лебедь. Атентат готували у Варшаві. 

Ярослав Карпинець (піротехник ОУН) у Кракові в помешканні на Дембніцькому ринку виготовив бомбу, якою мали стратити міністра[2].

Виконавцем атентату призначено добровольця, члена ОУН Григорія Мацейка. За версією трибуналу оунівців, він мусив підірвати себе й міністра Перацького. 15 червня 1934 р. Перацький прибув на обід до ресторану «Товариський клуб» на вулиці Фоксаль. Григорій Мацейко підійшов до нього і спробував підірвати бомбу. Коли пристрій не спрацював, він кількома пострілами смертельно поранив міністра.

Мацейкові вдалося уникнути арешту[1]. Натомість Степана Бандеру й інших причетних до акції заарештували й засудили до страти та довгих років ув'язнення на Варшавському процесі.

Вбивство Перацького, з одного боку, викликало подальші репресії, зокрема було засновано політичний концтабір у Березі-Картузькій. З іншого — польська влада не змогла більше приховувати «українську проблему», вона набула міжнародного звучання, а авторитет ОУН серед українців Польщі істотно зріс[1].

• Гордасевич Г. Степан Бандера. Людина і міф. Варшавській і львівський процеси.
• Науменко К. Є. Пєрацький Броніслав // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 204. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• П'єрацкі Броніслав // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1363-1364. — 1000 екз.
• Свідник Д. О. Український тероризм.

• Хай-Вей. ОУН — герої чи злочинці? (рос.)