Білоголови

Білоголо́ви — село в Україні у Залозецькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області.

село Білоголови
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада Залозецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA61040130020058916
Основні дані
Засноване 1785
Населення 765
Територія 1.292 км²
Площа 592.11 км²
Поштовий індекс 47236
Телефонний код +380 3540
Географічні дані
Географічні координати 49°45′23″ пн. ш. 25°19′48″ сх. д.
Водойми р. Лопушанка
Найближча залізнична станція Зборів
Місцева влада
Адреса ради с. Білоголови, Зборівський р-н, Тернопільська обл., 47236
Сільський голова Парій Іван Михайлович
Карта
Білоголови
Білоголови
Мапа

Адміністративний центр колишньої Білоголівської сільської ради, якій підпорядковувалося село Нетерпинці. (до вересня 2016 року). Від 14 вересня 2016 у складі Залозецької селищної громади. До села приєднано хутір Піднетерпинці.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Залозецької селищної громади [1]

Розташоване на річці Лопушанка, у центрі району.

Населення — 761 особа (2003).

Історія

Перша писемна згадка — XVII ст.

Під час І світової війни село було майже повністю знищене.

До 1939 діяли товариство «Просвіта», громадська ощадна каса.

30 червня 1941 року село відначилося масовими зібраннями з нагоди Акту проголошення Української Держави у Львові[2].

Пам'ятки

Є церква Пресвятої Богородиці (1948; реставрована; кам'яна).

Встановлено:

  • пам'ятний знак полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1965)
  • насипана могила січового стрільця С. Чорного (1989)
  • споруджено пам'ятник УСС (1993; реставровано).
  • 13 липня 2014 року освятили новозбудовану церкву Собор Пресвятої Богородиці, зруйновану під час Другої світової війни (1944)

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека.

Мовні особливості

У селі побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Білоголовах:

  • байда (велика скибка, шматок, напр. хліба);
  • барабій (картопля);
  • барабоїско (місце, де росла картопля);
  • бараболє (картопля);
  • бараболиско (місце, де росла картопля);
  • барачаниско (місце, де росли буряки);
  • боз (бузина);
  • бузьок (лелека);
  • вальок (солома, перемішана із глиною, яку використовують у будівництві хати);
  • ватівка (куфайка);
  • весна (веселка);
  • вицяпати (подоїти корову);
  • вогріб (горобина);
  • вожеред (велика скирта соломи);
  • воколіт (кілька обмолочених та обтрушених снопів, які використовують для покриття верхньої частини будівлі);
  • вопілок (обапіл);
  • воріб (горобина);
  • вустілка (устілка);
  • гладушка (глечик);
  • гора (горище над хатою);
  • ґандеруба (присінки, коридор, перед входом в хату).
  • дзьобак (дятел);
  • дзьобкі (ямки на обличчі після віспи);
  • довбуш (дятел);
  • жаборинє (жабуриння);
  • жвачка (жуйка);
  • жилавка (кропива);
  • завора (пропущене або погано оброблене місце під час оранки; огріх);
  • засторонок (місце у стодолі, де складають снопи);
  • камашка (манжет на штанах);
  • каня (шуліка);
  • квасок (щавель);
  • кєтиця (сніпок для покриття даху, зокрема рогів, країв),
  • кізлина (два кілочки, збиті навхрест, які притримують солому на стрісі);
  • крижівниці (поперечний брусок, який з'єднує носи полозів і на який кріплять дишель);
  • лилик (кажан);
  • маґільниця (рубель);
  • макультник (шульга);
  • марциза (нарцис);
  • масличка (посудина, у якій збивають масло);
  • мащина (вапно, яким обмазують дерева);
  • набаландіти (наговорити нісенітниць);
  • наморозьні (паралельні полозам, поздовжні бруски ходової частини в санях);
  • ней (хай, нехай);
  • пиригін (глибока оранка, на 18-20 см);
  • півзина (два кілочки, збиті навхрест, які притримують солому на стрісі);
  • расний (рясний);
  • саджа (сажа);
  • сакельня (торба, у якій дорогою коням дають сіно);
  • сівач (той, хто посіває на Новий рік);
  • скрут (поворотна подушка передньої частини воза);
  • стілец (банти між кроквами у формі букви «П»);
  • тернина (терен);
  • трачовиня (тирса);
  • трумло (труна);
  • фартух (добудова до стодоли із продовженим дахом, зокрема для зберігання соломи, конопель, полови тощо);
  • фуркало (вид дитячої іграшки).

Відомі люди

Джерела

Примітки
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 22 жовтня 2021.
  2. Р. Матейко. Акт проголошення Незалежності України // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 32.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.